3.Спосіб вир.:продуктивні сили і виробничі відносини

Сукупність предметів і засобів праці разом образує засоби виробництва. Продуктивні сили – це засоби виробництва за допомогою яких утворюються матеріальні і духовні блага, і самі люди які приводять їх до руху і здійснюють процес виробництва. Тут йдеть про продуктивні сили простого процесу виробництва. Але є продуктивні сили суспільства. На відміну від продуктивних сил простого процесу виробництва вони включають сам процес виробництва + розподіл, обмін і споживання. Це означає що результатом функціонування продуктивних сил суспільства є саме суспільство. Головною виробничою силою суспільства є сама людина, працююча. На сучасному етапі розвитку суспільства наука стала безпосередньою продуктивною силою і тому все більше значення отримує володіння науковими знаннями і їх використовування. Продуктивні сили характеризують взаємовідносини і взаємодію суспільства і природи. У цьому процесі люди вступають у взаємовідносини з навкоишнім середовищем і з друг другом. Ці відносини є виробничими відносинами. Виробничі відносини – це відносини між людьми всередені самого суспільства, які складаються в процесі суспільного виробництва. Відміною рисою виробничих відносие є те що вони є первичними суспільними відносинами, які складаються незалежно від волі і сознания людей. У цьому розуміні їх ще називають матеріальними відносинами. Сукупність продуктивних сил і виробничих відносин, які розглядаються на певному історичному етапі розвитку суспільства, образують спосіб виробництва. Його змістом є певний стан продуктивних сил, а суспільною формою виступають виробничі відносини. Відомі наступні способи виробництва: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний.Також виділяють поділ цього процесу по суспільно-економічним формаціям.3 формації виділяють: первинна, яка включає первіснообщинний строй; на зміну їй прийшла економічна суспільна формація до складу якої входили рабовласницький, феодальний і капіталістичний способи виробництва; та постекономічна формація. Розвиток способів виробництва здійснюється на основі внутрішніх протиріч. Перш за все це протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами. На перших етапах існування кожного способу виробництва його виробничі відносини відповідають рівню і характеру продуктивних сил. Але зчасом існуючі виробничі відносини відстають від динаміки продуктивних сил.Наступає обєктивна необхідність заміни устарілих виробничих відносин новими.Ця змінна може відбуватися шляхом соціальних революцій і путем економічних реформ.

4.Економічні закони та іх об’єктивний характер.

Економічний закон – це сталі причинно-наслідкові зв’язки між різними сторонами суспільного виробництва.

Становлення, розвиток і зміна способів виробництва підкорюються дії певних економічних законів. Ці закони представляють собою необхідні, внутрішні звязки між різними процесами і явищами економічного життя суспільства. Закони поділяються на: загальні, особливі та специфічні. Загальні діють у всіх способах виробництва. До них відносять: закон про визначальну роль продуктивних сил у системі суспільного виробництва, закон економії часу, закон підвищення потреб. Особливі діють в декількох способах виробництва. До них відносять: закон товарного виробництва, закон вартості, закон спроса, закон предложения. Специфічні економічні закони – їх дія притаманна тільки одному певному способу виробництва, наприклад економічні закони капіталізму. Головною рисою економічних законів є їх обєктивний характер. Вони виникають і діють на базі певних економічних умов життя суспільства, незалежно від волі і бажання людей.Тому люди самі не можуть змінювати або створювати нові економічні закони. Незалежність дії економічних законів від волі і бажання людей сближує їх з дією законів природи. Другою спільною рисою присущою економічним законам є їх пізнаваємість і можливість на цій основі їх використання в суспільній практиці. Люди не безсильні перед економічним законами. Напротив вони можуть відкривати ізучати ці закони і навчитися застосовувати їх у своїй практиці. Але є істотна відміність економічних законів від природних. Ця відмінність в тому що закони природи діють і поза межами людського суспільства, а економічні закони функціонують тільки в людському суспільстві.