35.Час обороту капіталау і його складові частини.Швидкість обороту капіталу.

Время оборота капитала – это период, который продолжается с момента авансирования капитала в денежной форме и до момента его возвращения в той же форме, но уже с большей по величине прибавочной стоимостью.Время оборота капитала состоит из двух частей: 1) время производства – время, когда капитал находится в сфере производства в форме продуктивного капитала; 2) время оборота – период, когда капитал находится в сфере оборота и выступает в формах денежного и товарного капиталов. Составные части времени производства: 1) Рабочий период – время, на протяжении которого предметы труда непосредственно преобразуются живым трудом. Только в это время происходит самовозрастание стоимости. 2) Время переливания сил природы: шумирования, скисания. В это время не создаётся никакой стоимости. 3) Время, на протяжении которого часть средств производства лежит на складах в виде запасов, которые необходимы для того, чтобы обеспечить непрерывность процесса производства.Капиталист пытается сократить время производства – устанавливает новинки техники, технологии, организации производства, использование катализаторов, новых сортов растений и пород зверей.Время оборота капитала состоит из времени покупки и продажи. Время покупки обычно составляет небольшую часть времени оборота. Наиболее сложный период - время продажи. Время оборота тем меньше, чем скорее происходит транспортировка товаров от производителей к покупателям, чем меньше товары хранятся на складах и чем скорее удаётся их продать. Сократить время оборота помогают: соответствие качества товаров потребностям покупателей и их удачная реклама, рациональная транспортировка, совершенствование транспортных средств и способов загрузки и разгрузки.Час обороту капіталу – це проміжок часу від моменту авансування капіталу в певну форму до моменту повернення в тій же формі, але в збільшеній вартості. Час обороту складається з часу вир-ва і часу обігу. Час вир-ва – це час впродовж якого капітал знаходиться в сфері вир-ва. Він включає в себе: час безпосереднього впливу робітника на предмет праці, час впливу на предмет праці сил природи; час впродовж якого предмети праці знаходяться на складах підприємства. Залежить від продуктивності праці, технології, органічної будови капіталу. Час обігу – час впродовж якого капітал знаходиться у сфері обігу. Він складається з закупівлі засобів вир-ва і робочої сили, продажу готової продукції. Залежить від рівня розвитку ринкової інфраструктури.

Виділяють таку ознаку як швидкість обороту капіталу. Він залежить від часу вир-ва та часу, коли капітал знаходиться у сфері обігу. п=О/о, о-термін повного виробничого циклу.

36.Відтворення індивідуального та суспільного капіталу.Проблеми реалізації.

Суспільний капітал – взаємодія всіх функціонуючих капіталів його наслідком є сукупний продукт суспільства. СПС – вартість усіх товарів створених у даному сусп-ві. Річний продукт є результатом усієї економічної діяльності суп-ва протягом року і включає сукупність продуктів і послуг виробничого та невиробничого призначення. Річний продукт має 2 форми. За вартісною формою річний продукт має таку структуру: С+(V+m), де С-стара вартість, (V+m) - нова вартість, V-необхідний продукт, m-додатковий продукт. Стара вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протягом даного року переноситься із засобів виробництва (амортизація засобів праці і повна вартість предметів праці) на створений продукт. Ця частина вартості ВСП створена минулою (старою) працею у попередні періоди (вона втілена у засобах виробництва, що використовуються у процесі виробництва в даному році),тому й називається старою. Нова вартість складає ту частину вартості ВСП, що створюється заново живою працею учасників виробництва і додається до старої вартості. Стара і нова вартість, втілені у продукті, складають його повну вартість. За натурально-речовиною формою ВСП включає засоби вир-ва та предмети споживання. Тому все суспільне вир-во поділ-ся на 2 підрозділи – вир-во засобів вир-ва , та вир-во предметів споживання. Пропорція між цими підрозділами є головною в економіці будь-якої країни, від неї значно залежать усі інші пропорції. Зберігання цієї пропорції необхідно для того, щоб сукупний продукт був реалізований як за вартісною так і за натурально-речовою формами. Для точного зберігання пропорції використовують наступні формули:

I(v+m) = II C, I(c+v+m) = IC+IIC, II(c+v+m)=I(v+m)+II(v+m)Сутність проблеми реалізації суспільного продукту можна розкрити на основі її аналізу як виробничих відносин, у які вступають певні об’єкти. Очевидно, що такими можуть бути з одного боку виробники продукції – державні підприємства, кооперативи та інші колективні виробники, орендні та акціонерні підприємства і т.п. Для різних об’єктів реалізації властивий різний ступінь володіння і розпорядження використовуваними засобами виробництва, отже, і привласнення одержання результатів, що виражається у привласненні неоднакової виручки від їх продажу. З іншого боку суб’єктом реалізації є споживачі. Для них, як і для виробників, характерними є різний ступінь володіння і розпорядженнями засобами виробництва і виробленим продуктом, а також їх привласнення, що у свою чергу визначає різну міру економічної свободи і прав у придбанні тих чи інших видів продукції або виборі постачальника.