Акт відновлення Української Держави (Львів, 30 червня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 504-505).

1. Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.

Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває увесь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава.

Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб.

2. На західніх землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України — Києві з волі українського народу.

3. Відновлена Українська Держава буде тісно спів діяти з Націонал-Соціялістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.

Українська Національна Революційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий справедливий лад у цілому світі.

Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава! Хай живе Організація Українських Націоналістів! Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!

Слава Україні! Героям Слава!

Ярослав Стецько, в. р.

Голова Національних Зборів

Уривки із листа начальника поліції та сд Гайдріха до найвищих керівників сс і поліції (2 липня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 506-507).

... Найближча мета цілости дій — політичне, тобто фактично поліційне успокоєння новоокупованих територій.

Кінцева мета — економічне успокоєння.

Хоча всі прийняті необхідні заходи розраховані властиво на кінцеву мету..., то все ж таки, зважаючи на десятками років триваюче більшовицьке формування країни, ці заходи повинні бути застосовані на всій території з безпощадною суворістю.

При тому треба, очевидно, покласти в основу різниці окремих племен (особливо балтійців, білорусинів, українців, грузинів, вірмен, азербайджанців і т. д.) і всюди, де можна, використовувати ці різниці для досягнення мети... 4. Страчення (екзекуції).

Треба страчувати:

• всіх діячів Комінтерну (як, зрештою, просто всіх комуністичних професійних політиків);

• всіх вищих, середніх і радикальних нижчих функціонерів партії, центрального комітету, обласних і районних комітетів;

• народних комісарів;

• євреїв, членів партії чи приналежних до державного апарату;

— всіх інших радикальних елементів (саботажників, пропагандистів, вільних стрільців, учасників замахів, провокаторів і т. ін.).

... 8. Церква

Не чинити ніяких дій проти прагнень Православної Церкви до поширення свого впливу на маси. Навпаки — слід це заохочувати, наполягаючи з цієї нагоди на відділенні церкви від держави, але треба уникнути створення уніфікованої церкви.

Також нічого не слід чинити проти створення релігійних сект.

9. Порядок вживання мов.

Слід звертатися до військ Червоної армії тільки по-російськи, а до цивільного населення його власною мовою. Говорити треба не „російська”, а „Червона армія”.

Треба говорити „росіяни” (а не „великороси”), „українці” (а не „малороси”), „білорутени” (а не „білоруси”), „Радянський Союз” (а не просто Росія), Росія — це тільки територія проживання росіян.

Психологічно хибним є все існуюче прямо заперечувати. Не треба говорити, що соціалізм має бути зруйнований у СРСР, але тільки що справжній, дійсний соціалізм, тобто соціальну справедливість для усіх працюючих, гарантовану державою, щойно буде створено.

Національне питання слід трактувати з особливою обережністю (з огляду на пізніше загальне врегулювання). Зруйнування колгоспів не береться поки що до уваги з економічних причин. Ось чому, враховуючи те, що тепер неможливо задовольнити надію селян бачити себе власниками, до них має бути особливо вмілий пропагандистський підхід.