61. Потреби як джерело активності в гуманістичних психологічних теоріях особистості.

В рамках гуманістичного підходу, особистість - це внутрішній світ людського «Я» як результат самоактуалізації, а структура особистості - це індивідуальне співвідношення «реального Я» і «ідеального Я», а також індивідуальний рівень розвитку потреб у самоактуалізації.

Потреба - це вимога, яка виявляє залежність людини від певних умов, необхідних для її життя та діяльності Потреби завжди відображають стійкі життєво важливі залежності організму від середовища.

А. Маслоу виділив два типи потреб, що лежать в основі розвитку особистості: «дефіцітарние», які припиняються після їх задоволення, і «ростові», які, навпаки, тільки посилюються після їх реалізації. Всього, за Маслоу, існує п'ять рівнів мотивації:

1) фізіологічний (потреби в їжі, сні);

2) потреби в безпеці (потреба в квартирі, роботу);

3) потреби в приналежності, що відображають потреби однієї людини в іншій людині, наприклад у створенні сім'ї;

4) рівень самооцінки (потреба в самоповазі, компетенції, гідність);

5) потреба в самоактуалізації (метапотребності у творчості, краси, цілісності і т. д.)

62. Особистість з позиції когнітивної психології

Основоположником цього підходу є американський психолог Дж. Келлі (1905-1967). На його думку, єдине, що людина хоче знати в житті - це те, що з ним сталося і що з ним станеться в майбутньому.

Головним джерелом розвитку особистості, згідно з Келлі, є середовище, соціальне оточення. Когнітивна теорія особистості підкреслює вплив інтелектуальних процесів на поведінку людини. У цій теорії будь-яка людина порівнюється з ученим, перевіряючим гіпотези про природу речей і роблять прогноз майбутніх подій. Будь-яка подія відкрито для багаторазового інтерпретування. Головним поняттям у цьому напрямку є «конструкт». Конструкт - це своєрідний класифікатор-шаблон нашого сприйняття інших людей і себе.

У кожної людини є своя власна система особистісних конструктів, яка ділиться на два рівні (блоку):

1. Блок «ядерних» конструктів - це приблизно 50 основних конструктів, які знаходяться на вершині конструктної системи, тобто в постійному фокусі оперативного свідомості. Цими конструктами людина користується найчастіше при взаємодії з іншими людьми.

2. Блок периферичних конструктів - це всі інші конструкти. Кількість цих конструктів суто індивідуально і може варіювати від сотень до кількох тисяч.

Цілісні властивості особистості виступають як результат спільного функціонування обох блоків, всіх конструктів.

Згідно когнітивної теорії, особистість - це система організованих особистісних конструктів, в яких переробляється (сприймається й інтерпретується) особистий досвід людини. Структура особистості в рамках даного підходу розглядається як індивідуально своєрідна ієрархія конструктів.

63. Спільне і відмінне в теорії особистості з.Фрейда і к.Юнга.

Юнг розійшовся з Фрейдом за такими позиціями:

1.         Він відкинув фрейдовське поняття Едипова комплексу, по-яснюючи прив’язаність дитини до матері чисто житейськими по-требами дитини і здатністю матері їх задовольняти. Він не запере-чував зовсім наявності сексуальної енергії в дитячому віці, але звів сексуальність до положення одного з багатьох потягів у психіці.

2.         Ще одна суттєва різниця між позиціями Фрейда і Юнга сто-сується уявлення про направленість сил, які визначають особистість людини. З точки зору Фрейда, людина є продуктом своїх дитячих переживань. Для Юнга ж людина визначається не тільки минулим, але й своїми цілями, очікуваннями і надіями на майбутнє. На його думку, формування особистості не завершується до п’яти років. Лю-дина може змінюватись і досить значно протягом всього свого життя.

3.         Відмінність між позиціями Фрейда і Юнга полягає в тім, що Юнг зробив спробу проникнути у безсвідоме глибше, ніж це вда-лось зробити Фрейду. Він добавив ще один вимір у розумінні без-свідомого: вроджений досвід людства як виду, який успадковано ним від своїх предків (колективне безсвідоме). Розробкою концепції колективного безсвідомого Юнг зробив суттєвий внесок в розви-ток соціальної психології.

Юнг виділяє два рівні безсвідомого: особисте безсвідоме і ко-лективнебезсвідоме.

Особисте безсвідоме – це сфера безсвідомого, яка містить в собі утворення, які раніше знаходились на рівні свідомості, але потім були забуті або витіснені із свідомості. Цей рівень складається зі споминів, імпульсів і бажань, нечітких сприйнять та іншого особис-того досвіду. Він не є глибоким, події, що там знаходяться, легко можуть бути відтвореними у свідомості.

Зміст особистого безсвідомого згруповано в певні тематичні ком-плекси: емоції, спомини, бажання і тому подібне. Ці комплекси вияв-ляються у свідомості у вигляді певних домінуючих ідей – ідеї сили або ідеї неповноцінності – і таким чином здійснюють вплив на поведінку.

Нижче рівня особисто безсвідомого лежить більш глибокий рівень – колективне безсвідоме. Колективне безсвідоме – це найбільш глибокий рівень психічної діяльності, який вміщує в собі вроджений досвід минулих поколінь людей, а також предків-тварин. Колективне безсвідоме не є відомим людині. Воно вміщує в собі акумульований досвід минулих поколінь, включаючи досвід предків-тварин. Колективне безсвідоме вміщує в собі універсаль-ний еволюційний досвід і складає основу особистості людини. Досвід, що знаходиться в колективному безсвідомому є дійсно без-свідомим, томущо ми не можемо усвідомити його, згадати якимось чином, як це можливо зі змістом особистого безсвідомого.

Вроджені тенденції всередині колективного безсвідомогоотри-мали назву архетипів. Вони є внутрішніми детермінантами психіч-ного життя людини і направляють дії людини в певне русло, яке чимось схоже з тим, як поводились в подібних ситуаціях наші пред-ки-тварини. Архетипи виявляються у свідомості у вигляді емоцій і деяких інших психічних явищ. Вони пов’язані з такими важливи-ми моментами життєвого досвіду, як народження і смерть, основні стадії життєвого шляху (дитинство, юність), а також з реакцією на смертельну небезпеку.

Юнг досліджував міфологію і художню творчість деяких ста-родавніх цивілізацій з метою виявлення архетипічних символів, які лежать в їх основі. Виявилось, що існує значна кількість таких сим-волів, які властиві всім архаїчним культурам, навіть таким, які були дуже розділеними у просторі і часі, що є свідченням про те, що кон-такт між ними був неможливим. Юнгу вдалось також виявити у сновидіннях пацієнтів дещо таке, що він визнав як сліди подібних символів. Це ще більше підкріпило його впевненість у існуванні ко-лективногобезсвідомого.