Опис пожежі м.Львова невідомого автора (Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – к.: Наукова думка, 1986. – с. 32-33).

Описую сумну та злощасну подію нашого прекрасного славнозвіс­ного міста, жалюгідну й навіть довговічну із-за болю руїну, яку треба оплакувати через безпощадність цієї пожежі. Адже тисяча п’ятсот два­дцять сьомого року в понеділок після свята Вознесення господнього, о двадцять третій годині, несподівано з броваря дому якогось-то Григорія Шолтиса з Клепарова, що стояв напроти монастиря францисканів, на вулиці Пекарів, яка лежала поруч, вибухла величезна й раптова по­жежа. Вистрибуючи неначе навальний вихор, розділений у двох напря­мах, той [вогонь] негайно охопив усі доми, які були в його сусідстві й саму [вулицю] Пекарів і Краківську, Шевців і Вірменську вулиці, а також ту, яка називається другою частиною кварталу, в одному ряді, а в другому напрямку, починаючи від монастирського будинку тих самих францисканів, за винятком костьола Святого Хреста, послідовно зни­щив доми, які були посередині, громадську лазню, костьол Святого Ду­ха разом з лікарнею, ятками м’ясників, з іншими будинками, які були ззаду, аж до міського муру, а відтіля від дому шановних панів каноніків капітульних разом з іншими мешканцями костьольних священослужителів, і далі всі інші доми довкола і Галицьку, Зарванську, Руську та Єв­рейську вулиці разом з церквою Святої Марії грецького обряду¹²², з єврейською синагогою та міською стайнею і довкола всі, які тільки бу­ли будинки, від брами до брами розпалювався все жахливіше і багато домів знищив дощенту. Нарешті від того полум’я з мясних яток, що їх деякі власники не відмовилися розібрати, щоб тільки спинити навальну силу пожежі, завалилася дзвіниця з усіма дзвонами разом з справжнім скарбом славнозвісного і прекрасного столичного костьола¹²³ святковим дзвоном, названим Зузанною, і з усім черепичним дахом, і будинком та будівлями згаданого столичного вищого костьола, і були знищені вог­нем. А тоді ще склепіння і хори, зрушені в основі й розхитані частково, в багатьох місцях розвалилися і попадали. Також вежа Галицької бра­ми, майстерно й коштовно збудована, завалилася разом з іншими ве­жами і двома міськими мурами, за винятком трьох [веж], які височіли довкола Низького замку, з усіма їхніми гарматами, мортирами, металь­ним порохом і зброєю, що там була, в той час як одна тільки Краківська [вежа], позбавлена лише даху, в цілому залишилася неушкодженою ра­зом з цінностями, які в ній містилися. Від даху цієї Краківської вежі загорілася головна сторожева вежа на Високому замку, до того ж де­кілька домів у селі Знесіння від верткого і щораз дужчого вогню; крім того, також усі будинки, які були серед міських мурів, разом з укріп­ленням, званим Струмиловою Вежею, а також усі в центрі міста, так само крамнички бідні й багаті з будинком міської ваги й постригаль-нею та іншими житловими будинками, за винятком дерев'яної ратуш­ної вежі та головної будівлі ратуші, врятованих волею божою і пиль­ною сторожею,— все було перетворене в пожарище. Саме цей вогонь, шаленіючи в той спосіб, задавив багатьох людей і жорстоко винищив в'ючних тварин та дрібну худобу, зганяючи її звідусіль в одне місце на вулицю Єврейську. Власне через навальність цієї пожежі, у зв'язку з тим, що вона майже все місто затьмарила чорною кіптявою, сам во­гонь розповсюдився раптово й несподівано на всі частини міста, так що жодна не змогла врятуватися, і, що найважнїше, якщо б міські брами, зачинені в той час для того, щоб затримати народ для оборони, не були своєчасно відчинені, то, без сумніву, велика кількість [людей] загину­ла б від самого вогню; коли ця пожежа так шаленіла й усе більше і біль­ше посилювалася, військові метальні знаряддя і гармати чи вогнестріль­на зброя, що переховувалися були в міських вежах, заряджені порохом і кулями, вибухли на великий пострах народу та з небезпекою [для ньо­го] і видали страшенний гук на подобу грому. Ось так усе це місто, як передвіщалося, за винятком одного дому Івана, колись Бороди, крито­го черепицею [і через те] названого вежею, дощенту з усіма своїми будовами повністю було зруйноване і залишилося неначе безлюдним, а нещасні громадяни були доведені до великого відчаю. А щоб їх місто прийшло колись знову до своєї величі та краси після такого гіркого і страшного нещастя і щоб ніколи більше не випала на його долю така або подібна нещасна подія, треба гаряче благати найвищого, найласкавішого бога.