Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

І 6, Посвідчення правочинів щодо відчуження земельних ДІЛЯНОК

Основними нормативними актами, які регулюють земельні від­носини в Україні, є Конституція України, Земельний кодекс Ук­існий від 1 січня 2002 року, Цивільний кодекс України від 16 січня 1.03 року, закони України «Про особисте селянське господарство» еіл 15 травня 2003 року, «Про фермерське господарство» від 19 черв­ня 2003 року, «Проіпотеку» від 5 червня 2003 року», «Про порядок знділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року, укази президен­та України, зокрема «Про порядок паювання земель, що передані в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та :рганізаціям» від 8 серпня 1995 року тощо.

У п. 1 ст. 373 Цивільного кодексу зазначено, що земля є основ­ним національним багатством, яке перебуває під особливою охо­роною держави. Конституція України закріплює право власності ;.нфаїнського народу на землю та інші природні ресурси.

Право власності на землю — це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на земель­ну ділянку (землю) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установле­ними межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. За Цивільним кодексом, право власності на земель­ну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розпов­сюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житло­вих, виробничих та інших будівель і споруд.

Суб'єктами права власності на землю в Україні є: фізичні осо­би, юридичні особи (на землі приватної власності), держава (че­рез відповідні органи державної влади — на землі державної власності,) територіальні громади (безпосередньо або через орга­ни місцевого самоврядування — на землі комунальної власності). Іноземці та особи без громадянства можуть набувати право влас­ності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації мо­жуть бути суб'єктами права власності на землю у випадках, вста­новлених законодавством.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на землю на підставі:

163

Нотаріат в Україні

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність грома­дян провадиться у разі:

приватизації земельних ділянок, які перебувають у корис­туванні громадян;

одержання земельних ділянок внаслідок приватизації дер­жавних, комунальних сільськогосподарських підприємств, уста­нов та організацій;

одержання земельних ділянок із земель державної і кому­нальної власності в межах норм безоплатної приватизації (п. З ст. 116 ЗК України).

Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського приз­начення для ведення товарного сільськогосподарського вироб­ництва можуть бути:

а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веден­ ням товарного сільськогосподарського виробництва;

б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.

Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогоспо­дарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні орга­ни місцевого самоврядування.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набу­вати право власності на земельні ділянки у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти не­ рухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Слід відзначити, що існують певні обмеження у праві власності іноземців та осіб без громадянства на землю в Україні. Так, вони

164