74.Встановіть відповідність:

26 квітня 1986 р. – Аварія на Чорнобильській АЕС

8 Вересень 1989 р. – установчий з'їзд народного руху

16 липня 1990 р. – прийняття декларації про державний суверенітет України

21 січня 1990 р. – «Живий ланцюг» зі Львова до Києва

Квітень 1985 р. – початок горбачовської перебудови

75. Встановіть відповідність:

Янукович - ПР

Симоненко - КПУ

Кличко - Удар

Турчинов - БЮТ

Фаріон - Свобода

76. Буковина і Закарпаття у 20-30хх роках ХХст. Проголошення Карпатської України та її боротьба за незалежність.

Західноукраїнські землі анексували Польща, Румунія і Чехословаччина. Майже 7 млн українців, в основному колишніх підданих Австро-Угорської імперії, було позбавлено права на самовизначення. Найбільше українських земель відійшло до Польщі. Становище західних українців залишалося невизначеним. У 1923 p. Рада послів Антанти у Версалі визнала суверенітет Польської держави над Східною Галичиною та Волинню. На цій території було створено чотири воєводства: Львівське, Станіславське, Тернопільське і Волинське. Частина Українського Полісся разом з білоруськими землями утворили Поліське воєводство. Північна Буковина разом з Хотинським повітом ввійшли до складу румунської провінції Буковина з центром у Чернівцях. На Закарпатті було створено єдину адміністративно-територіальну одиницю Чехословаччини — Підкарпатська Русь з центром в Ужгороді. Площа окупованих західноукраїнських земель становила близько 150 тис. км, а населення, що проживало на них, в кінці 30-х років перевищувало 11 млн чол. Іноземні поневолювачі встановили тут напівколоніальний режим. Частка Західного регіону України в промисловому потенціалі була у 2—3 рази меншою, ніж відповідно у загальній території та кількості населення країн-окупантів. Понад 80 % населення регіону займалося сільським господарством. Країни, до яких входили західноукраїнські землі, значно відставали в своєму економічному розвитку від розвинених країн світу. Низька конкурентоспроможність господарства і обмеженість внутрішнього ринку негативно впливали на економічне становище регіону. Ситуація погіршувалась ще й тим, що в цих країнах панівним в економіці був іноземний капітал. Так, 44,4 % виробництва у деревообробній промисловості і 88,5 % у нафтовій контролювали іноземні банки. Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировинним придатком іноземних держав. Сприяючи розвитку промисловості в корінних польських районах, уряд свідомо гальмував промислове будівництво на західноукраїнських землях.

Повоєнна відбудова промисловості відбувалася повільно. Були труднощі в одержанні відповідної сировини і промислового обладнання. Крім того, на темпи відбудови негативно впливала зростаюча інфляція. Західноукраїнська промисловість відчувала величезні труднощі в одержанні кредитів. Місце австро-німецького капіталу зайняв французький, англійський, американський. Частково посилив свої позиції й польський капітал. Умови для економічного розвитку регіону диктували з Варшави, Бухареста, Праги, Лондона, Парижа та інших столиць світу. Після деякого тимчасового пожвавлення вже в 1924 p. настав застій у промисловості. Не було докорінних зрушень у відбудові та подальшому розвитку західноукраїнської промисловості також у 1925—1927 pp. Лише в 1928 p. виявилися ознаки економічного піднесення, проте в 1929 p. воно змінилося нечуваною кризою. Зайнятість робочої сили у фабрично| заводській промисловості зменшилася на 40—50 %. Занепадали дрібні ремесла. Хоча пізніше й були деякі зрушенні ня, однак до 1939 p. рівень промислового виробництва вже |де перевершував рівня 1928 p. У 1938 p. середньорічна І ^кількість робітників, зайнятих у середніх і великих підприємствах переробної промисловості Західної України, стано- вила близько 50—55 тис. чол. У гірничодобувній промисловості й на лісорозробках кількість робітників зросла, проте це не змінило загальної картини економічного застою в західноукраїнських землях. Істотно не збільшила виробництво продукції лісохімічна промисловість, що мала три закарпатські (Свалявський, Велико-Бичківський, Перечинський) і один східногалицький (Вигодський) заводи. Паперова промисловість занепадала. Черлянська та Сасівська паперові фабрики після війни не відновили роботи, а Коломийська працювала з перервами і то з чисельністю 20—ЗО робітників. Лише Моквинська папе" рова фабрика на Волині відновила після війни роботу, виготовляючи 500—800 т паперу на рік. Нафтова і озокеритна промисловість Прикарпаття в 20— 30-х роках була доведена іноземним капіталом до занепаду. Прибравши до своїх рук багаті родовища нафти в різних країнах Азії, Америки і Європи, міжнародні нафтові концерни були більше заінтересовані у придушенні західноукраїнської нафтової промисловості, ніж в її розвитку. Вони експлуатували тільки старі родовища, які поступово виснажувалися. Озокеритні шахти наприкінці 30-х років фактично зовсім припинили роботу.

77. Вкажіть роки антифеодальних виступів на Поділлі під проводом У. Кармелюка

1812-1835 рр.

78. Коли відбувся бій під Крутами

16 (29) січня 1918

79. Вкажіть дату проведення Львівського церковного собору

8-10 березня 1946 року

80. Перші порівняно демократичні вибори до Верховної Ради УРСР

відбулися в березні 1990 р.

81. Тристоронню угоду Росії, США та України було підписано:

14.01.1994

82 Відповідність

1 26 квітня 1986 б) Аварія на Чорнобильскій АЕС

2 Вересень 1989 г) установчий з*їзд Народного Руху України за перебудову

3 16 липня 1990 а) Прийняття декларації про державний суверенітет України

4 24 серпня 1991 д) Проголошення акта про державну незалежність україни

5 28 червня 1996 в) Прийняття Верховною Радою Конституції України

83 Проаналізуйте процес встановлення багатопартійності в Україні 1980-х – 1990-х роках

В історії становлення багатопартійності виділяють три етапи: 1. 1988-1989 pp. — створення умов багатопартійності. Створення опозиційних до КПРС неформальних об'єднань та рухів, що пізніше трансформувались у політичні партії. У цей час в Україні розгортають активну діяльність Українська демократична спілка (УДС), пізніше перейменована в Українську народно-демократичну лігу (УНДЛ), Українська Гельсінська спілка (УГС), Народний рух України за перебудову (НРУ). 2. 1989-1990 pp. — етап безпосереднього створення початкової багатопартійності. За цей час у республіці створено понад 20 партій, в які об'єднано понад 30 тис. чол. 3. Початок 1991 р. — серпень 1991р. — кардинальні зміни у становленні багатопартійності. Заборона діяльності КПУ після спроби державного перевороту в Москві (ГКЧП) 19-21 серпня 1991 р. у зв'язку з доказами про підтримку керівництвом КПУ державного перевороту. 24 серпня 1991р. проголошено Акт про незалежність України.

84 Позначте рік, коли А. Шептицький очолив Українську Греко-Католицьку церкву

17 січня 1901

85 Вкажіть назву організації, яка була утворена 1 серпня 1914р. у Львові

Головна Українська Рада (ГУР)

86 Перший зимовий похід армії УНР відбувся:

6 грудня 1919р. – 6 травня 1920р.

87 Народний рух України був створений у:

НРУ (як громадсько-політична організація) заснований 1989 року та зареєстрований Радою Міністрів УРСР 1990 року. НРУ (як політична партія) зареєстрований Міністерством юстиції України 1993 року.

88. Цього питання немає в списку ))

89. З 1994 по 2004 р президентом України був : Леонід Данилович Кучма

90. Встановіть відповідність :

1) липень 1917 р - Д) виступ самостійників під керівництвом М.Міхновського

2) листопад 1917 р - Г) Проголошення УНР у складі федеративної Росії

3) березень 1917 р - А) створення Української Центральної Ради 4) січень 1918 р - В) бій під Крутами

5) квітень 1918 р - Б) прихід до влади П.Скоропадського

91. Встановіть відповідність :

1) Процес над СВУ - Г) 1930 р

2) Арешт українських кобзарів та лірників та розправа над ними - А) 1934 р

3) Перехід до форсованої індустріалізації - Д) 1929 р

4) Початок голодомору - Б) 1932 р

5) Створення УНДО - В) 1925 р

92. Причини поразки та історичні уроки визвольних змагань українського народу 1917-1921 рр.

Українська революція 1917–1921 рр. – національно – (а також соціально) визвольна боротьба українців, що спрямована на побудову української державності та зміну суспільного ладу в країні, в зв’язку з подіями Лютневої революції в Російській імперії та розпадом Австро-Угорщини, які дали потужний імпульс розвитку національної самосвідомості та прискорення процесу державотворення. В період 1917–1921 рр. виник ряд українських державоутворень, а саме: Українська народна республіка, Українська держава та Західноукраїнська народна республіка. Внаслідок внутрішніх ідеологічних розбіжностей, а також зовнішньої воєнної агресії цілі української революції так и не були реалізовані. У підсумку територія України була анексована радянською Росією, Польщею та Румунією; Закарпаття було приєднано до Чехословаччини.

Очолюючи змагання за незалежність, українська інтелігенція розраховувала на підтримку найбільш чисельного українського стану – селянства. Проте цей величезний загін потенційних прибічників не виправдав сподівань. Неосвічений, забитий і політично незрілий селянин знав, що він хоче, але не міг з упевненістю сказати, за що він бореться. Селянин розумів, що він трудівник, якого експлуатують. З цим і пов’язані перші успіхи більшовицької пропаганди. Але середньостатистичному селянинові важко було осягнути ідею національної незалежності, й лише на завершальному етапі громадянської війни багато більш-менш освічених селян стали схилятися на їх бік. Та найліпший момент для завоювання незалежності вже був втрачений.

За всієї серйозності внутрішніх недоліків українського національного руху вирішальними в його поразці стали зовнішні чинники. Що стосується західних українців, котрі за силою національного руху не поступалися іншим східноєвропейським країнам, які завоювали незалежність, то їхня поразка пояснюється переважаючою силою поляків. На Східній Україні шлях до незалежності закрила більшовицька Росія, а не українські більшовики. Наприкінці 1920 р. командувач Червоної армії Лев Троцький відкрито визнав: «Радянська влада протрималася до сих пір на Україні (і протрималася нелегко) в основному силою Москви, великоруських комуністів і Червоної армії».

93. Коли було підписано Варшавську угоду між С.Петлюрою та Ю.Підсудським ?

- 1920 р.

94. Під чиїм командуванням Армія УНР здійснила Перший "зимовий похід" ?

- Михайло Володимирович Омелянович-Павленко

95. Коли німецько-фашистські загарбники остаточно окупували територію України?

-22 липня 1942 р

96. Перші демократичні вибори до Верховної Ради проводилися в : березні 1990 р

97. Культ особи Сталіна було засуджено на 20 з’їзді КПРС, який відбувся у Москві 14-25 лютого 1956.

98. 1. УНР періоду Центральної Ради (4(17) березня 1917 — 28 квітня 1918р) – Брестський мирний договір (4 березня 1918р)

2. Українська держава гетьмана П. Скоропадського - «Федеративна Грамота» (14 листопада 1918р)

3. Директорія УНР (з 14 листопада 1918 до 10 листопада 1920.) - Варшавський договір (1920)

4. Українська Рядянська Соціалістична Республіка - Ризький мир (18 березня 1921)

5. Західноукраїнська Народна Республіка – Акт злуки з УНР (22 січня 1919р)

99. 1. 28 жовтня 1989р – закон "Про мови"

2. 16 липня 1990р. - декларація про державний сувернітет УРСР

3. 3 серпня 1990р. – "Про економічну самостійність"

4. 17 березня 1991р. – Референдум щодо подальшої долі СРСР

5. 24 серпня 1991р. – (убєйтесь, якщо цього не знаєте)Акт проголошення Незалежності України

100. Плануючи війну проти Польщі, німці докладали всіх зусиль для того, щоб вона "була викликана не з боку Німеччини", а українським повстанням в Галичині й на Волині. Одночасно німці погрожували "взяти під свою опіку" західних українців, якщо Москва піде на угоду з Британією.

Українське питання напередодні Другої світової війни було ще більш заплутаним, ніж у 1914 році. Його вирішення впливало на долю щонайменше чотирьох держав, до складу яких входили українські етнічні землі у міжвоєнний період.

З приходом у 1933 р. до влади в Німеччині націонал-соціалістичної партії, лідери якої відкрито декларували необхідність геополітичних змін у Європі, "українська проблема" набула нового звучання в устах європейських дипломатів, політиків і журналістів.

Стороною, яка відразу включила "українське питання" до порядку денного, була Німеччина. Нацистська партія Німеччини, яка прийшла до влади в країні 1933 року, бачила Україну складовою "життєвого простору на Сході".

Основним способом досягнення мети Німеччина обрала дестабілізацію внутрішньої ситуації у країнах, що мали бути підкорені в майбутньому.

Першочерговою ціллю стала Польща, яка опинялася в ситуації "між молотом і ковадлом" — підтримка Німеччиною українського руху загрожувала втратою Західної України, а ідея співпрацювати з СРСР була неприйнятною.

Німці використали цей момент: на зустрічі Гітлера з послом Польщі у Берліні Висоцьким польській делегації прозоро натякнули, що Німеччина не буде заперечувати, якщо за участь у майбутній війні проти СРСР Польща отримає змогу розширити кордони до Дніпра та Чорного моря або очолить федерацію із квазі-держав, утворених на окраїнах колишнього Радянського Союзу.

"Українське питання" втратило на якийсь час актуальність, оскільки Німеччина після угоди сконцентрувалася на вибудовуванні відносин із країнами Західної Європи, а Польща уникала різких кроків через власну геополітичну вразливість.

Знову "українська проблема" потрапила до "порядку денного" німецької політики під час "Чехословацької кризи", коли українське Закарпаття [входило до складу міжвоєнної Чехословаччини - ІП], скориставшись фактичним розвалом ЧСР, оголосило – за негласної підтримки Німеччини — про бажання автономії.

З іншого боку, поява потенційного зародку української державності лякала Угорщину, СРСР, Польщу та Румунію, які заявили протест.

На фоні автономізації Закарпаття починається зближення Угорщини та Польщі. Остання цілковито підтримала плани М. Горті приєднати Закарпаття до Угорщини, а також все наполегливіше вимагала ліквідувати українську автономію в ЧСР.

Під час переговорів з німецькою делегацією міністр закордонних справ Польщі відверто зізнався: у Варшаві бояться, аби Німеччина не використала "українську карту" за зразком "Судетської проблеми" і не розколола Польщу.

У відповідь Й.Ріббентроп натякнув польському посланцеві, що позитивне для Польщі вирішення Карпатоукраїнського питання можливе лише у випадку, якщо Варшава буде поступливою щодо передачі Німеччині Данцига [нині Ґданськ - ІП], будівництві автостради і залізниці через "польський коридор" [між "материнською" Німеччиною і її анклавом Східна Прусія - ІП], а також приєднається до Антикомінтернівського пакту.

Польський уряд не погодився на такі вимоги і питання Закарпаття на деякий час залишилося без остаточного вирішення.

Демонструючи всесильність у питаннях встановлення кордонів і долі народів, нацисти 2 листопада 1938 р. під час засідання так званого Віденського арбітражу частково задовольнили претензії Будапешта, передавши Угорщині південні реґіони Закарпаття із найбільшими містами Ужгородом, Мукачевим, Береговим і стратегічною залізницею.

Однак події набирали нового несподіваного розвитку: наприкінці грудня 1938 року радник німецького посольства у Варшаві заявив, що Німеччина не має наміру перетворювати Карпатську Україну на зародок майбутньої української державності, а вже 5 січня 1939-го Гітлер, приймаючи у своїй резиденції Берхтесгаден міністра закордонних справ Польщі Ю.Бека, заявив, що Німеччина втратила інтерес до українського питання.

Наступного дня німецький колега Бека чітко заявив —  Німеччина вважає "українську проблему" внутрішньою справою Польщі. Ріббентроп провокаційно запитав, чи не відмовилася Варшава від амбітних планів покійного маршала Пілсудського підкорити собі Україну, на що отримав відповідь: "Польські війська були у самому Києві і ці прагнення усе ще живі й сьогодні".

26 січня 1939 р. Ю.Бек отримав запевнення від німецьких урядовців, що Німеччина готова віддати Польщі територію України до Дніпра та Чорного моря.

Втім, поляки у прагненні позбутися "української небезпеки", не врахували того, що самі були одною з цілей нацистів. 8 березня, виступаючи у вузькому колі представників військового командування та партійного керівництва, Гітлер наголосив, що до 15 березня повинна бути ліквідована Чехословаччина, після чого настане черга Польщі.

Війна проти Польщі означала війну проти Франції та Англії, а це тягло за собою гостру необхідність добитися підтримки СРСР. "Українське питання" проступило вже на етапі налагоджування діалогу.  

Під час виступу у Рейхстазі 30 січня 1939 року Гітлер наголосив на поверненні Німеччині її колишніх африканських колоній і необхідності створити в Африці німецький "життєвий простір".

Продемонструвавши Кремлю зміну пріоритетів і натякнувши на можливість порозуміння, лідер нацистів очікував від лідера більшовиків відповіді, у якій слід було чітко окреслити проблему, що стояла на перепоні німецько-радянського зближення і усунення якої могло б відновити довіру між двома державами.

10 березня 1939 р. у доповіді на ХVІІІ з’їзді ВКП(б) Сталін чітко вказав на найбільший подразник у німецько-радянських стосунках:

"Характерним є той шум, який зчинила англо-французька й північноамериканська преса з приводу Радянської України.

Діячі цієї преси до хрипоти галасують про те, що німці йдуть на Радянську Україну, що вони вже тепер мають у руках так звану Карпатську Україну, яка налічує близько 700 тисяч населення, що німці щонайпізніше весною цього року, приєднають Радянську Україну, яка має понад 30 мільйонів населення, до так званої Карпатської України.

Схоже на те, що цей підозрілий шум мав своєю метою підняти лють Радянського Союзу проти Німеччини, отруїти атмосферу і спровокувати конфлікт з Німеччиною без видимих на те підстав.

(...) Звичайно, цілком можливо, що в Німеччині є божевільні, які мріють приєднати слона, тобто Радянську Україну, до кузьки, тобто до так званої Карпатської України. І, коли дійсно є там такі безумці, можна не мати сумніву, що в нашій країні знайдеться необхідна кількість гамівних сорочок для таких божевільних.

Але якщо відкинути геть божевільних і звернутися до нормальних людей, то хіба неясно, що смішно і безглуздо говорити серйозно про приєднання Радянської України до так званої Карпатської України?".

Сталін також наголосив, що саме у Франції, Британії та США очікують "походу Гітлера" на Радянську Україну і розглядають війну Німеччини проти СРСР як плату за згоду Заходу приєднати до Райху Судети і знищити Чехословаччину.

Німецький канцлер одразу ж оцінив ситуацію. Проблема Карпатської України була основною перешкодою на шляху до радянсько-німецького порозуміння.

Рішення щодо майбутньої долі маленької української держави було прийняте без зволікань. 10 березня виступив Сталін, а 14 березня угорські війська з благословення Гітлера атакували українське Закарпаття.

15 березня Сойм Карпатської України прийняв декларацію про незалежність і звернувся до німецького консула Гофмана з пропозицією, щоб Німеччина взяла під свій патронат Закарпаття, як Словаччину. Відповідь із Берліна, від самої канцелярії Гітлера, надійшла миттєво – реґіон без опору має перейти до Угорщини.

Президент Карпатської України Августин Волошин відкинув німецький ультиматум. Героїчний спротив Української Карпатської Республіки був потоплений у крові угорськими ґонведами, "українська проблема" черговий раз була принесена в жертву геополітичним інтересам могутніх європейських гравців.

101. Вільне козацтво — національні добровільні військово-міліційні формування часів національно-визвольних змагань 1917 — 1921 років, що діяли в Україні та на Кубані. Виникли у процесі розвалу царської армії з лютого по травень 1917 року з метою захисту сіл, а згодом і Української держави, в умовах зростання громадського безладу й бандитизму.

102. Конституційне оформлення УСРР в складі СРСР - травень 1925 p.

103. Єдина легальна українська політична партія, яка діяла на окупованих Румунією українських землях у 1927—1938 роках - Українська Національна Партія (УНП).

104. Головна мета, що об’єднувала всі течії Руху Опору – звільнення України від фашистських загарбників.

105. Період перебудови (мітингова демократія) - 1986—1991рр.

106.

Ризький мир —1921 

Варшавський договір 1920

Украї́нська Наро́дна Респу́бліка  1917 року

Татарбунарське повстання 1924 р.

Головна Українська Рада (ГУР) — 1914 

107