Тема № 12. 2. Наростання системної кризи тоталітарного ладу (1965-1985 рр.) План

1. Соціально-економічний розвиток УРСР.

2. Суспільно-політичне життя: “стабілізація” і закритість.

3. Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктат.

4. Дисидентський рух.

Тема № 13. Перші роки незалежності України План

1. Розбудова самостійної Української держави в 90-х роках ХХ ст.

2. Сучасне політичне і економічне становище України.

3. Україна на міжнародній арені.

1 Автахами, катіари, траспії та паралати - можливо назви окремих племен, або родів, або соціальних груп.

2 Скіфи – грецька назва, яка відповідає ассіро-вавілонській назві “ішкузай” та біблійній назві “ашкеназі”. Згідно з Геродотом самоназвою скіфів була назва “сколоти”, яка походить “від імені їхнього царя”, проте, як власне звали царя не відомо.

3 Гавань борисфенітів – це грецька колонія Ольвія, розташована на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману.

4 Калліпіди – змішане греко-скіфське плем’я.

5 Алізони – північні сусіди калліпідів, які мешкали в тій області, де зближуються ріки Тірас (Дністер) і Гіппаніс (Південний Буг).

6 Відомо, що імпорт пшениці в Грецію з Північного Причорномор’я мав велике значення, а тому Геродот спеціально зазначає, які з місцевих племен вирощували її для себе або на експорт. Скіфи-оратаї, мешкали на берегах верхньої течії ріки Гіппанісу (Південного Бугу).

7 Гілея (Гюлая) – тобто “лісовий край” (від давньогрецького “гюле” – “ліс”). Область на півдні лівобережжя Борисфену (Дніпра). Тепер у цьому краї лісу немає, а лише степ та піски.

8 Скіфи-землероби мешкали на берегах ріки Борисфен (в Середньому Подніпров’ї).

9 Дослідники не ідентифікували річку Пантікап з якоюсь водною артерією України. Нез’ясованим залишається також який зв’язок був між назвою річки і містом Пантікапеєм – столицею Боспорського царства.

10 Андрофаги (буквально “людожери”) – дике плем’я на півночі від країни скіфів.

11 Річка Герр також залишається не ідентифікованою. За Геродом ця річка відокремлювала країну скіфів-кочовиків від країни царських скіфів. Герр – це також назва місцевості, де згідно з Геродотом знаходилися поховання скіфських царів, розташування якої досі не встановлене.

12 Країна, що називається царською, тобто область розселення так званих царських скіфів. Охоплювала степову частину Кримського півострова і степову смугу вздовж північних берегів Чорного моря.

13 Танаїд, Танаїс більшість вчених ототожнюють з рікою Дон, в нижній течії якої було розташоване давньогрецьке місто Танаїс.

14 Меланхлени (буквально “одягнені в чорні плащі (або шкури)”). За Геродотом вони мешкали десь на півночі Скіфії.

15 Савромати, сармати – іранське плем’я, споріднене із скіфами. За Геродотом, мешкали на схід від ріки Танаїс (Дон).

16 Про етнічну приналежність будінів у дослідників єдиної думки немає. За Геродотом будіни розселялися на схід від ріки Танаїс (Дон) і на північ від сарматів, у лісистій країні на північному сході Скіфії.

17 Понт Евксіну, Понт Евксинський (буквально “Море гостинне”) – так греки і Геродот називали Чорне море.

18 Скіфські казани, знайдені археологами в багатих похованнях (таких, як Чортомлик, Солоха та інші). Мідні казани в скіфів, як і у кельтів, мали крім практичного культове значення.

19 Амазонки – у давньогрецьких міфах войовничі жінки, які вдерлися з півночі до Аттики. Дослідники вважають, що в легендах про амазонок відбився звичай навчати молодих жінок володіти зброєю.

20 Танаїд (за іншими джерелами Танаїс) – сучасна річка Дон.

21 Савромати – давньогрецька назва великого масиву кочових племен східноіранського походження, які мешкали у VI-III ст. до н.е. на території євроазійських степів від Уралу до Дону.

22 Місія – територія сучасної Румунії.

23 Сам – показує, в скільки разів більший врожай зібрали порівняно з засіяним.

24 Туніка – білий одяг у вигляді накидки з полотна або сукна.

25 Свеби – германське плем’я. Певкіни, очевидно, також.

26 Венеди – слов’янські племена. Фенни – фінно-угорське населення східної Прибалтики.

27 Карпати.

28 Найменування міст і фортець, яке часто зустрічається у Центральній і Західній Європі.

29 Розташування озера не встановлено.

30 Дністер.

31 Вісла.

32 Тут, очевидно, натяк на те, що під час небезпеки слов’яни ховалися у лісах і болотах

33 Чорне море

34 Германаріх – вождь племінного союзу остготів, який виник у Північному Причорномор’ї. Потерпів поразку від гунів. Покінчив життя самогубством близько 375 р.

35 Мова йде про VІ ст.

36 Амал Вінітарій – вождь остготів, онук брата Германаріха Вультульфа. Наступник Германаріха на престолі. Незабаром після розгрому антів загинув у битві з гунами.

37 Дунай.

38 Тут йде мова про події 584-585 рр.

39 Ергінія (Ергена) – ліва притока р. Маріци.

40 Військовий вождь слов’ян.

41 Фортеця поблизу Андріанополя.

42 Область між Андріанополем і Філіпополем.

43 Візантійський імператор Юстин ІІ помер 5 жовтня 578 р.; описувані тут події відбувались в 580-581 рр. Тіберій правив у візантії в 578-582 рр.

44 895 р. за літочисленням Селевкідів відповідав 583/84 року..

45 Автор принижує військову могутність слов’ян, що спростовують попередні уривки.

46 Можливо, до Юстініана І, візантійського імператора, що зійшов на трон 527 р.

47 Відомості про різночасові походи і розселення болгар, угрів та обрів літописець запозичив із перекладу “Хроніки” Амартола. 7 серпня 626 р. обри та інші війська, союзники персів, ледве не взяли штурмом Константинополь.

48 Можливо, тих дулібів, що жили в басйні верхів’я Західного Бугу; є також думка, що тут йдеться про дулібів, які частково переселилися звідти в Паннонію.

49 Ітіль – Волга.

50 Кіса- покривало, плащ.

51 Диргем – арабська срібна монета VIII-Xст.

52 Дибадж – візантійська парча.

53 Калансува – рід шапки.

54 Слюбив - посольське.

55 Шовкові тканини.

56 Невограда – Новгород.

57 Мілініски – Смоленськ.

58 Телюци – Любеч.

59 Циканістрий – двірцевий іподром.

60 Далі йде опис переправи через наступні пороги.

61 Керарійська переправа – Кічкаський первіз.

62 Острів св. Григорія – Хортиця.

63 Селіна, Суліна – гирло Дунаю.

64 Острів св. Єлевферії – Березань.

65 Вервіани – деревляни.

66 Друговіти – дреговичі.

67 Сіверії – сіверяни.

68 Романія – Греція.

69 Баратугану – племынниковы з боку брата.

70 Сестрину сынови – племынниковы з боку сестри.

71 Аще – коли.

72 Гривна – грошова одиниця.

73 За голову – за вбитого.

74 Гридин – князівський дружинник.

75 Ябетник – урядова особа.

76 Мечник – князівський дружинник.

77 Изьгои – людина, яка втратила зв’язки з певним соціальним середовищем, наприклад, з громадою.

78 За нь – за нього.

79 Тылеснию – тупим боком меча.

80 Єгда – коли.

81 Ся сьвокупил – зійшлися.

82 Изяслав, Всеволод, Святослав – сини Ярослава Мудрого.

83 Коснячно, Перенег і ін. – бояри, учасники наради.

84 Огнищания – старший князівський дружинник, управитель господарства.

85 Не надобе – не треба.

86 Подъездной – їздовий.

87 Клети – господарські будівлі, комори.

88 Говяд – бик.

89 Тадьба – крадіжка.

90 В пса место – як пса.

91 Покон – правило.

92 Тивуницу – тіунові, управитель князівського господарства.

93 У стада – при стаді.

94 Ратаинем – польовому.

95 Рядовиции – рядовник, робітник в князівському господарстві.

96 В смерди – землероб, селянин.

97 Хоп – холоп, раб.

98 С пятном – з тавром.

99 Резана – дрібна грошова одиниця, в гривні було 50 резан.

100 Третьяк – трирічна корова.

101 Льонщину – дворічну корову.

102 Яря – овечку.

103 Ногата – грошова одиниця, в гривні було 20 ногат.

104 Борти – вулик диких бджіл.

105 Изудруть – вирвуть.

106 Головник – убивця.

107 Виревную – грошова пеня на користь князя за вбивство вільної людини.

108 Вервь – сусідська територіальна община.

109 Людина – вільний селянини або горожанин.

110Ряд – договір.

111 Тобто готуючись до смерті.

112 Ідеться про багате внутрішнє оздоблення: розпис, мозаїку, ікони, різні церковні шати.

113 Смерд – вільний селянин, який поступово потрапив під владу феодала.

114 Темник – ватажок загону чисельністю 10 тис. воїнів.

115 Петрів меч – меч апостола Петра.

116 Татарські люди – населення, що було безпосередньо залежне від татар.

117 За польськими дослідженнями подорожей та місць перебування абата Опізо, він був у Данила в Дорогочині у грудні 1253 р.

118 Телебуга, Талабуга (?-1291) – золотоординський воєнноначальник, з 1287 р. Хан Золотої Орди.

119 Ногай (?-1300) – золотоординський темник (начальник 10 тис. воїнів), син хана Джучі.

120 Мова йде про повстання львів’ян після отруєння в 1340 р. Юрія-Болеслава Тройденовича, під час якого було розгромлено двори багатих іноземних купців.

121 Дмитро Детько.

122 Успенська братська церква на Руській вулиці.

123 Латинський кафедральний собор на Кафедральній площі.

124 13 липня

125 7 січня

126 Буассо- старовинна французька і бельгійська міра збіжжя; дорівнювала 13 л.

127 Мається на увазі Кревська унія 1385 р.

128 Литовська метрика - понад 550 томів державної канцелярії Великого князівства Литовського, які містять документи XIV-XVIII ст. або їх копії.

129 "Устава на волоки" — юридичний акт, прийнятий 1 квітня 1557 р. у Великому князівстві Литовському, який регламентував запровадження в державі аграрної реформи. "Уставою" передбачалося створення фільваркових господарств і забезпечення їх робочими руками (два дні на тиждень) дворових та волосних селян, перемірювання землі волоками тощо.

130 Волока — земельна ділянка, розміром приблизно 23,5 га.

131 Фільварок — маєток, господарство феодала.

132 Уряд — управитель фільварком, управління, призначене феодалом.

133 Огородник (городник) — залежний селянин, який мав лише присадибну ділянку землі й за це виконував роботу на панщині.

134 Морг – приблизно 0,52 га.

135 Ужаття — скошене збіжжя на полі.

136 Десятина — данина панові, десята частина врожаю.

137 Корець – 96 кг.

138 Литовський статут — кодекс феодального права Великого князівства Литовського, Руського, Жомойтського, прийнятий у трьох редакціях 1529, 1566 і 1588 рр. Увібрав основні положення державного, цивільного, сімейного, кримі­нального і процесуального прав князівства. Був основним збірником права в Україні до 40-х років XIX ст.

139 Двірська челядь і полоняники, коли ті втікали з маєтків, розшукувалися феодалами без будь-яких обмежень або умов.

140 Передове укріплення перед фортецею, передмістя.

141 Куруківська угода 1625 р. — мирна угода між військами коронного гетьмана С. Конецпольського і козацькими полками М. Дорошенка, підписана в жовтні 1625 р. в уро­чищі Ведмежа Лоза біля Курукового озера неподалік від сучасного Кременчука. З укладенням цієї угоди заверши­лось козацько-селянське повстання, спочатку очолюва­не М. Жмайлом.

142 Ця унікальна святиня православ'я безслідно зникла з Києво-Печерської лаври в 1918 р.

143 Алеппський Павло (?-1669) - автор записок про поїз­дку 1654 р. в Московщину разом із батьком, антіохійським патріархом Макарієм.

144 Події „чорної ради” детально описані в одноіменному історичному романі Пантелеймона Куліша.

145 Після зречення від престолу Яна Казимира королем обрано Михайла Вишневецького, сина відомого українофоба Яреми.

146 Величко Самійло (Самоїл) Васильович (?-після 1728 р.) — історіограф, український козацький літописець. Родом з Полтавщини, навчався в Київській академії, служив канцеляристом у козацькому війську. Автор тритомного тво­ру "Сказаніє о войне козацкой з поляками..." (1720), у яко­му висвітлено події української історії 1648-1700 рр.

147 На „чорній раді” у Ніжині 17 червня 1663 р. за старим стилем.

148 Так доносив московському уряду І.Брюховецький. Насправді „Гадяцькі пакти” були здобуті козаками Ю.Хмельницького в Чигиринському замку.

149 Іродіада – біблійний персонаж, цариця, дружина Ірода, яка домоглася через Соломію смерті Іоанна Хрестителя.

150 І. Брюховецький воював разом із Ромодановським.

151 Поляків разом із татарами було не більше 20 тисяч. Кількість козацького війська невідома.

152 Ян Собєський.

153 Стахурський - комендант польської залоги у Білій Церкві.

154 Тобто із сторонніми державами.

155 П. Дорошенко не хотів щиро миритися, розуміючи, що між Польщею й Україною існують непереборні протиріччя. Його переговори були не більше ніж дипломатичною акцією. Права, про які висловлювався П. Дорошенко, були полякам неприйнятні.

156 Запорожці підтримували свого ставленика Ханенка і тому направили до Дорошенка лист, в якому звинувачували його тому, що запродав Україну туркам-бусурманам.

157 Халастра – сволота, наволоч.

158 Демко Ігнатович – Дем’ян Многогрішний.

159 Генерал-фельдмаршал Г. Фон Айхгорн у 1918 р. був головнокомандувачем німецьких окупаційних військ на Україні. Вбитий у Києві в липні 1918 р.

160 Автаркічна – здатна до створення самодостатньої економіки.

161 Це припущення помилкове. Озброєння УПА походило лише зі складів, закладених з початку війни, і за рахунок трофеїв, що потрапили до рук українців після боїв з німцями і радянськими партизанами.

162 Чепурного І.Ф. як представника ЦК КПУ було закинуто літаком до Києва у квітні 1943 р. для відновлення розгромленого німцями підпілля. Не бажаючи ризикувати життям через небезпеку з боку гестапо в окупованому Києві, Чепурний перейшов до з’єднання під командуванням І. Хитриченка і назвав себе представником ЦК КПУ у партизанському русі. Активної участі у бойових діях з’єднання не брав. Після визволення Київщини дискредитував І. Хитриченка перед органами радянської влади, і того замість присвоєння звання Героя Радянського Союзу, до якого він був представлений за блискуче керівництво з’єднанням, було засуджено до тривалого ув’язнення. Реабілітований на початку 90-х років.