2. Використання земель сільськогосподарського призначення громадянами України на праві власності

Державна власнiсть на землю перестала бути винятковою. На сьогоднi iснують державна, приватна та комунальна власнiсть на землю. Земля визнана нерухомим майном, вона стала предметом купiвлi-продажу, мiни, дарування, iпотеки, здiйснення iнших угод. Право власностi є найбiльш повним правом на майно. За своєю правовою природою – це одне з основних речових прав.

Об’єктом права власностi є не всi землi, а конкретна земельна дiлянка. Право власностi може поширюватися тiльки на речi, вiдзначенi родовими або iндивiдуальними ознаками.

Земельнiй дiлянцi, що виступає як об’єкт права власностi, властивi ознаки об’єкта, встановленi цивiльним правом:

1. оборотоздатнiсть – тобто земельна дiлянка може вiдчужуватися або переходити вiд однiєї особи до iншої в порядку правонаступництва (спадкування, реорганiзацiя юридичної особи) або iншим способом, якщо вiн не вилучений з обороту або не обмежений в оборотi;

2. земельна дiлянка як об’єкт цивiльного права є нерухомим майном. На пiдставi цього положення право власностi на земельну дiлянку, а також її обмеження, перехiд i припинення пiдлягають державнiй реєстрацiї в єдиному державному реєстрi установами юстицiї. Для земельних дiлянок установлена також i спецiальна реєстрацiя – в органах Державного комiтету по земельних ресурсах;

3. земельна дiлянка, залежно вiд того, чи можливий її подiл без шкоди для її господарського призначення чи нi, може бути визнана або подiльною, або неподiльною рiччю. Ця ознака є iстотною в тому випадку, коли земельна дiлянка перебуває в загальнiй власностi, й виникає питання про видiлення частини земельної дiлянки одному з власникiв. У випадку, коли земельна дiлянка визнається неподiльною, власнику не може бути видiлена частина дiлянки в натурi, а видається грошова компенсацiя;

4. плоди, продукцiя, доходи, отриманi в результатi використання земельної дiлянки, належать користувачам цiєї дiлянки на законнiй пiдставi.

Вiдповiдно до земельного законодавства України право власностi на землю мiстить у собi право володiння, користування й розпорядження земельною дiлянкою.

Особи, що мають у власностi земельну дiлянку, мають право розпоряджатися нею вiльно, якщо на пiдставi закону вiдповiднi землi не виключенi з обороту або не обмеженi в оборотi.

Крiм цих обмежень iснують також обмеження за цiльовим використанням окремих категорiй земель. Зокрема, використання за цiльовим призначенням встановлюється для земель сiльськогосподарського призначення та земель особливо охоронюваних природних територiй.

Залежно вiд цiльового призначення встановлюється правовий режим, що визначає можливiсть i порядок продажу, а також придбання певної земельної дiлянки.

Громадяни i юридичнi особи України можуть мати право власностi на землю iндивiдуально або спiльно. У випадку iндивiдуального (особистого) права власностi на землю усi права й обов’язки зосередженi в однiєї особи – фiзичної або юридичної.

Майно, що перебуває у власностi двох або декiлькох осiб, належить їм на правi спiльної власностi. Право спiльної власностi може виникнути за бажанням самих власникiв або за законом. Земельна дiлянка може перебувати у спiльнiй власностi з визначенням частки кожного iз власникiв у правi власностi (часткова власнiсть) або без визначення таких часток (сумiсна власнiсть).

Також, слід зазначити, що однiєю з найпоширенiших угод на отримання права власностi на певну земельну дiлянку є купiвля-продаж земельної дiлянки.