II.3. Лікувальне харчування, фітотерапія та кумисотерапія

На протязі багатьох століть сутність цього методу розглядалася складалася виключно з посиленого харчування. Принцип перегодовування хворого обумовлювався не тільки відновленням запасів скелетних м'язів і підшкірної основи, але і зміною в сприятливий бік перебігу захворювання. В нинішній час встановлено, що перегодовування хворого, особливо однотипною їжею, яка містить найчастіше велику кількість жиру є неправильним, а в ряді випадків шкідливим. Клінічними спостереженнями, фізіологічними та біохімічними дослідженнями доведено важливість не просто посиленого харчування, але і раціональність харчового режиму. Комбінацією певних продуктів, спеціальними дієтами можна нормалізувати порушений обмін речовин, створити сприятливий функціональний фон для репаративних процесів [34].

Прийнято вважати, що для хворого туберкульозом необхідна дієта, в котрій повинні бути представлені основні продукти, які містять в своєму складі не тільки оптимальну кількість білків, жирів та вуглеводів, але і багату вітамінами та мінеральними солями. Важливе значення має не стільки кількість їжі, скільки її якісний склад. Вміст в раціоні харчових речовин та їх оптимальна збалансованість є основним показником повноцінного харчування.

Хімічний склад добового раціону для хворого поза загостренням процесу повинен бути наступним: білків 120-150 г (в тому числі тваринних 70-90 г), жирів 80-100 г (із них тваринних 65-80 г, рослинних 20-30 г), вуглеводів 400-500 г, із них розчинних у воді (цукор, мед, варення) 80-100 г, калорійність харчування 3000-3600 ккал. На 1 кг маси тіла хворого в раціоні передбачається білків 2 г, жирів 1,5 г, вуглеводів 7 г.

В склад їжі повинні входити мінеральні солі, кухонна сіль (12 г), кальцій, фосфор, залізо, магній, а також вітаміни А, В₁, В₆, С, Д.

Необхідно вживати за добу до 1,5 л рідини.

Для хворих ростом вище 170 см або для тих, хто займається фізичною працею, калорійність харчування підвищується на 10-15 %. При рості нижче 150 см, а також для хворих з надлишком маси тіла калорійність раціону знижується до на 10%. Харчування хворих в санаторії рекомендується чотирьохразове: на сніданок 30% загальної калорійності, на обід 35-40%, на вечерю 20% і за 1 ^½ год до сну – 5-10%.

В період загострення туберкульозного процесу в харчовому раціоні повинна бути збільшена кількість білка до 200 г, кількість жирів необхідно зменшити до 60-80 г, а вуглеводів – до 300-350 г; кількість кухонної солі зменшити до 8 г і збільшити кількість кальцію, фосфору. В 2-3 рази необхідно збільшити в їжі кількість вітамінів С, В₁, рибофлавіну.

Обмежена кількість жирів, вуглеводів та кухонної солі при введенні підвищеної кількості кальцію та вітамінів створює кращі умови для обміну речовин та має протизапальну дію.

Особливу цінність представляють собою білки. Найбільш повноцінні білки містяться в телятині, свинині, баранині, курці, печінці, судаку, китовій ікрі, молоці, творові, курячих яйцях, горосі, квасолі, гречаній крупі, вівсянці, рисі, пшеничній муці.

Для харчування рекомендуються також кефір, ацидофільне молоко. Із жирів найбільш корисне сливове та соняшникове масло. Рослинне масло необхідно вживати в кількості 20-30 г. Вуглеводи містяться в рослинній їжі: муці, крупі, рисі, картоплі та інших овочах, а також фруктах. Краще потребу у вуглеводах поповнювати за рахунок овочів, так як в них містяться, крім того, мінеральні солі та вітаміни.

Крім білків, жирів, вуглеводів, води та мінеральних солей, досить важливу роль в нормальній життєдіяльності відіграють вітаміни. Вітаміни містяться в багатьох продуктах. Вітамін А міститься головним чином в тваринних жирах – у вершковому маслі, молоці, жовтку яйця, печінці та в ікрі. Особливо багато вітаміну А – в риб'ячому жирі. Добова доза вітаміну А міститься в 1-2 столових ложках риб'ячого жиру. Багато вітаміну А – каротину – в червоній моркві, шпинаті, абрикосах, томатах.

Вітамін В₁ міститься в хлібові грубого помелу, в гречаній та вівсяній крупі, в печінці, нирках, м'ясі. Перше місце по вмісту вітаміну В₁ займають пивні дріжджі.

Велика роль належить вітаміну В₆, котрий міститься в парному молоці тварин, кумисі, кефірі та ацидофільному молоці, а також в дріжджах, рибі, хлібі простого помелу, горосі.

У випадках безсоння, головних болів та розладах функції шлунково – кишкового тракту показано застосування препаратів нікотинової кислоти (вітамін РР) [45].

Особливе значення має вітамін С (аскорбінова кислота), котрий хворий повинен отримувати у кількості, в 2 рази більшій, ніж це потребується для здорової людини. В великій кількості цей вітамін міститься в капусті, зеленій цибулі, полуниці, апельсинах, аґрусі, лимонах, мандаринах, грецьких горіхах та в багатьох інших фруктах та ягодах. Особливо багато вітаміну С в плодах шипшини та чорної смородини.

При тривалому кип’ятінні деякі вітаміни, особливо вітамін С, частково або повністю руйнуються, що необхідно враховувати при кулінарній обробці продуктів [34].

Фітотерапія. Тепер чимраз ширше в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень застосовують рослинні засоби. При туберкульозі легень можна рекомендувати: бруньки сосни. Залити 2 стаканами кип’яченого молока (або води) 1 столова ложка, бруньок сосни (тільки чоловічих суцвіть), додати 1 столову ложку меду, 2 столові ложки сливового масла, 2 сирих яйця та ретельно все перемішати. Приймати 3 рази на день повністю весь склад [17].

Можна рекомендувати також березовий гриб – чагу. Залити холодною кип’яченою водою березовий гриб на 4 години, після чого пропустити його через м’ясорубку або натерти на тертці. 1 частину подрібненого гриба залити 5 стаканами кип’яченої води (не вище 50º С) та настояти 48 годин, після чого рідину злити, віджати та добавити до неї воду, в котрій замочувався гриб. Приготований розчин можна зберігати 4 дня. Приймати по 3 стакани в день в декілька прийомів до їжі [19].

Для загоєння легеневих каверн покласти на дно посуду шаром в 1 палець свіже листя мити-і-мачухи, засипати їх таким же шаром цукрового піску, потім знов шар листя і шар піску, і так до тих пір, доки посуд не заповниться доверху. Потім посуд щільно закрити кришкою, обмазати в цьому місці тістом або глиною та закопати в землю на глибину 0,5 м. Через 2-3 тижні, коли вміст перетвориться в однорідну масу, необхідно розбавити її медом. Приймати по 1 столовій ложці 3 рази на день [20].

Ефедра двоколоскова – багатолітній гіллястий вічнозелений чагарник. Застосовують надземну частину (траву ефедрі) в період цвітіння. Містить ефедрин та аскорбінову кислоту. Ефедра входить до складу легеневих та астматичних зборів. Застосовується як протикашльовий, бронхолітичний засіб і як засіб, який зменшує кількість харкотиння [43].

Досить часто при туберкульозі в організмі не хватає кальцію. Для лікування приготувати кальциуміт: покласти в банку 6 свіжих та цілих яєць з білою шкарлупою, вижати туди сік 10 лимонів і поставити в сухе, прохолодне та темне місце, накривши темним папером та обгорнувши марлею. Витримавши 7-10 днів до розчинення яєчної шкарлупи, підігріти на водяній бані 300 г меду до рідкого стану, остудити та влити в банку з приготованою сумішшю. Приймати по десертній ложці 3 рази на день відразу ж після їжі. Зберігати в прохолодному місці [17].

Кумисотерапія. Приготування в Росії та в ряді країн Середньої Азії напою з кобилячого молока практикувалося з давніх часів. Кумис застосовували для лікувальних цілей з приводу різних захворювань, але головним чином цей напій застосовувався для лікування хворих туберкульозом. Після створення першого кумисолікувального санаторію у 1858 році біля Самари почали відкриватися кумисолікувальні заклади в інших місцевостях. Високої думки про лікувальні властивості кумису дотримувався Захарьин Г.О. Прибічником кумисолікування був і Остроумов А.А.

Кумисолікувальниці знаходяться переважно в степових районах. Кумис по своєму хімічному складу відрізняється від коров’ячого молока і наближається до жіночного молока; в ньому більше козеїну, пептинів, полі пептидів та амінокислот. Молочнокислі бактерії та дріжджі, які містяться в кумисі, сприятливо впливають на ферментативні функції кишечнику. В кумисі також міститься велика кількість вітаміну С.

На основі наукових досліджень по вивченню властивостей кумису та його дії на організм людини визначені разова та добова дози кумису. Добова доза складає 1,5 л. Ця доза може бути змінена в залежності від ступеню туберкульозної інтоксикації та ознак функціональних порушень різних органів та систем. Кумис приймають поступово зростаючими дозами. Найбільш раціональним визнано давати хворим кумис 6 разів на день по 250 мл. Кумис призначають хворим з різними формами туберкульозу, крім хворих з гостро протікаючими та некомпенсованими процесами.

З впровадженням в практику антибактеріальних препаратів кумис не втратив свого значення. Він може застосовуватися і одночасно з хіміотерапією, причому кумисолікування підвищує ефективність антибактеріальної терапії [45].