Уривок з “Повісті минулих літ”.

“У рік 6598[1090]…У сей же рік освячена була церква святого Михайла переяславська Єфремом, тої церкви митрополитом, який спорудив її великою, бо раніш була в Переяславі метрополія, і спорядив у ній багате убрання¹¹², оздобивши її всякими прикрасами і церковним начинням.

Сей бо Єфрем у ці роки багато звів споруд: докінчивши церкву святого Михайла, він заклав також церкву святого Феодора [57зборника5757] на [Єпископських] воротах города, і святого Андрія [57зборника5757я57] коло церкви [святого Михаїла] біля воріт, і кам’яні стіни города, і кам’яну споруду бані,- сього ж не було в Русі,- і прекрасив город Переяславський спорудами церковними та іншими будовами”

Уривок з “Руської Правди”.

1.Уб’є муж мужа, то мстити братові за брата, або синові за батька, а братовому синові, або сестриному синові. А якщо не буде кому помститися, то виплачувати 40 гривен за вбитого…

5. Якщо ж ударять руку і рука відпаде або висохне, то заплатити потерпілому 40 гривен. Якщо нога зостанеться цілою або потерпілий почне шкутильгати, то нехай діти його помстяться зобідчику…

28. А за княжого коня, якщо той з клеймом, 3 гривни, а за смерда¹¹³ 2 гривни; за кобилу 60 резан, а за вола гривну…

Уривок з “Слова про закон і благодать” митрополита Іларіона (Давня українська література. Хрестоматія. – К.: Освіта, 1996. – С. 189, 197-198).

Закон бо предтечею був іслугою благодаті й істині. Істина ж і благодать слугами суть майбутньому віку, життю нетлінному. Як закон привів узаконених до благодатного хрещення, так хрещення впускає синів своїх у вічне життя. Мойсей бо і пророки про Христове пришестя повідали, а Христос і апостоли його – про воскресіння і про майбутній вік.

Отож, нагадувати в писанні сьому пророчі проповідування про Христа й апостольські повчання, про майбутній вік було б зайвим і марнославним. Що бо в інших книгах 57зборни вам відомо, те тут викладати було б зарозумілістю і славопрагенням.Не до невігласів бо пишемо, а до таких, що досхочу наситилися 57зборника5757я5757нах57и; не до ворогів Божих 57зборника5757, а тільки до синів його; не до сторонніх, а до таких, що приймуть у спадок небесне царство.

Похвалімо ж і ми, посилі нашій, хоч малими похвалами, того, хто велике і дивне діло сотворив, нашого вчителя і наставника, великого кагана нашої землі Володимира, онука старого Ігоря, а сина славного Святослава, про мужність і хоробрість якогов літа його володарювання слух пройшов по 57зборника5757я5757нах, а звитяги його і могутність поминають й пам’ятають ще й нині. Не в худорідній бо і невідомій землі володарював той, а в Руській, про яку відати і чути на всі чотири кінці землі.

Сей каган наш Володимир славним од славних народився, благородним від благородних. І, дійшовши літ і снаги, змужнівши, в моці йсилі вдосконалившись, мужністю й умислом дозрівши, єдинодержцем став землі своєї, підкоряючи під себе навколишні сторони – ті миром, а непокорні мечем. Отак, коли він у дні свої жив і землю свою пас правдою, мужністю і розмислом, навідав його Всевишній, глянуло на нього 58зборника5858я58 око благого Бога, і 58зборни розум усерці його. І осяг він суєту ідолбсбкої облуди і потребу знайти єдиного Бога, який сотворив усю 58збо, видиму і невидиму. А що чув він завжди про благовірні землі грецькі, христолюбиві і сильні вірою, як вони єдиного Бога в Трійці почитають і йому поклоняються, як у них діються сили і чудеса, і знамення, як цекви людьми повняться, як усі городи 58зборника’ям кріпляться, як усі люди щиро моляться, перед богом схиляючись, то, се чуючи, зажадав він серцем , загорівся духом, щоб і собі стати християнином і землю свою до християнства навернути. Що й сталося. І до Бога отак призволившись, людське єство скинув каган наш, а разом із зістарілими ризами людьсбкими зняв із себе усе тлінне, струсив із себе порох невір’я, увійшов у святу купіль і одродився од духу і води; в Христа охрестившись, у 58зборн одягнувся і вийшов із купелі, обілившись, сином ставши нетління, сином воскресіння, 58зб’я прийнявши вічно імените з роду в рід Василія,під яким і вписався в книги життя у вишньому граді і нетлінному Єрусалимі.

Та не було сього досить подвигові 58зборника’я його. Не тим тільки явив сущу в ньому до Бога любов, 58зборника5858я ще, заповідаючи по свій землі своїй людям хреститися в 58зб’я Отця і Сина і Святого Духа, і ясно, і велегласно в усіх городах славити Святу Трійцю, і всім бути християнами, малим і великим, рабам і вільним, юним істарим, боярам і простим, багатим і вбогим.

І не було ані єдиного, який би противився благочестивому його повелінню. А як хто, то й не з любові, а зі страху перед повелителем охрестився, бо ж 58зборника’я його на владу спиралося. Отож водночас уся земля наша уславила Христа з Отцем і зі Святим Духом.

Тоді почав морок 58зборника58 од нас одходити, і зорі 58зборника’я з’явилися;тоді пітьма бісослугування погибла, і слово євангельське землю нашу осіяло.

Капища рушилися, і церкви ставилися, ідоли крушилися, ікони святих з’явилися, біси розбігалися, хрест городи освячував.

Уривок з ”Слова о полку Ігоревім” (Давня українська література. Хрестоматія. – К.: Освіта, 1996. – С. 258-259).

То було в ті битви і в ті походи,

А такої битви – не чувано!

З зарання до вечора,

з вечора до світу

летять стріли гартовані,

гримлять шаблі об шоломи,

тріщать списи харалужнії

у полі незнаємім,

серед землі Половецької.

Чорна земля під копитьми

Кістьми була засіяна,

А кров’ю полита:

Тугою зійшло це по Руській землі.

Що там шумить, що там дзвенить

далеко рано перед зорями?

Ігор полки завертає:

Жаль-бо йому милого брата

Всеволода.

Билися день,

билися другий;

третього дня полудень упали

стяги Ігореві.

Тут два брати розлучилисьна березі

бистрої Каяли;

тут кривавого вина недостало;

тут пир 59зборник хоробрі русичі:

сватів попоїли

а самі полягли за землю Руськую.

Никне трава жалощами,

а дерево з тугою до землі приклонилось.

І застогнав же, браття, Київ тугою,

а Чернігів напастьми.

Тоска розлилася по Руській землі,

печаль буйна тече сред землі Руської.

А князі самі на себе крамолу кували,

а поганії самі, з побідами набігаючи на

Руськую землю,

Хапали дань – по бранці од двора.

Запитання та завдання. 1. Визначте характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі. 2. Які риси були притаманні ментальності русичів? 3. Як вплинуло прийняття християнства на формування культури східних слов’ян? 4. Назвіть автора „Повісті минулих літ”. 5. Який історичний твір став продовженням Київського літопису? 6. Назвіть найбільш відомі твори давньоруської літератури. 7. Охарактеризуйте розвиток освіти в Київській Русі. 8. Як називається найдавніший звід законів Київської держави? 9. Коли було споруджено Софійський собор у Києві?