
- •1. Чисельні методи та обчислювальна математика
- •1.1. Роль математичного моделювання у розв’язанні задач навколишнього світу
- •1.2. Структура похибки розв’язку задачі
- •1.3. Поняття стійкості та коректності
- •1.4. Основні етапи розв’язання прикладних математичних задач
- •1.5. Контрольні питання
- •2. Елементарна теорія похибок
- •2.1. Джерела і класифікація похибок
- •2.2. Абсолютна та відносна похибки
- •2.3. Вірні значущі цифри
- •2.4. Похибки арифметичних операцій
- •2.5. Графи обчислювальних процесів
- •2.6. Контрольні питання
- •2.7. Завдання
- •Т Варіант Варіант Варіант аблиця 2.1
- •Порядок розв’язання задачі
- •Т Варіант Варіант Варіант аблиця 2.2
- •3. Алгебра матриць
- •3.1. Визначник матриці, властивості визначника і правила його обчислення
- •3.2. Обернена матриця
- •3.3. Трикутні матриці
- •3.4. Обернення матриць за допомогою розбиття її на клітини
- •3.6. Поняття рангу матриці
- •3.7. Контрольні питання
- •3.8. Завдання
- •4. Розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •4.1. Теорема Кронекера – Капеллі
- •4.2. Розв’язання довільних систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •4.3. Класифікація методів розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь та їх порівняльні характеристики
- •4.4. Точні методи розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •4.4.1. Метод Крамера
- •4.4.2. Метод Гаусса
- •4.4.3. Метод головних елементів
- •4.4.4. Метод Гаусса–Жордана
- •4.4.5. Схема Халецького
- •4.4.6. Метод квадратних коренів
- •4.5. Ітераційні методи розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •4.5.1. Метод ітерацій
- •4.5.2. Умови збіжності ітераційного процесу
- •4.5.3. Оцінювання похибки методу ітерацій
- •4.5.4. Метод Зейделя
- •4.5.5. Умови збіжності процесу Зейделя
- •4.5.6. Приведення системи лінійних рівнянь до вигляду, зручного для ітерацій
- •4.6. Контрольні питання
- •4.7. Завдання
- •Література
3.4. Обернення матриць за допомогою розбиття її на клітини
Для
знаходження оберненої матриці можна
використовувати метод розбиття на
клітини. Нехай
клітинна
неособлива матриця
–го
порядку, в якій
і
– квадратні клітини порядків p
і
q
(де
p+q=
).
Необхідно знайти обернену матрицю
у
якій
і
– квадратні матриці також порядків p
і q.
Відповідно
визначенню оберненої матриці
В даному випадку одинична матриця також
буде розбита на клітини аналогічно,
іншими словами
,
де
і
– одиничні матриці відповідно порядків
p
і q.
Тоді
,
звідки після множення отримаємо чотири
матричних рівняння:
.
(3.13)
Для
того, щоб знайти клітини матриці
,
потрібно розв’язати систему матричних
рівнянь (3.13). Для цього використаємо
спосіб виключення невідомих. Помножимо
справа перше рівняння системи (3.13) на
і віднімемо від результату множення
друге рівняння цієї системи; отримаємо
Звідси
знаходимо
Аналогічно,
з третього і четвертого рівняння системи
(3.13) знаходимо
Це
можливо при умові, що відповідні операції
мають смисл.
Введемо такі значення:
тоді
формули для клітин матриці
можна записати у вигляді:
(3.14)
Формули
(3.14) справедливі при умові, що
і
існують. Обчислення зручно розмістити
в вигляді такої схеми:
|
|
|
---|---|---|
|
|
|
|
|
|

Приклад. За допомогою розбиття на клітини обернути матрицю
.
Позначимо
.
Виконуємо
необхідні обчислення:
Запишемо початкові дані і результати обчислень в таблицю
|
|
|
---|---|---|
|
|
|
|
|
|
Для
контролю добуток
було
обчислено двома способами.
=
і
=
.
Кінцевий результат
Особливим випадком даного метода обернення клітинних матриць є метод послідовного каймування.
Нехай дана квадратна неособлива матриця A n–го порядку, для якої необхідно знайти обернену матрицю .
Складемо послідовність матриць:
і
т.д.
Кожна наступна матриця отримана з попередньої окаймуванням.
Обернена
до другої з цих матриць
знаходиться безпосередньо:
,
де
.
За
допомогою матриці
,
використавши до
приведену вище схему обчислення, можна
отримати
,
а потім за допомогою
аналогічно отримати
і т.д., насамкінець знайти
.
Приклад 2. Методом послідовного окаймування обернути матрицю
Маємо
1)
2)
Схема обчислень
має такий вигляд:
|
|
|
---|---|---|
|
|
|
|
|
|
Виконуємо обчислення:
Заповнюємо схему
|
3 –5 |
–1 |
---|---|---|
11 7 |
2 –4 3 –3 |
5 1 |
1 |
–1 3 |
1 |
Елементи
оберненої матриці
отримуємо після нижченаведених дій:
Таким
чином
.
3)
Для обчислення
складаємо схему:
|
|
|
---|---|---|
|
|
|
|
|
|
Заповнюємо схему:
|
3 –1 4 |
1 |
---|---|---|
7 4 –1 |
–8 29 11 –5 18 –7 1 –3 1 |
0 1 2 |
–1/12 |
–15 57 –22 |
–12 |
Отже,
Метод
окаймування можна використовувати
тільки в тому випадку, якщо усі проміжні
матриці
неособливі.
Абсолютна величина і норма матриці
Абсолютною
величиною (модулем) матриці
є матриця
,
де всі елементи
–
модулі елементів матриці А [4].
Нехай
А
і В
– матриці, для яких операції А+В
і АВ
мають
смисл, тоді
де
– число.
Під
нормою
матриці
розуміється дійсне число
,
що задовольняє такі умови [4]:
1)
(при
чому
=0
тоді і тільки тоді, коли А=0);
2)
,
де
– число (при чому
=
);
3)
4)
5)
,
де А і В – матриці, для яких відповідні операції мають cмисл.
Для матриці довільного розміру розглянемо три таких легкообчислювальних норми:
1)
– максимальна сума модулів елементів
матриці по рядках;
2)
– максимальна сума модулів елементів
матриці по стовпцях;
3)
– квадратний корінь із суми квадратів
модулів всіх елементів матриці.