
- •§ 1. Поняття правочину та вимоги до його дійсності
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 2. Характеристика загальних правил посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 3. Особливості посвідчення правочинів щодо розпорядження часткою нерухомого майна в спільній власності
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 4. Посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 5. Посвідчення договорів про відчуження об'єктів незавершеного будівництва
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 7. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 8. Посвідчення договорів про приватизацію майна державних підприємств
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочини
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 9. Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 10. Посвідчення договорів найму (оренди) житла для проживання
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів §11. Посвідчення договору застави (іпотеки)
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочишв
- •§ 12. Посвідчення установчих договорів господарських товариств
- •§ 13. Посвідчення договорів ренти
- •Глава 7, Загальні правила посвідчення правочишв
- •§ 14. Посвідчення договору довічного утримання (догляду) та договорів про надання утримання
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§15. Договір управління майном
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 16. Представництво і довіреність
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§17. Посвідчення договорів доручення
- •§ 18. Шлюбний контракт
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 19. Спадковий договір
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •§ 20. Посвідчення заповітів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
- •Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів
реєстровано, ухиляється від давання письмової згоди на його відчуження, то особа, на ім'я якої майно зареєстроване, може, відповідно до ст. 84 Закону України «Пронотаріат», передати заяву своєму чоловікові чи дружині з пропозицією з'явитися до нотаріуса для визначення частки чоловіка (дружини) в цьому майні. В такому разі, якщо ця особа не з'явиться до нотаріуса у визначений строк і протягом місяця після одержання заяви не надішле своїх заперечень, нотаріус може посвідчити правочин від імені особи, на ім'я якої це майно зареєстровано.
Правочин про відчуження чи заставу майна може бути посвідчений без згоди другого з подружжя, якщо з правовстанов-люючого документа, свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що зазначене майно є не спільною, а особистою власністю другого з подружжя (набуте до реєстрації шлюбу, одержане під час шлюбу в дарунок або успадковане тощо). Про перевірку цієї обставини нотаріус робить відмітку на примірнику правочину, що залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса, з посиланням на реквізити відповідних документів, якщо ці документи не приєднуються до договору.
Документи, в яких викладено зміст правочинів, що посвідчу -ються в нотаріальному порядку, виготовляються нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, а інші, що мають силу оригіналу, видаються сторонам.
Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину. Посвідчувальні написи вчиняються в чітко визначених формах, які викладені у Формах реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 р. № 7/5. Посвідчувальний напис є підтвердженням нотаріуса посвідчення угоди та містить перелік його дій. Так, найпростіший напис (форма 22) містить дату посвідчення договору, прізвище та ініціали нотаріуса, найменування нотаріальної контори, нотаріального округу, що договір підписано у присутності нотаріуса і що ним установлено особи сторін, їхня дієздатність.
У випадку бажання сторін розірвати нотаріально посвідчену угоду це можливо зробити і в нотаріальному порядку. В такому разі складається окремий документ, що додається до примірника договору, який знаходиться в справах нотаріуса, або робиться напис на самому договорі. Угода також підписується сторонами і
145
Нотаріат в Україні
засвідчується нотаріусом; на всіх примірниках договору роблять відмітку про розірвання договору із зазначенням реєстраційного номеру і дати посвідчення угоди про його розірвання. Відмітку підписує і скріплює своєю печаткою нотаріус. Крім того, про розірвання договору про відчуженням майна робиться запис у реєстрі нотаріальних дій.
Якщо договір про відчуження майна був визнаний недійсним у судовому порядку, нотаріус робить про це відмітку на примірнику договору, що зберігається в його справах, долучивши до нього рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі нотаріальних дій і, якщо це можливо, на решті примірників договору. Правовста-новлюючий документ повертається відчужувачу майна на його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження майна в разі його розірвання сторонам не повертається.
Про розірвання договору про відчуження майна, що підлягає реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган, який здійснює реєстрацію, якщо такий договір до його розірвання було цим органом зареєстровано.
У разі одержання рішення суду про визнання договору про відчуження майна недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса, приєднавши до нього рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і за можливості на всіх інших примірниках договору.
Слід відзначити, що статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності — і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації, з моменту державної реєстрації.
Разом з тим право власності на нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації відповідно до закону, виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Кодексу).