
- •2. Типи завдань на міжпредметному рівні:
- •30. Вивчення драматичних творів у школі
- •2. Методика опрацювання драматичного твору на уроці літератури.
- •Рецензії на переглянуті вистави
- •Взаємозв’язок у вивченні п’єс з роботою шкільних драматичних гуртків.
- •31. Методика вивчення жанрово-стильових аспектів комічного
- •33. Уривки з творів історичної літератури, використовувані на уроках літератури, повинні в собі містити:
- •34. Вивчення фольклорного епосу
- •35. Оригінальна давньоруська література
Рецензії на переглянуті вистави
Написання рецензії на переглянуті вистави стало поширеною формою роботи в школі.
Рецензія – складніший вид творчої роботи для учня в порівнянні з відгуком. Рецензія і є видом творчої роботи, в якому учень критично оцінює твір, або переглянуту виставу. Доцільно в класі зачитати зразок такої рецензії тобто навчити учнів, з яких структурних елементів складається рецензія:
1. критика відомостей про виставу; кілька думок про загальне враження від вистави;
2. проаналізувати гру акторів; розкрити майстерність цієї гри;
3. дати оцінку проглянутої вистави; визначити недоліки, висловити побажання; показати власне бачення картини, дії, окремого епізоду.
У даному випадку не слід забувати, що методично виправданим є перегляд спектаклю після прочитання і роботи над текстом літературного твору.
Бо, по-перше, самостійне прочитання тексту забезпечує емоційне сприйняття і глибоке його розуміння; по-друге, формує вміння самостійно оцінювати літературний твір; по-третє, у процесі читання з’являються читацькі образи, бо ознайомлення з текстом драматичного твору відбувалося безпосередньо; в результаті перегляду спектаклю формуються зорові враження, які загальмують читацькі образи; по-четверте, більшість учнів, які подивилися спектакль, літературний твір уже не прочитають; по-п’яте, кожен театр по-своєму (навіть 2 актори не схожі між собою) інтерпретує зміст, ідею того чи іншого твору. Кожен артист (йде мовапро так званий сценічний варіант), виконуючи роль, діє на учня-глядача і мимоволі нав’язує школяру своє розуміння твору(П’єса на сцені це літературний твір+акторське виконання). Учень в такому разі позбавлений можливості дійти до власного розуміння твору. Бо виходимо з того, що твір має, об’єктивний зміст, а його сприйняття об’єктивно-суб’єктивний характер.
Подібні методичні рекомендації щодо використання зорової наочності-демонстрації ілюстрацій до п’єс, фотокарток сцен, артистів, які виконують ролі.
Отож маємо різні варіанти, різні погляди.
- уявіть, що вам грати головну роль (Лучицька) у п’єсі М.Старицького "Талан". Якою має бути, на вашу думку, хода, жести, одяг Лучицької?
- виразне читання тексту, виразне читання в особах, окремих картин, сцен, які вважаємо є вагомими у розкритті основного конфлікту;
- домагаємося осягнення учнями підтексту твору, що дасть змогу учням усвідомити внутрішній зміст поведінки і вчинків персонажів;
- особливу увагу звертаймо на мову дійових осіб; не забуваймо ,що мова дійових осіб драматичного твору є засобом їх індивідуалізації. Мова героя свідчить про культурний і духовний його розвиток, про характер, життєвий досвід, погляди на життя;
- виховуємо не тільки читача, виховуємо глядача, який уміє цінувати театральне мистецтво, формуємо інтерес і любов до театру, пропонуємо знайомство з театральними виставами, з фільмами, які поставлені на основі спектаклів.