Уривок із розмови Гітлера з наближеними особами (19 вересня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 526-527).

1. Обід 18.09. Запрошені: райхсміністр д-р Ламмерс, райхскомісар Кох.

(...) Розмови за столом точилися переважно навколо теми „Вільна Україна”, не висуваючи при цьому якихось нових аргументів. Фюрер і райхскомісар відкинули ідею вільної України. Слов'яни — це родина кроликів. Якщо клас господарів їх не підштовхуватиме, вони самі ніколи не зможуть піднятися вище рівня кролячої родини. Природній стан, якого вони прагнуть — це загальна дезорганізація. Будь-яке знання, дане їм, у кращому випадку перетвориться у них у напівзнання, яке зробить їх незадоволеними й анархічними. Саме з цієї причини ідея створення університету в Києві повинна бути відкинута. Зрештою, від цього міста майже нічого не залишиться. Тенденція фюрера, який розглядає знищення великих російських міст як умову тривалості нашої влади в Росії, знайшла підтримку в райхскомісара, який хотів зруйнувати українську промисловість, щоб змусити пролетаріат повернутися на село. (...) Кох підкреслив, що треба бути твердим і жорстоким з самого початку; не можна допуститися помилки 1917—1918 рр., тобто бути то зговірливим, то непоступним. Генерал Айхгорн¹⁵⁹ був явно вбитий не більшовиками, а українськими націоналістами. Фюрер представив англійське панування над Індією як найбільш достойну мету наших зусиль щодо управління на Сході. (...) У головному штабі фюрера ставлення до Коха дуже привітне. Всі вважають його „другим Сталіним”, який зможе якнайкраще виконати своє завдання. (...)

Думки Гітлера з приводу України (із жовтня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 535).

(...) У Європі не існує жодної країни, яка могла б бути в такій мірі автаркічною¹⁶⁰. Де ще існує регіон, в якому виплавляли б залізо вищої якості, ніж українське залізо? Де можна знайти більше нікелю, вугілля, марганцю, молібдену? Україна має такі запаси марганцю, що навіть Америка йде туди за постачанням. І, окрім того, ще стільки інших можливостей!

Олія, створення плантацій...

Уривок із розмови Гітлера у Генеральному штабі (18 жовтня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 536-537).

2. Вечеря, 17.10. Присутні: райхсміністр Тодт, гауляйтер Заукель, міністерський радник бюро райхсмаршала Бетчера.

(...) Спонуканий рапортом Тодта, фюрер ще раз охарактеризував у загальних рисах, яким він бачить розвиток у нових регіонах на Сході. Найбільш важливим є дороги. Фюрер сказав Тодту, що треба значно розширити початковий проект. Він матиме для цього у своєму розпорядженні три мільйони полонених упродовж двадцяти років. Щодо автомагістралей, то фюрер вів мову сьогодні не тільки про кримську, а й також про автомагістраль на Кавказ і про дві-три дороги далі на північ через особливо привабливі місця. На перетині великих річок повинні утворитись нові німецькі міста, центри для вермахту, поліції, адміністрації і партії. Уздовж доріг будуть простягатися німецькі ферми, і монотонний азіатсько-приваблюючий степ скоро матиме зовсім інший вигляд. Через десять років там оселиться 4 мільйони німців, а через двадцять років принаймні 10 мільйонів. Вони прибудуть не лише з Райху, а й також передусім з Америки, зі скандинавських країн, з Голландії і Фландрії. Також і решта Європи могла б узяти участь в освоєнні російського простору. (...)

Потім фюрер повернувся до того, що „всупереч думці деяких штабів” не можна дозволити ніякого навчання і ніякої допомоги місцевому населенню. Знання сигналів дорожнього руху їм буде достатньо; німецькому вчителю немає чого там шукати. Під свободою українці розуміють, що вони будуть митися тільки один раз на місяць замість двох разів. Німець зі своєю кореневою щіткою там скоро став би непопулярним. Як фюрер, розмірковуючи холоднокровно, він буде встановлювати це нове управління. Що про те думають слов'яни, йому абсолютно байдуже. Той, хто їсть сьогодні німецький хліб, узагалі вже тим не хвилюється, що житниця на схід від Ельби була відвойована мечем у XII ст. Тут, на Сході, відбуватиметься повторно процес, подібний на завоювання Америки. (...)