
- •§ 1. Поняття правочину та вимоги до його дійсності
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 2. Характеристика загальних правил посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 3. Особливості посвідчення правочинів щодо розпорядження часткою нерухомого майна в спільній власності
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 4. Посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 5. Посвідчення договорів про відчуження об'єктів незавершеного будівництва
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 7. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 8. Посвідчення договорів про приватизацію майна державних підприємств
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочини
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 9. Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 10. Посвідчення договорів найму (оренди) житла для проживання
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів §11. Посвідчення договору застави (іпотеки)
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочишв
- •§ 12. Посвідчення установчих договорів господарських товариств
- •§ 13. Посвідчення договорів ренти
- •Глава 7, Загальні правила посвідчення правочишв
- •§ 14. Посвідчення договору довічного утримання (догляду) та договорів про надання утримання
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§15. Договір управління майном
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 16. Представництво і довіреність
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§17. Посвідчення договорів доручення
- •§ 18. Шлюбний контракт
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 19. Спадковий договір
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 20. Посвідчення заповітів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
Договори про виділення частки в натурі з майна (поділ), що підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що підтверджують право власності на таке майно. Крім того, нотаріусу подається витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в населених пунктах, де інвентаризація не проведена, — довідка відповідного органу місцевого самоврядування або інший документ, оформлений у порядку, встановленому чинним законодавством, у якому визначені ідеальна частка, її вартість та розмір, висновок щодо технічної можливості виділення цієї частки в натурі (поділ) на місцевості, а також найменування та площа приміщень, з яких складається частка.
Одночасно з посвідченням договору про виділення в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі, садиби або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділення в натурі (поділ) на місцевості земельної ділянки. Для посвідчення останнього поряд з іншими документами нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку.
Укладання договору про виділення частки в натурі (поділ) припиняє спільну часткову власність. У посвідчувальному написі нотаріусом зазначається про необхідність реєстрації прав за цим договором у порядку, встановленому чинним законодавством.
Договір про визначення, зміну розміру часток, виділення частки в натурі (поділ) підлягає державній реєстрації в органах бюро технічної інвентаризації, про що зазначається в посвідчувальному написі.
Спори між учасниками спільної часткової власності щодо визначення, зміни розміру часток, а також виділення частки спільного майна в натурі (поділ), вирішуються в судовому порядку.
§ 4. Посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна
Розмежування речей на рухомі та нерухомі в українському законодавстві спричинено величезним значенням, яке має для суспільства нерухоме майно, а отже, необхідністю введення певних обмежень у праві приватної власності на нього. Проте чинне законодавство досі не дає чіткого визначення поняття нерухомості, а лише перелік такого майна.
151
Нотаріат в Україні
Основною ознакою розмежування нерухомих і рухомих речей є їх зв'язок із землею3; так, відповідно до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
До обмежень у праві власності на нерухоме майно слід віднести більш складний порядок набуття, переходу і припинення права власності на таке майно у вигляді встановлення обов'язкового нотаріального посвідчення і державної реєстрації права власності та правочинів, пов'язаних з нерухомим майном.
Під поняттям «відчуження нерухомості» слід розуміти здійснення правочинів, спрямованих на передачу права власності від однієї особи до іншої.
Враховуючи значні відмінності у реєстрації та порядку нотаріального посвідчення угод про відчуження нерухомих речей, у цьому параграфі буде розглянутий порядок відчуження таких об'єктів нерухомості, як житлові будинки, квартири, садові будинки, дачі, гаражі тощо. В цьому випадку перелічені об'єкти об'єднує, зокрема, те, що вони підлягають обов'язковій державній реєстрації. Спільним для них є також те, що під час їх відчуження нотаріус вимагає однотипні документи, перевіряє однакові відомості.
Однією з особливостей посвідчення правочинів з нерухомим майном є те, що ця нотаріальна дія провадиться за місцем знаходження такого майна угод про відчуження або заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
При посвідченні правочинів з нерухомим майном, як і при посвідченні будь-яких правочинів, нотаріус перевіряє таке.
По-перше, нотаріус перевіряє відповідність правочину вимогам законності та відповідність угоди дійсним намірам сторін.
По-друге, нотаріус повинен встановити особу громадян, обсяг їхньої дієздатності, наявність відповідних дозволів, перевірити правоздатність юридичних осіб, повноваження представників та розглянути інші необхідні документи, про що вже детально йшлося в § 2 цієї глави.
3 Цивільне право України. Підручник / За заг. ред. Я.М. Шевченко. — К.: Ін юре, 2003. — Т. 1. —Ст. 111.
152