
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тези відповіді
- •Рекомендований список джерел та літератури: Джерела:
- •Література:
- •Документи і матеріали Повідомлення давньогрецького історика Геродота про кіммерійців
- •Повідомлення давньогрецького історика Геродота про сарматів
- •Повідомлення римського історика Йосифа Флавія про сарматів.
- •Уривокз декрету херсонеської “ради і народу” на честь Діофанта, полководця понтійського царя Мітрідата Євпатора.
- •Повідомлення римського історика а.Марцеліана про гунів (кінець IV ст.).
- •Повідомлення Нестора Літописця про походження і розселення слов’ян
- •Давньоруський літопис про заснування Києва та перші сторіччя історії східнослов’янського етносу
- •Хронологічна таблиця
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Джерела
- •Література:
- •“Записки” Ахмеда Ібн-Фадлана Ібн-Аббаса Ібн-Рашида Ібн-Хаммада, посланника арабського халіфа Муктадіра при дворі царя камських болгар (921 р.)
- •Хрестоматія з історії срср. Т. 1. Київ, 1940. С. 50-51.
- •Торгівля русів з Грецією.
- •Полюддя київських князів.
- •Уривки з “Руської Правди” Правда Руськая (Коротка редакція)
- •"Руська Правда"(Поширена редакція).
- •Тема № 2.3. Культура Київської Русі. План
- •Рекомендовані теми рефератів Тези відповіді
- •Рекомендована література Джерела
- •Література:
- •Документи та матеріали
- •Уривок з “Повісті минулих літ”.
- •Коли ж цих роздавали на учення книжне, то збулося пророцтво на Руській землі, яке говорить: “у ті дні почують глухії слова книжнії [і] ясною буде мова недорікуватих”.
- •Уривок з “Повісті минулих літ”(Літопис руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 98-99).
- •Уривок з “Повісті минулих літ”.
- •Уривок з “Повісті минулих літ”.
- •Уривок з “Руської Правди”.
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 3.2. Галицько-Волинське князівство в хііі – середині XIV ст.
- •Рекомендовані теми рефератів:
- •Тези відповіді
- •Документи та матеріали Уривок з Галицько-Волинського літопису про діяння князя Романа (Літопис руський. За Іпатським Списком переклавЛеонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 368.).
- •Звістка Галицько-Волинського літопису про посольство римського папи Інокентія ііі до галицько-волинського князя Романа.
- •Уривок з Галицько-Волинського літопису про боротьбу Данила Романовича проти угорців (Літопис руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 389.).
- •Повідомлення Галицько-Волинського літопису про битву на Калці (Літопис руський. За Іпатським списком переклавЛеонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 379-381.).
- •Уривок з “Історії монголів” Плано Карпіні посланця римського папи Інокентія IV у Золотій Орді (1246 р.)
- •Запис у Галицько-Волинському літописі про пожежу міста Холма з першою писемною згадкою про Львів
- •Уривок з Галицько-Волинського літопису про боротьбу галицько-волинських князів з татарами (Літопис руський. За Іпатським списком переклавЛеонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 416-422.).
- •Уривок з „Хроніки Львова” Варфоломія Зиморовича про будівництво князем Львом Даниловичем Високого та Низького замків у Львові та заселення території міста
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 4.2. Соціально-економічне, церковне та культурне життя на українських землях в складі Литви та Польщі у середині XIV – середині XVII ст.
- •Тези відповіді
- •Уривок із „Хроніки Львова” Дениса Зубрицького про будівництво та назви оборонних веж у місті та передачу їх ремісничим цехам (1445 р.)
- •Статут кушнірського цеху, затверджений магістратом м.Львова (19 березня 1470 р.) (Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – к.: Наукова думка, 1986. – с. 26-27).
- •Опис пожежі м.Львова невідомого автора (Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – к.: Наукова думка, 1986. – с. 32-33).
- •Статут львівського цеху мулярів і каменярів (14 квітня 1572 р.) (Історія Львова в документах і матеріалах. Збірник документів і матеріалів. – к.: Наукова думка, 1986. – с. 35-38).
- •Уривок з Іпатського літопису з текстом Городельського привілею (1413р.). (Прибавлєние к Ипатской летописи // Полн. Собр, русских летописей. — сПб., 1860. — т. 2. — с. 279).
- •Уривок з документу про запровадження у Великому князівстві Литовському фільварків131 та їх зв'язок з ринком (1557 р.) (Хрестоматія з історії Української рср. - т. 1. - с. 124).
- •Уривок з Литовського статуту138 про феодальне землеволодіння (1588р.) (Хрестоматія з історії Української рср. – т. 1. — с. 125—126.
- •Уривок з Литовського статуту про закріпачення селян і розшук втікачів феодалами (1588 р.) Литовский статут (в московском переводе-редакции). - Юрьев, 1916. - с. 12. -Гл. 12. - с. 354.
- •Постанова сейму Речі Посполитої про роздачу феодалам і шляхті земель за Білою Церквою (1590 р.) (Історія України в документах і матеріалах. — 1941. — т. 3. — с. 8).
- •З опису Запорозької Січі невідомим сучасником (Хрестоматія з історії Української рср. — т. 1. — с. 456-457).
- •Уривок з літопису Григорія Грабянки про козацькі битви, козацьку зброю та їжу (XVI ст.) (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – к., 1992. — с. 24-27.
- •Уривки з тексту Куруківської угоди141 між представниками польського уряду і запорозькими козаками (27 жовтня 1625 р.) (Історія України в документах і матеріалах. — т. 3. — с. 62—64.
- •Уривок з літопису Григорія Грабянки про причини козацьких повстань (кінець XVI — перша третина XVII ст.) (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – к., 1992. — с. 28-29).
- •Із статті і. Нечуя-Левицького "Унія. Петро Могила, київський митрополит" (Книга исторических сенсаций. — м., 1993. — с. 64-66).
- •Із записок Павла Алеппського143 про освіту в Україні у XVII ст. (Історія України в документах і матеріалах. — т. 3. — с. 265).
- •Уривок з "Історії української культури" про шкільні звичаї (XVI - XVII ст.) (Історія української культури / За ред. І. Крип'якевича. — к.: Либідь, 1990. —с. 126-128.
- •Уривок з літопису Григорія Грабянки з переліком гетьманів війська Запорізького Малої Русі, які були перед Хмельницьким (Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. – к., 1992. — с. 176-179).
- •Уривок із праці професора Пашука а.І. Про ставлення Івана Вишенського до ініціаторів церковної унії (Пашук а.І. Іван Вишенський – мислитель і борець. – Львів: Світ, 1990. – с. 151-153).
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 5.2. Внутрішня та зовнішня політика б. Хмельницького План
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тези відповіді
- •Документи та матеріали
- •Тема № 5.4. Руїна План
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Документи і матеріали
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 6.3. Розвиток культури в Україні у середині XVII – XVIII ст. План
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Тези відповіді
- •Рекомендовані джерела та література
- •Документи та матеріали
- •Хронологічна таблиця
- •Тема № 7.2. Громадсько-політичне життя на українських землях підвладних імперії Габсбургів. Тема № 7.4. Розвиток української культури в хіх- на початку хх ст.
- •Рекомендовані теми рефератів
- •Список рекомендованої літератури
- •Документи та матеріали Програмні постанови оун Бандери (квітень 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 496-497).
- •Акт відновлення Української Держави (Львів, 30 червня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 504-505).
- •Уривки із листа начальника поліції та сд Гайдріха до найвищих керівників сс і поліції (2 липня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 506-507).
- •Уривок із протоколу засідання Гітлера з керівниками Райху (15 липня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні.
- •Уривок із донесення айнзацгруп поліції безпеки і сд про діяльність і ситуацію в срср (31 липня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 517).
- •Уривок із постанови про поводження з радянськими військовополоненими (8 вересня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 526-527).
- •Думки Гітлера з приводу України (17 вересня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 532).
- •Уривок із розмови Гітлера з наближеними особами (19 вересня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 526-527).
- •Думки Гітлера з приводу України (із жовтня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 535).
- •Уривок із розмови Гітлера у Генеральному штабі (18 жовтня 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 536-537).
- •Попередження коменданта міста Києва генерал-майора Ебергарда про страту жителів міста (2 листопада 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 538).
- •Попередження німецьких властей про знищення сіл і страти їх жителів (28 листопада 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 545).
- •Донесення начальника штабу вермахту про війну проти партизанів на Україні (16 грудня 1941 р. ) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 548-549).
- •Наказ сд про страту членів оун Бандери (25 листопада 1941 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 544-545).
- •Уривок із донесення начальника поліції безпеки та сд (10 квітня 1942 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 558-559).
- •Офіційні радянські дані про втрати на Україні за час війни (1945 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 625-626).
- •Уривок із листівки оун Бендери (Березень 1943 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 607-608).
- •Уривок із виступу райхскомісара е. Коха про поводження з населенням на Україні (1 квітня 1943 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 608-609).
- •Лист е. Коха до а. Розенберга стосовно опору в Райхскомісаріаті Україна (25 червня 1943 р.) (Косик в. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів. – с. 614-615).
- •Тема № 12. 2. Наростання системної кризи тоталітарного ладу (1965-1985 рр.) План
- •Тема № 13. Перші роки незалежності України План
Повідомлення Галицько-Волинського літопису про битву на Калці (Літопис руський. За Іпатським списком переклавЛеонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 379-381.).
У рік 6732 [1223]. У тойже рік прийшла нечувана рать: безбожні моавитяни, прозвані татарами, прийшли на землю Половецьку, і половці стали [супроти них. Але навіть хан] Юрій Кончакович, що був найбільший між усіх половців, не зміг вистояти перед ними. І побіг він до ріки Дніпра, і многі [половці] побиті були. А татари, вернувшись, пішлиу вежі свої.
І прийшло половців багато в Руську землю, і говорили вони руським князям: “Якщо ви не поможете нам, - [то]ми нині порубані були, а ви завтра порубані будете”. І була рада всіх князів у городі Києві, [і] нарадились вони так: “Лучче б нам зустріти їх на чужій землі, аніж на своїй”.
Тоді бо Мстислав Романович був [князем] у Києві, а Мстислав [Святославович] у Козельську і Чернігові, а Мстислав Мстиславович [Удатний] у Галичі, - це ж були старійшини в Руській землі… Се ж іще молоді князі, [котрі були тут]: Данило Романович, Михайло Всеволодович, Всеволод Мстиславович київський та багато інших князів… А Василька [Романовича] не було, бо він, молодий, лишився у Володимирі.
Звідти ж, [із Києва], рушили вони місяця квітня і прийшли до ріки Дніпра, до острова Варязького. І приїхала туди до них уся земля половецька, і чернігівці приїхали, і кияни, і смольняни, й іші землі. Всі ми посуху Дніпро перейшли, - так ото покрита вода була безліччю човнів. А галичани й волинці, кожен зі своїми князями, і куряни, і трубчани, і путивльці, кожен зі своїми князями, прийшли кіньми.А вигонці галицькі рушили по Дністру і ввійшли в море, - човнів же була тисяча. І ввійшли вонив ріку Дніпро, і провели [човни] вгору до порогів, і стали коло ріки Хортиці, на броді близ Протолчів. Бу вже з ними [воєвода] Домажирич Юрій і [боярин] Держикрай Володиславич.
Коли ж прибули вісті у стани, що [татари] прийшли вже поглянути на руські човни, то Данило Романович, почувши [це] і сівши на коня, помчав подивитися на небачену рать. І кінники, які були з ним, і багатоіншихкнязів, з ним погнали подивитись на небачену рать. Але ті одійшли, і Юрій [Домажирич] їм,[князям], говорив: “Вони стрільці є”. А інші казали: “Вони прості люди є, гірші половців”. Юрій же Домажирич мовив: “Вони ратники є і добрі вої”. І, приїхавши [назад], вони сказали [це] Мстиславу [Романовичу], і Юрій [про]все сказав. І промовили молоді кнізі: “Мстиславе і другий Мстиславе! Не стійте! Підемо проти них!”
І перейшли всі князі, Мстислав [Романович], і другий Мстислав [Святославович] чернігівський, ріку Дніпро. І інші князі прибули, і рушили [всі разом] у поле Половецьке. Перейшли ж вони Дніпро в день вівторок [23 травня 1223 р.].
І встріли татари полки руськії, але стрільці руськії перемогли їх і гнали в поле далеко, рубаючи, і зайняли їх скот, - а зі стадами втекли, так що всі вої набрали повно скоту.
Звідти ж ішли вони вісім днів до ріки Калки. [І] встріли їх сторожі татарські, і сторожі [ці] билися з ними, і вбитий був [воєвода] Іван Дмитрійович та інших двоє з ним, а татари од’їхали звідти.
На ріці Калці татари встріли їх, війська половецькі і руські.Мстислав Мстиславович тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам [піти] з ним, а сам після нього перейшов. Сам же він поїхав у сторожі, і, коли побачив полки татарські, він, приїхавши, сказав: “Оружіться!”
Мстислав же [Романович] і другий Мстислав [Святославович], сиділи у стані, не знаючи [цього], тому що Мстислав [Мстиславич] їм обом [нічого] не сказав – через зависть, бо велика незгода була межи ними.
Коли зіткнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед, і [воєвода]Семен Олуйович, і [воєвода] Василько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий [з коня], а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, - був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, - і Данило кріпко боровся, побиваючи татар. Мстислав [Ярославич] Німий, бачивши це [і] подумавши, що Данило збитий був, помчав і сам між них, бо був той муж дужий, [і] тому, що він [був] родич Романові, із племені Володимира, на прозвище Мономаха. Він бо, велику приязнь маючи до отця його, йому й поручив по смерті свою волость – оддав князю Данилові.
Татари ж утікали, а Данило побивав їх своїм військом, і Олег [Святославич] курський. Кріпко вони билися, [але] інші полки [татарські] зіткнулися з ними, [і] за гріхи наші руські полкибуло переможено. Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги [і] стрільці їх стріляють сильно, повернув коня свого на втечу – через те, що кинулися [за ним] противники. І коли він біг, то захотів води, [і], пивши, відчув рану на тілі своєму, - в битві не помітив він її через силу й мужністьвіку свого. Був бо він смілий і хоробрий, 2од голови й до ніг його не було нанім вади”.
І сталася побіда над усіма князями руськими, якої ото не бувало ніколи. Татари ж, перемігши руських князів за гріхи християн, пішли й дійшли до Новгорода Святополчського, а руси, які не знали лукавства їх, виходили назустріч їм із хрестами, і вони побили їх усіх..