
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тези відповіді
- •Рекомендований список джерел та літератури: Джерела:
- •Література:
- •Документи і матеріали Повідомлення давньогрецького історика Геродота про кіммерійців
- •Повідомлення давньогрецького історика Геродота про сарматів
- •Повідомлення римського історика Йосифа Флавія про сарматів.
- •Уривокз декрету херсонеської “ради і народу” на честь Діофанта, полководця понтійського царя Мітрідата Євпатора.
- •Повідомлення римського історика а.Марцеліана про гунів (кінець IV ст.).
- •Повідомлення Нестора Літописця про походження і розселення слов’ян
- •Давньоруський літопис про заснування Києва та перші сторіччя історії східнослов’янського етносу
- •Хронологічна таблиця
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Джерела
- •Література:
- •“Записки” Ахмеда Ібн-Фадлана Ібн-Аббаса Ібн-Рашида Ібн-Хаммада, посланника арабського халіфа Муктадіра при дворі царя камських болгар (921 р.)
- •Хрестоматія з історії срср. Т. 1. Київ, 1940. С. 50-51.
- •Торгівля русів з Грецією.
- •Полюддя київських князів.
- •Уривки з “Руської Правди” Правда Руськая (Коротка редакція)
- •"Руська Правда"(Поширена редакція).
- •Тема № 2.3. Культура Київської Русі. План
- •Рекомендовані теми рефератів Тези відповіді
- •Рекомендована література Джерела
- •Література:
- •Документи та матеріали
- •Уривок з “Повісті минулих літ”.
- •Коли ж цих роздавали на учення книжне, то збулося пророцтво на Руській землі, яке говорить: “у ті дні почують глухії слова книжнії [і] ясною буде мова недорікуватих”.
- •Уривок з “Повісті минулих літ”(Літопис руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 98-99).
- •Уривок з “Повісті минулих літ”.
- •Уривок з “Повісті минулих літ”.
- •Уривок з “Руської Правди”.
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 3.2. Галицько-Волинське князівство в хііі – середині XIV ст.
- •Рекомендовані теми рефератів:
- •Тези відповіді
- •Документи та матеріали Уривок з Галицько-Волинського літопису про діяння князя Романа (Літопис руський. За Іпатським Списком переклавЛеонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 368.).
- •Звістка Галицько-Волинського літопису про посольство римського папи Інокентія ііі до галицько-волинського князя Романа.
- •Уривок з Галицько-Волинського літопису про боротьбу Данила Романовича проти угорців (Літопис руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 389.).
- •Повідомлення Галицько-Волинського літопису про битву на Калці (Літопис руський. За Іпатським списком переклавЛеонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 379-381.).
- •Уривок з “Історії монголів” Плано Карпіні посланця римського папи Інокентія IV у Золотій Орді (1246 р.)
- •Запис у Галицько-Волинському літописі про пожежу міста Холма з першою писемною згадкою про Львів
- •Уривок з Галицько-Волинського літопису про боротьбу галицько-волинських князів з татарами (Літопис руський. За Іпатським списком переклавЛеонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 416-422.).
- •Уривок з „Хроніки Львова” Варфоломія Зиморовича про будівництво князем Львом Даниловичем Високого та Низького замків у Львові та заселення території міста
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 4.2. Соціально-економічне, церковне та культурне життя на українських землях в складі Литви та Польщі у середині XIV – середині XVII ст.
- •Тези відповіді
- •Уривок із „Хроніки Львова” Дениса Зубрицького про будівництво та назви оборонних веж у місті та передачу їх ремісничим цехам (1445 р.)
- •Статут кушнірського цеху, затверджений магістратом м.Львова (19 березня 1470 р.) (Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – к.: Наукова думка, 1986. – с. 26-27).
- •Опис пожежі м.Львова невідомого автора (Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – к.: Наукова думка, 1986. – с. 32-33).
- •Статут львівського цеху мулярів і каменярів (14 квітня 1572 р.) (Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – к.: Наукова думка, 1986. – с. 35-38).
- •Уривок з Іпатського літопису з текстом Городельського привілею (1413р.). (Прибавлєние к Ипатской летописи // Полн. Собр, русских летописей. — сПб., 1860. — т. 2. — с. 279).
- •Уривок з документу про запровадження у Великому князівстві Литовському фільварків131 та їх зв'язок з ринком (1557 р.) (Хрестоматія з історії Української рср. - т. 1. - с. 124).
- •Уривок з Литовського статуту138 про феодальне землеволодіння (1588р.) (Хрестоматія з історії Української рср. – т. 1. — с. 125—126.
- •Уривок з Литовського статуту про закріпачення селян і розшук втікачів феодалами (1588 р.) Литовский статут (в московском переводе-редакции). - Юрьев, 1916. - с. 12. -Гл. 12. - с. 354.
- •Постанова сейму Речі Посполитої про роздачу феодалам і шляхті земель за Білою Церквою (1590 р.) (Історія України в документах і матеріалах. — 1941. — т. 3. — с. 8).
- •З опису Запорозької Січі невідомим сучасником (Хрестоматія з історії Української рср. — т. 1. — с. 456-457).
- •Уривок з літопису Григорія Грабянки про козацькі битви, козацьку зброю та їжу (XVI ст.) (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – к., 1992. — с. 24-27.
- •Уривки з тексту Куруківської угоди141 між представниками польського уряду і запорозькими козаками (27 жовтня 1625 р.) (Історія України в документах і матеріалах. — т. 3. — с. 62—64.
- •Уривок з літопису Григорія Грабянки про причини козацьких повстань (кінець XVI — перша третина XVII ст.) (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – к., 1992. — с. 28-29).
- •Із статті і. Нечуя-Левицького "Унія. Петро Могила, київський митрополит" (Книга исторических сенсаций. — м., 1993. — с. 64-66).
- •Із записок Павла Алеппського143 про освіту в Україні у XVII ст. (Історія України в документах і матеріалах. — т. 3. — с. 265).
- •Уривок з "Історії української культури" про шкільні звичаї (XVI - XVII ст.) (Історія української культури / За ред. І. Крип'якевича. — к.: Либідь, 1990. —с. 126-128.
- •Уривок з літопису Григорія Грабянки з переліком гетьманів війська Запорізького Малої Русі, які були перед Хмельницьким (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – к., 1992. — с. 176-179).
- •Уривок із праці професора Пашука а.І. Про ставлення Івана Вишенського до ініціаторів церковної унії (Пашук а.І. Іван Вишенський – мислитель і борець. – Львів: Світ, 1990. – с. 151-153).
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 5.2. Внутрішня та зовнішня політика б. Хмельницького План
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тези відповіді
- •Документи та матеріали
- •Тема № 5.4. Руїна План
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Документи і матеріали
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 6.3. Розвиток культури в Україні у середині XVII – XVIII ст. План
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тези відповіді
- •Рекомендовані джерела та література
- •Документи та матеріали
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 7.2. Громадсько-політичне життя на українських землях підвладних імперії Габсбургів. Тема № 7.4. Розвиток української культури в хіх- на початку хх ст.
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Список рекомендованої літератури
- •Документи та матеріали Програмні постанови оун Бандери (квітень 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 496-497).
- •Акт відновлення Української Держави (Львів, 30 червня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 504-505).
- •Уривки із листа начальника поліції та сд Гайдріха до найвищих керівників сс і поліції (2 липня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 506-507).
- •Уривок із протоколу засідання Гітлера з керівниками Райху (15 липня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.
- •Уривок із донесення айнзацгруп поліції безпеки і сд про діяльність і ситуацію в срср (31 липня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 517).
- •Уривок із постанови про поводження з радянськими військовополоненими (8 вересня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 526-527).
- •Думки Гітлера з приводу України (17 вересня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 532).
- •Уривок із розмови Гітлера з наближеними особами (19 вересня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 526-527).
- •Думки Гітлера з приводу України (із жовтня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 535).
- •Уривок із розмови Гітлера у Генеральному штабі (18 жовтня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 536-537).
- •Попередження коменданта міста Києва генерал-майора Ебергарда про страту жителів міста (2 листопада 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 538).
- •Попередження німецьких властей про знищення сіл і страти їх жителів (28 листопада 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 545).
- •Донесення начальника штабу вермахту про війну проти партизанів на Україні (16 грудня 1941 р. ) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 548-549).
- •Наказ сд про страту членів оун Бандери (25 листопада 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 544-545).
- •Уривок із донесення начальника поліції безпеки та сд (10 квітня 1942 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 558-559).
- •Офіційні радянські дані про втрати на Україні за час війни (1945 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 625-626).
- •Уривок із листівки оун Бендери (Березень 1943 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 607-608).
- •Уривок із виступу райхскомісара е. Коха про поводження з населенням на Україні (1 квітня 1943 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 608-609).
- •Лист е. Коха до а. Розенберга стосовно опору в Райхскомісаріаті Україна (25 червня 1943 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 614-615).
- •Тема № 12. 2. Наростання системної кризи тоталітарного ладу (1965-1985 рр.) План
- •Тема № 13. Перші роки незалежності України План
Тема № 12. 2. Наростання системної кризи тоталітарного ладу (1965-1985 рр.) План
1. Соціально-економічний розвиток УРСР.
2. Суспільно-політичне життя: “стабілізація” і закритість.
3. Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктат.
4. Дисидентський рух.
Тема № 13. Перші роки незалежності України План
Розбудова самостійної Української держави в 90-х роках ХХ ст.
Сучасне політичне і економічне становище України.
Україна на міжнародній арені.
1 Автахами, катіари, траспії та паралати - можливо назви окремих племен, або родів, або соціальних груп.
2 Скіфи – грецька назва, яка відповідає ассіро-вавілонській назві “ішкузай” та біблійній назві “ашкеназі”. Згідно з Геродотом самоназвою скіфів була назва “сколоти”, яка походить “від імені їхнього царя”, проте, як власне звали царя не відомо.
3 Гавань борисфенітів – це грецька колонія Ольвія, розташована на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману.
4 Калліпіди – змішане греко-скіфське плем’я.
5 Алізони – північні сусіди калліпідів, які мешкали в тій області, де зближуються ріки Тірас (Дністер) і Гіппаніс (Південний Буг).
6 Відомо, що імпорт пшениці в Грецію з Північного Причорномор’я мав велике значення, а тому Геродот спеціально зазначає, які з місцевих племен вирощували її для себе або на експорт. Скіфи-оратаї, мешкали на берегах верхньої течії ріки Гіппанісу (Південного Бугу).
7 Гілея (Гюлая) – тобто “лісовий край” (від давньогрецького “гюле” – “ліс”). Область на півдні лівобережжя Борисфену (Дніпра). Тепер у цьому краї лісу немає, а лише степ та піски.
8 Скіфи-землероби мешкали на берегах ріки Борисфен (в Середньому Подніпров’ї).
9 Дослідники не ідентифікували річку Пантікап з якоюсь водною артерією України. Нез’ясованим залишається також який зв’язок був між назвою річки і містом Пантікапеєм – столицею Боспорського царства.
10 Андрофаги (буквально “людожери”) – дике плем’я на півночі від країни скіфів.
11 Річка Герр також залишається не ідентифікованою. За Геродом ця річка відокремлювала країну скіфів-кочовиків від країни царських скіфів. Герр – це також назва місцевості, де згідно з Геродотом знаходилися поховання скіфських царів, розташування якої досі не встановлене.
12 Країна, що називається царською, тобто область розселення так званих царських скіфів. Охоплювала степову частину Кримського півострова і степову смугу вздовж північних берегів Чорного моря.
13 Танаїд, Танаїс більшість вчених ототожнюють з рікою Дон, в нижній течії якої було розташоване давньогрецьке місто Танаїс.
14 Меланхлени (буквально “одягнені в чорні плащі (або шкури)”). За Геродотом вони мешкали десь на півночі Скіфії.
15 Савромати, сармати – іранське плем’я, споріднене із скіфами. За Геродотом, мешкали на схід від ріки Танаїс (Дон).
16 Про етнічну приналежність будінів у дослідників єдиної думки немає. За Геродотом будіни розселялися на схід від ріки Танаїс (Дон) і на північ від сарматів, у лісистій країні на північному сході Скіфії.
17 Понт Евксіну, Понт Евксинський (буквально “Море гостинне”) – так греки і Геродот називали Чорне море.
18 Скіфські казани, знайдені археологами в багатих похованнях (таких, як Чортомлик, Солоха та інші). Мідні казани в скіфів, як і у кельтів, мали крім практичного культове значення.
19 Амазонки – у давньогрецьких міфах войовничі жінки, які вдерлися з півночі до Аттики. Дослідники вважають, що в легендах про амазонок відбився звичай навчати молодих жінок володіти зброєю.
20 Танаїд (за іншими джерелами Танаїс) – сучасна річка Дон.
21 Савромати – давньогрецька назва великого масиву кочових племен східноіранського походження, які мешкали у VI-III ст. до н.е. на території євроазійських степів від Уралу до Дону.
22 Місія – територія сучасної Румунії.
23 Сам – показує, в скільки разів більший врожай зібрали порівняно з засіяним.
24 Туніка – білий одяг у вигляді накидки з полотна або сукна.
25 Свеби – германське плем’я. Певкіни, очевидно, також.
26 Венеди – слов’янські племена. Фенни – фінно-угорське населення східної Прибалтики.
27 Карпати.
28 Найменування міст і фортець, яке часто зустрічається у Центральній і Західній Європі.
29 Розташування озера не встановлено.
30 Дністер.
31 Вісла.
32 Тут, очевидно, натяк на те, що під час небезпеки слов’яни ховалися у лісах і болотах
33 Чорне море
34 Германаріх – вождь племінного союзу остготів, який виник у Північному Причорномор’ї. Потерпів поразку від гунів. Покінчив життя самогубством близько 375 р.
35 Мова йде про VІ ст.
36 Амал Вінітарій – вождь остготів, онук брата Германаріха Вультульфа. Наступник Германаріха на престолі. Незабаром після розгрому антів загинув у битві з гунами.
37 Дунай.
38 Тут йде мова про події 584-585 рр.
39 Ергінія (Ергена) – ліва притока р. Маріци.
40 Військовий вождь слов’ян.
41 Фортеця поблизу Андріанополя.
42 Область між Андріанополем і Філіпополем.
43 Візантійський імператор Юстин ІІ помер 5 жовтня 578 р.; описувані тут події відбувались в 580-581 рр. Тіберій правив у візантії в 578-582 рр.
44 895 р. за літочисленням Селевкідів відповідав 583/84 року..
45 Автор принижує військову могутність слов’ян, що спростовують попередні уривки.
46 Можливо, до Юстініана І, візантійського імператора, що зійшов на трон 527 р.
47 Відомості про різночасові походи і розселення болгар, угрів та обрів літописець запозичив із перекладу “Хроніки” Амартола. 7 серпня 626 р. обри та інші війська, союзники персів, ледве не взяли штурмом Константинополь.
48 Можливо, тих дулібів, що жили в басйні верхів’я Західного Бугу; є також думка, що тут йдеться про дулібів, які частково переселилися звідти в Паннонію.
49 Ітіль – Волга.
50 Кіса- покривало, плащ.
51 Диргем – арабська срібна монета VIII-Xст.
52 Дибадж – візантійська парча.
53 Калансува – рід шапки.
54 Слюбив - посольське.
55 Шовкові тканини.
56 Невограда – Новгород.
57 Мілініски – Смоленськ.
58 Телюци – Любеч.
59 Циканістрий – двірцевий іподром.
60 Далі йде опис переправи через наступні пороги.
61 Керарійська переправа – Кічкаський первіз.
62 Острів св. Григорія – Хортиця.
63 Селіна, Суліна – гирло Дунаю.
64 Острів св. Єлевферії – Березань.
65 Вервіани – деревляни.
66 Друговіти – дреговичі.
67 Сіверії – сіверяни.
68 Романія – Греція.
69 Баратугану – племынниковы з боку брата.
70 Сестрину сынови – племынниковы з боку сестри.
71 Аще – коли.
72 Гривна – грошова одиниця.
73 За голову – за вбитого.
74 Гридин – князівський дружинник.
75 Ябетник – урядова особа.
76 Мечник – князівський дружинник.
77 Изьгои – людина, яка втратила зв’язки з певним соціальним середовищем, наприклад, з громадою.
78 За нь – за нього.
79 Тылеснию – тупим боком меча.
80 Єгда – коли.
81 Ся сьвокупил – зійшлися.
82 Изяслав, Всеволод, Святослав – сини Ярослава Мудрого.
83 Коснячно, Перенег і ін. – бояри, учасники наради.
84 Огнищания – старший князівський дружинник, управитель господарства.
85 Не надобе – не треба.
86 Подъездной – їздовий.
87 Клети – господарські будівлі, комори.
88 Говяд – бик.
89 Тадьба – крадіжка.
90 В пса место – як пса.
91 Покон – правило.
92 Тивуницу – тіунові, управитель князівського господарства.
93 У стада – при стаді.
94 Ратаинем – польовому.
95 Рядовиции – рядовник, робітник в князівському господарстві.
96 В смерди – землероб, селянин.
97 Хоп – холоп, раб.
98 С пятном – з тавром.
99 Резана – дрібна грошова одиниця, в гривні було 50 резан.
100 Третьяк – трирічна корова.
101 Льонщину – дворічну корову.
102 Яря – овечку.
103 Ногата – грошова одиниця, в гривні було 20 ногат.
104 Борти – вулик диких бджіл.
105 Изудруть – вирвуть.
106 Головник – убивця.
107 Виревную – грошова пеня на користь князя за вбивство вільної людини.
108 Вервь – сусідська територіальна община.
109 Людина – вільний селянини або горожанин.
110Ряд – договір.
111 Тобто готуючись до смерті.
112 Ідеться про багате внутрішнє оздоблення: розпис, мозаїку, ікони, різні церковні шати.
113 Смерд – вільний селянин, який поступово потрапив під владу феодала.
114 Темник – ватажок загону чисельністю 10 тис. воїнів.
115 Петрів меч – меч апостола Петра.
116 Татарські люди – населення, що було безпосередньо залежне від татар.
117 За польськими дослідженнями подорожей та місць перебування абата Опізо, він був у Данила в Дорогочині у грудні 1253 р.
118 Телебуга, Талабуга (?-1291) – золотоординський воєнноначальник, з 1287 р. Хан Золотої Орди.
119 Ногай (?-1300) – золотоординський темник (начальник 10 тис. воїнів), син хана Джучі.
120 Мова йде про повстання львів’ян після отруєння в 1340 р. Юрія-Болеслава Тройденовича, під час якого було розгромлено двори багатих іноземних купців.
121 Дмитро Детько.
122 Успенська братська церква на Руській вулиці.
123 Латинський кафедральний собор на Кафедральній площі.
124 13 липня
125 7 січня
126 Буассо- старовинна французька і бельгійська міра збіжжя; дорівнювала 13 л.
127 Мається на увазі Кревська унія 1385 р.
128 Литовська метрика - понад 550 томів державної канцелярії Великого князівства Литовського, які містять документи XIV-XVIII ст. або їх копії.
129 "Устава на волоки" — юридичний акт, прийнятий 1 квітня 1557 р. у Великому князівстві Литовському, який регламентував запровадження в державі аграрної реформи. "Уставою" передбачалося створення фільваркових господарств і забезпечення їх робочими руками (два дні на тиждень) дворових та волосних селян, перемірювання землі волоками тощо.
130 Волока — земельна ділянка, розміром приблизно 23,5 га.
131 Фільварок — маєток, господарство феодала.
132 Уряд — управитель фільварком, управління, призначене феодалом.
133 Огородник (городник) — залежний селянин, який мав лише присадибну ділянку землі й за це виконував роботу на панщині.
134 Морг – приблизно 0,52 га.
135 Ужаття — скошене збіжжя на полі.
136 Десятина — данина панові, десята частина врожаю.
137 Корець – 96 кг.
138 Литовський статут — кодекс феодального права Великого князівства Литовського, Руського, Жомойтського, прийнятий у трьох редакціях 1529, 1566 і 1588 рр. Увібрав основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального і процесуального прав князівства. Був основним збірником права в Україні до 40-х років XIX ст.
139 Двірська челядь і полоняники, коли ті втікали з маєтків, розшукувалися феодалами без будь-яких обмежень або умов.
140 Передове укріплення перед фортецею, передмістя.
141 Куруківська угода 1625 р. — мирна угода між військами коронного гетьмана С. Конецпольського і козацькими полками М. Дорошенка, підписана в жовтні 1625 р. в урочищі Ведмежа Лоза біля Курукового озера неподалік від сучасного Кременчука. З укладенням цієї угоди завершилось козацько-селянське повстання, спочатку очолюване М. Жмайлом.
142 Ця унікальна святиня православ'я безслідно зникла з Києво-Печерської лаври в 1918 р.
143 Алеппський Павло (?-1669) - автор записок про поїздку 1654 р. в Московщину разом із батьком, антіохійським патріархом Макарієм.
144 Події „чорної ради” детально описані в одноіменному історичному романі Пантелеймона Куліша.
145 Після зречення від престолу Яна Казимира королем обрано Михайла Вишневецького, сина відомого українофоба Яреми.
146 Величко Самійло (Самоїл) Васильович (?-після 1728 р.) — історіограф, український козацький літописець. Родом з Полтавщини, навчався в Київській академії, служив канцеляристом у козацькому війську. Автор тритомного твору "Сказаніє о войне козацкой з поляками..." (1720), у якому висвітлено події української історії 1648-1700 рр.
147 На „чорній раді” у Ніжині 17 червня 1663 р. за старим стилем.
148 Так доносив московському уряду І.Брюховецький. Насправді „Гадяцькі пакти” були здобуті козаками Ю.Хмельницького в Чигиринському замку.
149 Іродіада – біблійний персонаж, цариця, дружина Ірода, яка домоглася через Соломію смерті Іоанна Хрестителя.
150 І. Брюховецький воював разом із Ромодановським.
151 Поляків разом із татарами було не більше 20 тисяч. Кількість козацького війська невідома.
152 Ян Собєський.
153 Стахурський - комендант польської залоги у Білій Церкві.
154 Тобто із сторонніми державами.
155 П. Дорошенко не хотів щиро миритися, розуміючи, що між Польщею й Україною існують непереборні протиріччя. Його переговори були не більше ніж дипломатичною акцією. Права, про які висловлювався П. Дорошенко, були полякам неприйнятні.
156 Запорожці підтримували свого ставленика Ханенка і тому направили до Дорошенка лист, в якому звинувачували його тому, що запродав Україну туркам-бусурманам.
157 Халастра – сволота, наволоч.
158 Демко Ігнатович – Дем’ян Многогрішний.
159 Генерал-фельдмаршал Г. Фон Айхгорн у 1918 р. був головнокомандувачем німецьких окупаційних військ на Україні. Вбитий у Києві в липні 1918 р.
160 Автаркічна – здатна до створення самодостатньої економіки.
161 Це припущення помилкове. Озброєння УПА походило лише зі складів, закладених з початку війни, і за рахунок трофеїв, що потрапили до рук українців після боїв з німцями і радянськими партизанами.
162 Чепурного І.Ф. як представника ЦК КПУ було закинуто літаком до Києва у квітні 1943 р. для відновлення розгромленого німцями підпілля. Не бажаючи ризикувати життям через небезпеку з боку гестапо в окупованому Києві, Чепурний перейшов до з’єднання під командуванням І. Хитриченка і назвав себе представником ЦК КПУ у партизанському русі. Активної участі у бойових діях з’єднання не брав. Після визволення Київщини дискредитував І. Хитриченка перед органами радянської влади, і того замість присвоєння звання Героя Радянського Союзу, до якого він був представлений за блискуче керівництво з’єднанням, було засуджено до тривалого ув’язнення. Реабілітований на початку 90-х років.