Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

Слід зазначити, що місце вчинення цієї нотаріальної дії не до­сить чітко визначене законодавством. Договір укладається за місцем проживання однієї з сторін або за місцем проживання однієї з осіб, які беруть шлюб.

Посвідчуючи шлюбний контракт, нотаріус зобов'язаний вста­новити особу, перевірити дієздатність осіб, які виступають сторо­нами договору. Треба сказати, що Сімейним кодексом шлюбний вік для жінки встановлено у сімнадцять, а для чоловіків — у вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку до реєстрації шлюбу, відповідно до чинного законодавства, шлюбний договір укладається неповнолітніми за письмовою згодою їхніх батьків або піклувальника, справжність підпису яких засвідчується но­таріусом з дотриманням вимог законодавства. При цьому обов'язковою є наявність згоди органів опіки та піклування, тому що предметом договору є майнові права та обов'язки подружжя.

Нотаріус зобов'язаний роз'яснити сторонам зміст посвідчува-ного договору, права і обов'язки сторін за ним, можливість зміни його умов та розірвання, а також звернення до суду за захистом у разі порушення його умов однією зі сторін.

Договір укладається у трьох примірниках, один з яких зали­шається у справах нотаріуса, а два інших видаються сторонам.

Усі примірники підписуються учасниками правочину. Посвід-чувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину.

§ 19. Спадковий договір

Цивільний кодекс України 2003 року передбачає новий для України різновид договорів — спадковий договір (ст. 1302-1308 ЦК). Відповідно до ст. 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпоряджен­ня другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває пра­во власності на майно відчужувача.

У прямому розумінні, цей договір не передбачає виникнення спадкових правовідносин і до спадкового права належить лише через те, що настання певних правових наслідків для однієї сто­рони пов'язані зі смертю іншої. В основному, спадковий договір має чимало схожого з договором про довічне утримання. Основна відмінність між ними полягає в часі виникнення у набувача пра­ва власності на майно: за договором довічного утримання це пра­во виникає з моменту державної реєстрації нотаріально посвідче-

235

Нотаріат в Україні

ного договору, а за спадковим договором набувач стає власником майна після смерті відчужувача. Особливість спадкового догово­ру також полягає у тому, що зобов'язання, покладене на набува­ча, може здійснитись і до, і після відкриття спадщини.

Сторонами за цим договором, згідно зі ст. 1303 ЦК, можуть бути:

відчужувач — подружжя, один із подружжя, інша особа;

набувач — фізична або юридична особи.

Відповідно до ст. 1305 ЦК України, набувач у спадковому до­говорі може бути зобов'язаний здійснити певну дію як майново­го, так і немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Тобто набуття права власності на майно відчужува­ча пов'язується зі здійсненням певної дії на його користь або, оче­видно і на користь іншої особи. Важко сказати, про які саме дії майнового чи немайнового характеру може йти мова, а також чо­му в законі йдеться про «дію», а не «дії» набувача. Ці питання залишаються неврегульованими законодавцем, оскільки вини­кає простір для порушень. При цьому не можна сказати, що Ко­декс передбачає виконання набувачем одноразового акта (дії). Можна зробити висновок, що, за аналогією з договором довічно­го утримання, за спадковим договором набувач буде зобов'яза­ний виконувати певні дії, спрямовані на забезпечення відчужу­вача або інших осіб за вказівкою відчужувача утриманням та доглядом. Проте, на відміну від договору довічного утримання, в законі зазначається, що дії набувача можуть мати і немайновий характер.

За ст. 1306 ЦК, якщо відчужувачем за спадковим договором є подружжя, то предметом договору може бути майно, що нале­жить подружжю на праві спільної сумісної власності або приват­ної власності будь-кого з подружжя.

У договорі може бути також передбачено, що у разі смерті од­ного з подружжя майно переходить до другого з подружжя і тіль­ки після смерті останнього — до набувача за договором. Слід відзначити, що після смерті як першого, так і другого з подруж­жя спадщина щодо них не відкривається (норми спадкового пра­ва не вступають у дію, спадкоємці не набувають права на спадку­вання тощо). Заповіт щодо майна, вказаного в спадковому дого­ворі, є нікчемним.

На виконання умов спадкового договору набувачем відчужу­вач має право призначити особу, яка здійснюватиме такий конт­роль після його смерті. Тобто це положення поширюється на

236