Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

Угоди про перехід права власності повинні містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди;

в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця роз­ ташування, площі, цільового призначення, складу угідь, право­ вого режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо ви­ користання земельної ділянки за цільовим призначенням (заста­ ва, оренда, сервітути тощо);

є) договірну ціну;

є) зобов'язання сторін.

Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважа­ються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Нотаріально посвідчена угода про перехід права власності на земельну ділянку та документ про оплату є підставами оформлен­ня відповідного державного акта про право власності на цю ділянку та її державної реєстрації.

§ 7. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів

Посвідчення договорів відчуження, оренди або позички транс­портних засобів є однією з найбільш розповсюджених нотаріаль­них дій.

Правовими засадами посвідчення договорів відчуження транс­портних засобів є статті 657, 719,799 і 828 Цивільного кодексу, та п. 35,105, 137-142 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до чинного законодавства, обов'язковому но­таріальному посвідченню підлягають:

договори найму (оренди) транспортних засобів за участю фізичної особи (ст. 799 ЦК України);

договори позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа (828 ЦК України).

Слід зазначити, що договори купівлі-продажу транспортних засобів, згідно з діючим законодавством, не підлягають обов'яз-

173

Нотаріат в Україні

ковому нотаріальному посвідченню, однак, згідно із ст. 54 Зако­ну України «Про нотаріат» та п. 35 Інструкції про порядок вчи­нення нотаріальних дій нотаріусами України, за бажанням сторін нотаріусами посвідчуються й інші правочини, для яких за­конодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми.

Особливості цієї нотаріальної дії полягають у тому, що вона може виконуватись як державними, так і приватними нотаріуса­ми незалежно від місця реєстрації транспортних засобів.

Такі договори посвідчують за умови подання документів, які підтверджують:

право власності відчужувачів на це майно;

його реєстрацію;

відсутність обмежень, які впливають на можливість відчу­ження транспортних засобів.

Право власності на транспортні засоби і законність їх придбан­ня можуть бути підтверджені такими документами:

договорами й іншими документами, укладеними у встанов­леному порядку, які встановлюють право власності на транс­портні засоби, в тому числі укладені на товарних біржах;

рішеннями суду з вказівкою юридичних та фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, його марки, моделі, а також ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів;

— довідками органів соціального захисту населення, що виділив автомобіль з ручним управлінням чи мотоколяску;

актами прийому-передачі транспортного засобу, виданими підприємством-виробником чи підприємствами, які займались переобладнанням транспортного засобу;

довідками-рахунками встановленої форми, виданої суб'єк­том підприємницької діяльності, що має спеціальний дозвіл (ліцензію);

свідоцтвом митного органу про реєстрацію транспортного засобу чи вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери (вантажна митна декларація).

На продані транспортні засоби видається сервісна книжка, інструкція про порядок експлуатації, товарний (касовий) чек або інший письмовий документ, що засвідчує факт купівлі-продажу, а також довідка-рахунок, що є підставою для реєстрації транспорт­ного засобу в органах ДАІ. У разі відсутності сервісної книжки покупцю видається довідка про проведення передпродажної підготовки транспортних засобів. При продажу транспортних за­собів увезених з-за кордону, в довідках-рахунках обов'язково ро-

174