58.Виробництво,розподіл,перерозподіл,та використання національного доходу.

Национальный доход (НД) представляет собой вновь созданную годовым трудом общества стоимость. Он включает в себя переменный капитал(V) и прибавочную стоимость(m). НД - часть нац. продукта за вычетом возмещения израсходованных для его создания средств производства.НД создается производительным трудом общества во всех сферах общественного производства. НД является результатом необходимого и прибавочного труда, затраченного в течение года, и включает с себя необходимый и прибавочный продукт.

Розподіл національного доходу - це сукупність відносин, які виникають з приводу новоствореної вартості між безпосередніми учасниками її виробництва – власниками чинників виробництва. Такими власниками, як відомо, є капіталісти, землевласники та носії робочої сили – наймані робітники. Саме вони отримують первинні доходи у вигляді прибутку, позичкового відсотку, дивідендів, земельної ренти та заробітної плати тих, хто створює національний доход. Після формування первинних доходів у суспільстві залишається значна частка населення, яка не приймає безпосередньої участі у створенні національного доходу. До них належать: непрацездатна частина населення, діти, люди похилого віку, службовці, військові і таке інше. Вони отримують свою частку національного доходу в процесі перерозподілу. Перерозподіл національного доходу здійснюється через бюджетну, кредитну, податкову системи і через систему ціноутворення. Так, уряд стягує податки з господарюючих суб’єктів і перерозподіляє отримані кошти через державні та місцеві бюджети на утримання медичних закладів, закладів освіти, заробітну плату працівникам бюджетної сфери, тощо. Внаслідок розподілу і перерозподілу національного доходу формуються два фонди: фонд споживання і фонд нагромадження.

НД = ФС + ФН

Фонд споживання спрямований:

- на особисте споживання робітників сфери виробництва;- на особисте споживання працівників невиробничої сфери і утримання закладів і установ невиробничої сфери;- на особисте споживання підприємців, торгівців, банкірів, землевласників, які безпосередньо не приймають участі у процесі виробництва; на утримання армії, апарату управління, служб безпеки, тощо. Фонд нагромадження спрямований на забезпечення розширеного відтворення як у виробничій, так і у невиробничій сферах. Крім того, кожна країна повинна мати так звані стратегічні резерви – на випадок воєнних дій, техногенних катастроф, природних потрясінь, як то повені, посуха, землетруси.

Співвідношення між фондом споживання та фондом нагромадження широко обговорюється в економічній літературі, ставиться питання про оптимізацію цього співвідношення. Оптимізація повинна забезпечити рішення двох задач: дати відповідний імпульс, поштовх виробництву і досягнути суспільно-нормальних темпів розвитку самого виробництва, одночасно забезпечити зростання фонду споживання суспільства.