29. 1. Визначення та мета міжпредметних зв'язків на уроках

Вивчення літератури в школі передбачає широкі міжпредметні зв'язки. Це сприяє не тільки вдосконаленню знань і вмінь учнів, але і підводить їх до більш глибокого розуміння закономірностей розвитку мистецтва.

У стандартах освіти відзначено, що міжпредметні зв'язки розвивають емоційну культуру особистості, соціально значуще ставлення до світу і мистецтва, спеціальні художні здібності, творчу уяву, образне мислення, естетичні почуття, виховують емоційну та інтелектуальну чуйність при сприйнятті художнього твору, формують естетичний смак. Ні на одному уроці літератури неможливо обійтися без міжпредметних зв'язків (театр, живопис, музика, рідна чи іноземна мова, кіномистецтво, історія, географія, археологія і т. д.).

Міжпредметні зв'язки на уроках - це міжпредметні асоціації, на основі яких відбувається узагальнення знань, забезпечується їх засвоєння, досягається розкриття взаємозв'язків між знаннями, отриманими під час вивчення різних предметів. Формування умінь навчальної і розумової діяльності вимагає цілеспрямованої спільної роботи вчителів різних предметів, оскільки численні види діяльності (вміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, працювати зі словником, текстом, уміння конспектувати, складати план, реферат та т. д.) не є прерогативою одного предмета, а належить до міжпредметних умінь[1].

За часом здійснення розрізняють зв'язки:

1. Попередні, коли в процесі використовують матеріал, вже відомий учням з попередніх уроків.

2. Супутні, коли під час розгляду першого питання використовують матеріал з паралельного предмета, який вивчається в той самий період.

3. Перспективні, коли для пояснення положення або факту необхідні знання, які учні ще придбають в майбутньому[2].

Для успішного здійснення міжпредметних зв'язків вчитель має чітко усвідомлювати, з якою метою встановлюється певний зв'язок і в якій формі це буде зроблено. Міжпредметні зв'язки здійснюються з метою:

1. Глибокого розуміння навчального матеріалу. Міжпредметний матеріал бажано використовувати у вигляді ілюстрацій певного літературного явища або факту, обґрунтування висновків, створення проблемних ситуацій.

2. Систематизації та узагальнення знань. Тут дані з різних дисциплін використовуються як база для повторення, виділення загальних і різних ознак, для складання різного роду таблиць, схем і т.п.

3. Формування світоглядних висновків. Це здійснюється на широкій межпредметній основі за допомогою аналізу великої кількості фактів, виділення в них істотного, головного, широкого узагальнення.

4. Формування в учнів уміння використовувати знання даного предмета під час вивчення інших предметів і в процесі практичної діяльності.

5. Розвитку в учнів інтересу до вивчення предмета. Цьому сприяє систематична постановка проблемних питань.

6. Вихованні узагальнених умінь і навичок, тобто таких, які використовуються під час вивчення не одного, а кількох навчальних предметів.

Міжпредметні зв'язки повинні органічно випливати із змісту навчального матеріалу, не руйнувати його структуру, логіку викладу і підкорятися досягненню певних навчально-виховних цілей. Реалізація міжпредметних зв'язків допомагає зробити різноманітними методи і організаційні форми навчання з метою активації мислення учнів.

Важливими умовами здійснення міжпредметних зв'язків є творчий діалог вчителя та учнів, самостійна пошукова робота останніх під час підготовки до уроку (підготовка повідомлень про картину, історії написання музичних творів і т.п.). Від вчителя потрібна мобілізація всіх його душевних сил, творчих здібностей, щоб зацікавити учнів, щоб вони з бажанням йшли на урок.

2. Типи завдань на міжпредметному рівні:

Для того, щоб вибудувати систему міжпредметної роботи по вертикалі, необхідно перш за все враховувати специфіку кожного гуманітарного предмету (наприклад, історія, література), так як кожен предмет, а також учень і вчитель виконують у цій системі певну функцію. А все разом забезпечує взаємозв'язок досліджуваних в еволюційному ланцюзі явищ:

історія розкриває просторово-часові та причинно-наслідкові зв'язки світового процесу - учень вивчає частину еволюційного розвитку суспільства;

література дозволяє встановити діалог в історико-культурному просторі - учень навчається висловлювати своє світосприйняття в слові, стає учасником розвитку загальнолюдської культури.

І завдання (а також теми уроків, семінарів, контрольних робіт) на міжпредметному рівні потрібно складати, виходячи із зазначених предметних особливостей. Типи міжпредметних завдань:

I. Порівняти епізод з художнього тексту з тим, як він представлений в історичному документі, літописі, хроніці.

II. Співставити епізод, образ, деталь у художньому творі, історичному пам'ятнику і живописному втіленні. Подібне завдання дослідницького плану розвиває навички аналізу інформації на міжпредметному рівні, тому що об'єднує знання історії та літератури, мистецтва і літератури та ін. Частіше за все таке завдання пропонується учням після того, як вони познайомилися з текстом. Але можна зробити навпаки.

III. Зрозуміти закономірності історико-літературного процесу, причинно-наслідкові зв'язки подій і явищ, що відбуваються в історії.

Розуміння історичної епохи також вимагає залучення різних джерел, що відображають погляди людей, їхні позиції та оцінки подій, що відбулися. Для цього необхідно володіти навичкою інтерпретації історичних джерел, вміти співвідносити історичні події з їх зображенням у творах літератури. Розуміння історичних подій досягається за рахунок того, що вчитель організовує роботу на уроці з різним текстовим матеріалом[4]. При цьому особлива увага приділяється тому, як подається інформація, в результаті чого учні самостійно виявляють проблеми і пропонують варіанти їх рішень.

Ще одним методичним прийомом є тематичне об'єднання кількох уроків, що дає можливість уявити будь-яку проблему певного історичного періоду в кількох творах літератури, історичних документах і пам'ятках культури. Подібні навчальні заняття займають три-чотири години, їх можуть вести одночасно вчителі двох або трьох предметів. Але якщо всі вчителі вільно володіють матеріалом, то проводять уроки кожен самостійно, домовившись з колегами про ключові або складові моменти.

Головна відмінність подібних уроків від звичайних в тому, що всі завдання носять виключно міжпредметний характер. Учні працюють у групах, що розвиває навички ведення дискусії. Проведення подібних уроків дозволяє учням зрозуміти зміст і значення джерел, глибоко і всебічно вивчити явища культурно-історичних процесів і готує учнів до міжпредметних семінарських занять у старшій школі.

Слід зауважити, які навички та вміння повинні проявляти учні на такому уроці:

· Чітко викладати суть проблеми і завдання, зазначеного на картці.

· Логічно представляти інформацію, тобто: давати коротку історичну довідку зі свого питання, коротко переказувати епізод, в якому відображена реальність, використовуючи цитати з розглянутого епізоду, робити узагальнення (або висновок) з проблеми.

· Правильно відбирати відомості, деталі, образи, тобто вміти виділяти основне.

· Викладати матеріал, дотримуючись наукового стилю.

· Грамотно використовувати термінологію (історичну і літературознавчу).

Крім того, важливим етапом підготовки до роботи на міжпредметному семінарі є міжпредметні контрольні роботи та тематичне об'єднання кількох уроків. і носять навчальний характер, так як, виконуючи їх, учень навчається конспектувати, систематизувати матеріал і складати текст, дотримуючись наукового стилю викладу.

Висновок Таким чином, використання міжпредметних зв'язків на уроках літератури дозволяє:

· підвищити мотивацію учнів до вивчення предмету;

· краще засвоїти матеріал, підвищити якість знань;

· активізувати пізнавальну діяльність учнів на уроках;

· полегшити розуміння учнями явищ і процесів, що вивчаються;

· аналізувати, зіставляти факти з різних областей знань;

· здійснювати цілісне наукове сприйняття навколишнього світу;

· якнайповніше реалізувати освітні можливості кожного учня.