4. Політичний розвиток України в 2002-2004 рр.

2002-2004 рр. в Україні пройшов у гострій політичній боротьбі. Л.Кучма намагався реалізувати політичну реформу, що передбачала перерозподіл владних повноважень у трикутнику Президент - Прем’єр-міністр -Верховна Рада України. Навколо президента формуються потужні політичні сили, які намагаються утримати економічні і політичні позиції. У свою чергу опозиційні сили, що спиралися на підтримку середнього класу, розгорнули боротьбу з існуючим режимом за демократизацію політичного життя.

 

5. Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»

Вибори Президента України 2004 р., як і передбачалось, стали переломними в історії України.. Кандидатом від існуючої влади став діючий Прем’єр-міністр України В.Янукович. Використовуючи своє службове становище, В.Янукович вжив ряд популістських заходів, зокрема, пенсіонерам було надано доплату до пенсій, підвищено заробітну плату. Проте такі заходи ледь не призвели до економічної кризи в країні.

Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України», колишнього голови Національного банку України, Прем’єр-міністра 1999-2001 рр. В.Ющенка.

Однією з особливостей передвиборчої кампанії стала велика кількість кандидатів у Президенти України –більше двадцяти. Проте головна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами: В.Януковичем іВ.Ющенком.

Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 р. У результаті голосування голоси виборців розподілилися таким чином: В.Ющенко – 39,26% голосів, В.Янукович – 39,11%, О.Мороз – 5,82%, П.Симоненко – 4,97%, Н.Вітренко – 1,53%, А.Кінах – 0,93%. Решта кандидатів набрали менше 1% голосів.

Під час проведення виборів проявилась заангажованість Центральної виборчої комісії (ЦВК) на чолі з С.Ківаловим, яка впродовж десяти днів не оприлюднювала остаточні результати голосування. Крім того, з’ясувалося, що робота комп’ютерної мережі ЦВК зазнавала зовнішнього втручання.

Такий розподіл голосів не виявив переможця виборчих перегонів, який мав би набрати більше 50%. Другий тур виборів було призначено на 21 листопада 2004 р. Основними політичними суперниками в цьому турі, як і в першому, були В.Ющенко і В.Янукович.

Голосування другого туру відбулося із значними фальсифікаціями і махінаціями на користь кандидата від влади. Як результат, оприлюднені ЦВК дані про перемогу В.Януковича разюче відрізнялися від даних екзитполів (опитування на виході із виборчих дільниць), які засвідчували перемогу В.Ющенка. Обурені таким станом речей виборці відгукнулися на заклик опозиційного кандидата захистити свій вибір і вже ввечері 21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва – майдані Незалежності. Наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву «Помаранчева революція».

Попри все, ЦВК 24 листопада о 18.30 оголосила переможцем у виборах В.Януковича.

Така неприхована зневага і несправедливість сприяли радикалізації дій протестуючих. Лідери опозиції заявили про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася розбудова наметового містечка на Хрещатику і майдані Незалежності. Київська міська влада і жителі міста надавали всіляку допомогу протестантам. Лідери опозиції закликали мітингуючих взяти в облогу будинок Адміністрації Президента України, а згодом і Кабінет Міністрів України.

27 листопада відбулося засідання Верховної Ради України, на якому було прийнято постанову про політичну кризу в Україні, визнано факт фальсифікації виборів та фактично анульовано рішення ЦВК. Парламент висловив недовіру ЦВК і назвав неприпустимим застосування сили проти учасників акції громадської непокори.

Прихильники В.Януковича взяли курс на сепаратизм, на розкол країни. «З’їзд депутатів всіх рівнів» у Сєверодонецьку закликав до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки. Провідну роль у цьому процесі відігравали лідери Донецької, Луганської, Харківської та інших областей. У той же час, у західних і центральних регіонах країни місцеві Ради приймають рішення про визнання Президентом України В.Ющенка.

Засідання Верховного Суду України широко транслювалося, і всі громадяни змогли довідатися про ті зловживання і фальсифікації, які відбувалися під час виборів. Своїм рішенням від 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів, оголошених ЦВК 26 листопада 2004 р., і призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 р.

Переголосування 26 грудня 2004 р. дало такі результати: за В.Ющенка проголосувало 51,99% виборців, які взяли участь у голосуванні, за В.Януковича – 44,21%. Інаугурація нового Президента України В.Ющенка відбулась 23 січня 2005 р.

Прем’єр-міністром країни стала Ю.Тимошенко.

 

158. Харківський університет було засновано у 1804 році. Від 1999 університет має сучасну назву — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

159. Вкажіть назву першої української політичної партії. Украї́нська радика́льна па́ртія заснованп 4 жовтня 1890 у Львові на базі радикальних молодіжних гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.

160. Хто став головою Центральної Ради? Михайло Грушевський

161. В якому році виданий Емський указ? 1876

162. Вкажіть дату ухвалення Верховною Радою УРСР Декларації про державний сувернітет України. 16 липня 1990

162. Встановіть відповідність

1. 1848 - б) скасування кріпосного права у Галичині

2. 1861 - в) скасування кріпосного права у Росії

3. 1863 - г) Валуєвський циркуляр

4. 1868 - д) створення у Львові першого осередку товариства Просвіта

5. 1876 - а) Емський указ

163. Встановіть відповідність

1. М. Руденко - г) голова Української Гельсінської спілки

2. В. Винниченко - б) голова Директорії

3. С. Бандера - д) провідник ОУН, вбитий у Мюнхені

4. С. Петлюра - в) очолював уряд УНР в екзилі, очолював армію УНР

5. Є. Петрушевич - а) диктатор ЗУНРу

164. Утворення ОУН, її програмні цілі, форми і методи діяльності наприкінці 20-х - 30-ті рр. ХХст.

Організа́ція украї́нських націоналі́стів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Визначивши себе як рух, а не як партія, ОУН засуджувала всі легальні українські партії Галичини як колабораціоністські. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.

ОУН виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок: Групи української національної молоді; Легії українських Націоналістів; Союзу української націоналістичної Молоді.

Головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури. Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці Української Народної Республіки 1917-1920, ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої сили». Для ідеологічного обґрунтування своєї діяльності ОУН використовувала ідеологію націоналізму Дмитра Донцова, основні положення якої були викладені ним у його праці "Націоналізм".

Сучасні українські історики відзначають, що «ОУН сприймала терор і насильство як політичний інструмент проти зовнішніх та внутрішніх ворогів». Терор ОУН був спрямований не тільки проти зовнішнього, але й проти внутрішнього ворога, у першу чергу — проти тих, хто виступив за нормалізацію стосунків з польським урядом. Терористичними акціями ОУН спровокувала поляків на репресії проти мирного населення (так звана «Пацифікація» 1930 року), тільки за підозру у приналежності до ОУН українця могли ув'язнити до 5 років та поставили у скрутне становище партії леґального сектору. Українське політичне життя опинилося перед загрозою повністю бути загнаним у підпілля. 1934 року польська поліція заарештувала декількох провідних діячів ОУН, у тому числі Степана Бандеру і протримала їх в ув'язненні до початку Другої світової війни. 1938 - після утворення у Чехословаччині української автономії на території сучасного Закарпаття ОУН охопила своїми впливами її політичне, економічне, культурне життя. ОУН створила в краї воєнізоване формування «Карпатська Січ» - фактично збройні сили автономії. Після подій у Карпатській Україні, ОУН самостійно почала готуватися до можливої війни, розраховуючи на власні сили і готуючись до протистояння з двома окупантами: німецьким нацизмом і російським більшовизмом.

165. В якому році засновано університет у Києві? Києво-Могилянська академія -1659

166. Вкажіть роки діяльності Руської Трійці. 1833—1837 рр.

167. Яку назву отримала українська держава згідно Третього універсалу? Українська Народна Республіка

168. Коли ухвалено Українськими національними зборами у Львові Акт про відновлення Української держави? 30 червня 1941

169 1 грудня 1991 року президентом України було обрано: Леоніда Кравчука

170 Встановіть відповідність:

1 22 січня 1919 б)Акт злуки УНР і ЗУНР

2 29 квітня 1918 г)Рочаток правління гетьмана Скоропадського

3 14 грудня 1918 в)Вступ до Києва збройних формувань Директорії

4 22 січня 1918 а) 4 Універсал

5 26 січня 1918 д)Підписання мирного договору між УНР і Німечиною

171 Встановіть відповідність:

1 М.Шашкевич в)Член «Руської трійці»

2 М.Костомаров б)Учасник Кирило-Мефодіївського братства

3 М .Грушевський а)Голова Центральної Ради

4 Ф.Швець д)Член Директорії

5 І. Драч г)автор твору «Інтернаціоналізм чи русифікація».