Рекомендована література Джерела

Літопис Руський. За Іпатським списком. Переклад Л. Махновця. Київ, 1990.

Повесть временных лет / Подготовка текста, перевод, статьи и комментарии Д.С. Лихачева; под ред. В.П. Андриановой-Перетц. 2-е издание. Подготовил. М.Б. Свердлов. С.-Петербург, 1996.

Тихомиров М.Н. Пособие для изучения “Русской Правды”. Москва, 1953.

Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до конца XV в. Москва, 1960.

Хрестоматія з історії СРСР. Т. І. Київ, 1940.

Література:

Бойко О.Д. Історія України. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К., 1999. С.65-70.

Греков Б.Д. Киевская Русь. Москва, 1953.

Грушевський М. Історія України-Руси. Т. І. Київ, 1991.

Історія України. Навчальний посібник / Під ред. Смолія В.А. К., 1997. С. 43-47.

Крип’якевич І. Історія України. Львів, 1990. С. 98-109.

Рыбаков Б.А. Ремесла древней Руси. Москва, 1948.

Полонська-Василенко Н. Історія України. К., 1995. Т. 1. С. 233-269.

Советская историография Киевской Руси. Ленинград, 1978.

Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь // Україна крізь віки. Т. 4. Київ, 1998.

Толочко П.П. Київська Русь. Київ, 1996.

Фроянов И.Я., Дворниченко А.Ю. Города-государства Древней Руси. Ленинград, 1988.

Документи та матеріали

Уривок з “Повісті минулих літ”.

“У рік 6496 [988] [після охрещення київлян князь Володимир]… повелів він робити церкви і ставити [їх] на місцях де ото стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія [Великого] на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і попів [настановляти], і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. А матері ж дітей своїх оплакували, бо іще не укріпилися вони вірою, і як померлого, вони оплакували.

Коли ж цих роздавали на учення книжне, то збулося пророцтво на Руській землі, яке говорить: “у ті дні почують глухії слова книжнії [і] ясною буде мова недорікуватих”.

Уривок з “Повісті минулих літ”(Літопис руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – к.: Дніпро, 1989. – с. 98-99).

“У рік 6562 [1054] Представився великий князь руський Ярослав. А коли він ще був живий, наставив він синів своїх, сказавши їм: “Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, маєте між собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідівпогубете, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брат брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я ,- замість себе,- стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехайвін вам буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду – Переяславль, а Ігорю – Володимир, а Вячеславу – Смоленськ”.

І так розділив він городи, заповівши їм не переступати братнього уділу, ні згонити брата свого [зі стола, і] сказавши Ізяславу: “Якщо хто схоче зобидити свого брата, так ти помагай тому, кого скривдять”. І так наставив він синів своїх пробувати в любові”.

Уривок з “Поучення дітям” Володимира Мономаха (Володимир Мономах. Твори // Літопис Руський. – К., 1989. – С. 454-458).

…Сидячи на санях¹¹¹, помислив я в душі своїй і воздав хвалу богові., що він мене [до] сих днів, грішного допровадив.Тому, діти мої чи інший хто, слухавши сю грамотку, не посмійтеся, а кому [вона] люба [із] дітей моїх, - нехай прийме він її в серце своє і не лінуватися стане, а так, як і [я], труждатися…

Не наслідуй лиходіїв, не завидуй тим, що творять беззаконня, бо лиходії винищені будуть, а ті, що надіються на господа, заволодіють землею… Був молодим я і зостарівся, а не бачив я праведника покинутим, ні потомства його, щоби воно просило хліба. Повсякдень чинить милосердя і позичає праведник, і плем’я його благославенне буде. Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків. …[треба мати] душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих – мовчати, премудрих – слухати, старшим – покорятися, з рівними та меншими – приязнь мати; без лукавства розмовляти багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших; до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу в гору; уникати, не старатися повчати легковажних; власть же – ні за що мати, як [і] од усіх честь… У нікчемному сьому житті научися, віруючий чоловіче, діяти благочистиво, научися, за євангельським словом, ”очима управляти”, язик здержувати, ум смиряти, тіло упокорювати, гнів подавляти, помисел чистий мати, спонукати себе на на добрі діла господа ради; тебе позбавляють – не мсти, ненавидять – люби, гонять – терпи, хулять – благай, умертви гріх.

Визволіть зобидженого, захистіть сироту, вступітесь за вдовицю…

Усього ж паче – убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його…

Старих шануй, як отця, а молодих – як братів.

У домі своїм не лінуйся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на тивуна, ні на отрока, щоби не посміялись ті, які приходять до вас, ні з дому вашого, ні з обіду вашого.

На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляжте, а рано встаньте…

Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло.

А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, - не давайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть. А куди підете і де станете, - напоїте, нагодуйте краще стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас [не] прийде, - чи простий, чи знатний, чи посол, - якщо не можете дарунком, [то] їжею і питвом…

Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, томущо всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте.

Жону свою любіте, але не дайте їм, [жінкам], над собою власті.

А се вам основа всього: страх божий майте вище над усе…

А коли щось добре умієте – того не забувайте, а чого не вмієте –то того учітесь, так же, як отець мій. Удома сидячи, він зумів знати п’ять мов, - а за се почесть є сть од інших країв. Лінощі ж – усьому [лихому] мати: що [людина] вміє – те забуде, а чого ж не вміє – то того не вчиться.

А добре поводячись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви [ходити]…