Залежність між дирекційними кутами та кутами теодолітного ходу

Знаючи залежність між дирекційними та горизонтальними кутами теодолітного ходу, можна обчислити дирекційні кути усіх ліній ходу, якщо

відомий дирекційний кут хоча б однієї лінії. Щоб отримати

дирекційний кут наступної сторони теодолітного ходу, потрібно до дирек-

ційного кута попередньої сторони додати 180o і відняти виміряний правий за

ходом горизонтальний кут повороту ходу.

В розімкнутих теодолітних ходахчасто вимірюють ліві за ходом горизонтальні кути . Знайдемо залежністьміж дирекційними кутами та виміряними

лівими відносно напрямку ходугоризонтальними кутами – щоб отримати дирекційний кут наступної сторони теодолітного ходу, потрібно до дирекційного кута попередньої сторони додати виміряний лівий за ходом горизонтальний кут повороту ходу і відняти 180o . Треба пам’ятати, що дирекційний кут може набувати значення від 0o до 360o . Якщо в результаті обчислень від’ємне значення дирекційного кута, тоді до результату потрібно додати 360o ,а якщо одержимо значення більше за 360o , то відняти 360o .

К

Класифікація теодолітів за точністю:

- високоточні(можна вимірювати горизонтальний кут одним прийомом з точністю 0,5.. .1,0.. );

- точні (дають змогу вимірювати горизонтальний кут одним прийомом з

точністю 2,0.. .10,0.. );

- технічні (можна вимірювати горизонтальний кут одним прийомом з

точністю 15.. . 30.. ).

Компарування стрічок то рулеток.

Мірні стрічки та рулетки, якими вимірюють невідомі довжини, є робочими

мірними приладами. Визначення довжини робочих мір називається компаруванням. Під компаруванням розуміють визначення з необхідною точністю фактичної довжини мірного приладу. Звичайно для цього використовують відомі взірцеві міри, найчастіше так звані компаратори.

Під час вимірювання довжину лінії спочатку визначають, вважаючи, що стрічка має номінальну довжину, тобто 20 м. Якщо в результаті

компарування з’ясується, що довжина стрічки більша за номінальну на х , то

результат вимірювання збільшиться на n х , де n – кількість відкладень

стрічки. Тому поправку n х потрібно додати до результату вимірювання.

Навпаки, якщо довжина стрічки менша за номінальну на х, тоді результат

вимірювання зменшиться на n х . Тому поправку n х потрібно відняти від

результату вимірювання.

Класифікація теодолітів за призначенням:

Теодоліти-тахеометри. У таких приладах однакова точність гори-

зонтальних і вертикальних кругів, їх зорові труби переводяться через зеніт і

обладнані пристроями для віддалемірних вимірів. Широко застосовуються в

топографічних та геодезичних роботах. Часто їх називають одним словом –

тахеометри.

Гіротеодоліти. Слугують для визначення на місцевості напряму

істинного меридіана та азимутів земних предметів.

Електронні теодоліти. Процес вимірювання кутів такими приладами

автоматизований. Значення відліку висвічується на дисплеї.

Теодоліти за конструктивними особливостями поділяються на:

- механічні – мають металеві горизонтальні та вертикальні вимірю-

вальні круги;

- оптичні, вимірювальні круги яких скляні. Нанесення штрихів на

прозоре скло дає можливість за допомогою лінз та призм передавати

зображення цих штрихів у поле зору відлікових пристроїв;

- кодові, градусні вимірювальні круги яких також скляні, а кругові

шкали таких теодолітів замінені умовними (кодовими) знаками, що дає змогу

автоматизувати процес вимірювання кутів.

М

Методи знімання ситуації. Спосіб прямокутних координат або перпендикулярів  Спосіб перпендикулярів застосовують при зйомці предметів та контурів місцевості, розміщених на невеликій відстані вздовж ліній планової знімальної основи. Положення точок визначається абсцисою х та ординатою у. Абсциси Х_і та ординати Y_i вимірюють рулеткою (мірною стрічкою) з точністю до 0,01 м до чітких контурів і до 0,1 м – до нечітких контурів.

Полярний спосіб або спосіб полярних координат відносно лінії знімальної основиПоложення характерної точки ситуації та рельєфа визначається горизонтальним кутом  АВ та відстані l від точки знімальної основи А до точки місцевості

Спосіб кутових засічок. Використовується для зніманняи точок місцевості значно віддалених від ліній і точок знімальної основи і немає можливості виконати безпосереднє вимірювання віддалей. Положення точки 1 визначають шляхом вимірювання горизонтальних кутів ₁ і ₂, що примикають до лінії АВ знімальної основи (рис. 9.6). при точці 1, що визначається повинен бути в межах 30. При цьому кут Кути вимірюють теодолітом з точністю до 1^о – 150^о.  Спосіб лінійних засічок. Застосовують, коли умови дозволяють легко і швидко вимірювати відстані до характерних точок ситуації місцевості. Рулеткою (мірною стрічкою) від точок створу а, b, c, d вимірюють відстані l₁, l₂, ..., і т .д.  Способи лінійних засічок важливо, щоб довжини засічок l_і не перевищували довжини мірного приладу, а кути при точках зніманняи були в межах 30^о – 150^о. Лінії l вимірюються з точністю до 0,01 м. Спосіб лінійних створних засічок. Застосовується при зніманні точок ситуації 1,2, які лежать на перетині лінії знімальної основи. Положення характерних точок 1,2 і т.д., які лежать на лінії знімальної основи АВ визначають візуванням зорової труби теодоліта. Відстані до точок вимірюють рулетками, стрічками, віддалемірами. 

Схема теодолітного ходу.

Схема теодолітного ходу – це документ, який узагальнює результати

польових вимірювань та попередніх вирахувань та містить дані для

послідуючої обробки.

На схемі підписують:

- середні значення всіх виміряних кутів; - горизонтальні прокладення сторін теодолітного хода; - координати вихідних пунктів; - дирекційні кути вихідних напрямів; - кутову нев’язку ходу та її допустиме значення.

Суть камеральних робіт в контурному зніманні.

Під камеральними роботами в топографії розуміють роботи, що вико-

нують не в полі, а в приміщенні. Це переважно обчислення (опрацювання

результатів знімання) та креслення. Результат цих робіт – ситуаційний план

місцевості. Камеральна обробка результатів вимірювання:  а) Перевіряють обчислення перевищень на кожній станції, на кожній сторінці журналу та по ходу за формулами: , (8.26) де а, b – відліки по рейкам на задню та передню рейку по їх чорним та червоним сторонам.  5 мм.Різниця не повинна перевищувати   Обчислюють периметр або довжину ходів та полігонів. б) Складають геометричну схему ходів на якій виписують: позначки вихідних точок опорних геодезичних мереж; обчисленні перевищення, довжини ліній та периметри ходів і полігонів знімальної висотної основи. 

Н

Нанесення на карту точок за їх координатами.

Спочатку за значеннями координат встановлюють квадрат, у якому має міс-

титися відповідна точка, а потім відкладають вздовж сторін квадрату не повні

значення абсцис і ординат, а тільки значення різниць координат точки і

відповідної лінії координатної сітки. З’єднавши паралельними до координатної сітки лініями нанесені на плані відповідні точки, отримаємо на їх перетині шукану точку. Правильність нанесення кожної точки перевіряють, вимірюючи за допомогою циркуля-вимірника та поперечного масштабу віддаль між тільки що нанесеною і попередньою точками, та порівнюють цю довжину з довжиною горизонтальної проекції, що відповідає цій лінії, виміряній на місцевості. Розходження довжин не повинно перевищувати 0,2 мм у масштабі плану.

О

Осі теодоліта. Основні геометричні умови теодоліта.Рисунок.

1. Вертикальна вісь обертання теодоліта – пряма, навколо якої обертається алідада.

2. Вісь циліндричного рівня – дотична до внутрішньої поверхні ампули рівня у нуль-пункті, спрямована вздовж ампули рівня.

3. Візирна вісь – це уявна пряма лінія, яка проходить через центр сітки ниток та задню головну точку об’єктива.

4.Горизонтальна вісь – це вісь, навколо якої обертається зорова труба.

Вісь циліндричного рівня при алідаді горизонтального круга повинна

бути перпендикулярна до осі обертання теодоліта. Інакше кажучи,

необхідно, щоб виконувалася умова ___________Візирна вісь повинна бути перпендикулярна до горизонтальної осітеодоліта (осі обертання зорової труби).Горизонтальна вісь обертання труби повинна бути перпендикуляр-ною до вертикальної осі обертання теодоліта.

Опрацювання журналу контурного знімання.

Польовий журнал опрацьовують у такій послідовності:

1.Обчислюють значення горизонтальних кутів β’i і β”i на стінції у півприйомах: β’i=КПі-1-КПі+1 ; β”i=КЛі-1-КЛі+1

2.Обчислюють середні кути βi : Βi=1/2(β’i+ β”i).

3.Обчислюють середні значення довжини ліній Di із прямих D’i та зворотних D”i вимірів: Di=1/2(D’i+D”i)

4.Обчислюють горизонтальні проекції di довжин ліній : di=D*cosVi ,де V-кут нахилу лінії.

Обчислення площ на картах геометричним методом.

Ділянки розбиваються на найпростіші геометричні фігури, переважно трикутники, прямокутники, рідше трапеції. Площі ділянок визначаються як суми площ окремих фігур, що обчислюють по лінійних елементах. Якщо по границях ділянки виконані геодезичні виміри, то площа всієї ділянки або її частини можна обчислити по формулах, стосовно до наступних фігур ділянок .  Площа Трикутника визначається по сторонах . Залежно від елементів, відомих у чотирикутнику, можуть бути використані різні формули для розрахунку.

Обернена геодезична задача.

Нехай відомі прямокутні координати точок 1 та 2 (х1, у1, х2, у2).

Потрібно знайти: довжину лінії S1-2 між цими точками та дирекційний кут

α1-2 цієї лінії. Спочатку знайдемо прирости координат ∆x та ∆y . очевидно, що ___________ _____________.

З прямокутного трикутника 1С2 можемо записати__________________.

Звідси _____________.

Але насправді знаходимо не дирекційний кут, а румб цієї лінії r1-2 . Як

відомо, значення дирекційного кута залежить від знаків приростів координат.

Відстань S1-2 визначають з контролем з цього самого трикутника, викорис-

товуючи формули. Отже, ____________________.

Обернену геодезичну задачу зазвичай розв’язують, щоб знайти вихідні

дирекційні кути, коли відомі тільки вихідні (початкові) координати двох точок, а також для розв’язку різних інженерно-геодезичних завдань.