
- •1. Зародження і розвиток політичної економії.
- •2. Предмет політичної економії.
- •3. Економічна теорія і політична економія.
- •4. Закони, принципи, категорії політичної економії.
- •5. Методи економічних досліджень.
- •6. Функції політичної економії.
- •7. Економічний зміст та організаційні форми виробництва. Структура виробництва.
- •8. Технологічний спосіб виробництва.
- •9. Фактори виробництва.
- •10. Ефективність виробництва та продуктивність праці.
- •11. Поняття суспільного продукту та його структура.
- •12. Визначення необхідного та додаткового продукту.
- •13. Економічні потреби суспільства: їх суть та класифікація.
- •14. Виробничі можливості суспільства і потреби.
- •15. Економічні інтереси. Інтереси і потреби.
- •16. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •17. Типи і еволюція економічних систем.
- •18. Сучасні тенденції в розвитку економічних систем.
- •19. Формаційний і цивілізаційний підходи до типізації економічних систем.
- •20. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.
- •21. Власність на засоби виробництва.
- •22. Об’єкти власності. Права власності.
- •23. Товарне виробництво та його форми організації.
- •24. Товар та його властивості.
- •25. Функціонування товарного виробництва та його закони.
- •26. Суть грошей. Функції грошей. Грошовий обіг та його закони.
- •27. Грошові реформи. Гроші, ціна та інфляція.
- •28. Виникнення і розвиток грошових відносин.
- •29. Інституціональні основи ринкової економіки. Визначення ринку. Функції ринку.
- •30. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- •31. .Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції.
- •32. Принципи класифікації ринків.
- •33. Поняття та основні риси інфраструктури ринку.
- •34. Позичковий капітал. Банки їх роль та функції.
- •35. Суть кредиту та його форми. Банківський прибуток.
- •36. Центральний і комерційні банки.
- •38. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
- •39. Суть підприємництва. Види і функції.
- •40. Заробітна плата: сутність, форми, системи.
- •41. Суть і види земельної ренти.
- •42. Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки. Виникнення монополій.
- •43. Суть і ознаки змішаної економічної системи.
- •44. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту.
- •45. Валовий внутрішній продукт, його суть.
- •46. Національний дохід і національне багатство.
- •47. Економічне зростання і економічний розвиток. Типи економічного зростання.
- •48. Матеріальні фактори економічного зростання.
- •49. Економічне зростання та економічні цикли. Теорії циклів.
- •50. Сутність розподілу національного доходу.
- •51. Диференціація доходів населення. Проблема бідних і багатих.
- •52. Необхідність перерозподілу національного доходу.
- •53. Споживання і заощадження.
- •54. Соціальна політика держави і розподіл доходів
- •55. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення в Україні .
- •56. Загальна характеристика світового співтовариства.
- •57. Міжнародний поділ праці. Економічна інтеграція та інтернаціоналізація. Тнк та їх роль.
- •58. Світовий ринок. Міжнародна торгівля та її економічні основи.
- •59. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •60. Міжнародна міграція робочої сили.
- •61. Ефективність зовнішньоекономічних відносин.
- •62. Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків.
1. Зародження і розвиток політичної економії.
Політична економія як самостійна наука виникла в період зародження капіталізму, формування національного ринку. Вона виражала інтереси буржуазії як класу, що народжувався в ту пору. Як зазначалося раніше, термін «політична економія» ввів до наукового лексикону франц економіст Антуан де Монкретьєн (1575—1621), який опублікував працю «Закони суспільного господарства.
перший напрям політичної економії — меркантилізм — виходив з того, що торгівля є джерелом багатства. З усіх видів діяльності пріоритет надавався праці, зайнятій у торгівлі, перш за все в міжнародній, оскільки вона сприяла нагромадженню багатства, яке ототожнювалось тоді з грошима, золотом. У міру проникнення капіталу у сферу виробництва формувалася класична політична економія. Перші її представники — фізіократи на чолі з Франсуа Кене (1694—1774) — перенесли питання про походження суспільного багатства зі сфери обігу у сферу виробництва.
У середині ХІХ ст. сформувався пролетарський напрям у ПЕ, який розробив її основоположник Карл Маркс (1818—1883). Марксизм висунув положення, що предметом політекономії є виробничі відносини людей у їх взаємозв’язку з продуктивними силами. Марксистська політекономія поглибила вчення про трудову теорію вартості, а також розробила теорію додаткової вартості.
Неокласичний напрям є однією зі складових частин сучасної політекономії. Елементом неокласичної політекономії є кейнсіанство, фундатором якого став видатний англійський економіст Джон Кейнс
Одним з напрямів політекономії є інституціоналізм, який склався наприкінці ХІХ—на початку ХХ ст. у різних модифікаціях.
2. Предмет політичної економії.
Предмет ПЕ – уся система економічних відносин людей, їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політ., ідеологічними і соц. інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, якнайкраще виробляти різні товари і послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою максимального задоволення потреб людей.
3. Економічна теорія і політична економія.
Економі́чна тео́рія — наука про основні закономірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволення потреб при обмежених (рідкісних) ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка вивчає економічні закони і економічні відносини. Економічна теорія переважно ретроспективна наука. Вона вивчає те, що було і є в господарському житті. Але може також включати прогнози майбутнього, зокрема обґрунтування певних програм, планів розвитку економіки тощо.
ПЕ – це суспільна наука, що досліджує проблему такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів, при якому досягається найбільше максимальне задоволення безмежних потреб суспільства.
Спільне між економічною теорією і ПЕ: єдність наук (дослідження відносин між людьми)
Відмінне: економічна теорія досліджує економ. відносини як вираз економічних інтересів людей.