3.2. Додаткові рекомендовані джерела

3.2.1. Василик Л. Є. До проблеми концепту в публіцистичному тексті / Л. Є. Василик // Культура народов Причерноморья: Научньш журнал. – 2007. – № 101.

3.2.2.   Василик Л. Є. Концептосфера публіцистичного дискурсу: теоретичний аспект / Л. Є. Василик // Ученьїе записки Таврического национального университета им. В. Й. Вернадского. Серия «Филология». – Симферополь, 2006. – Том. 19 (58). – № 5.

3.2.3.   Гід журналіста: збірка навчальних матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників ЗМІ. – К : «Софія-пресс», 2003.

3.2.4.  Жан-Домінік Буше. Репортаж у друкованій пресі / Жан-Домінік Буше. : пер. з франц. – К. : «Софія-пресс», 2003.

3.2.5.  Здоровега В. Й. Вступ до журналістики / В. Й. Здоровега. – Л., 1994.

3.2.6.  Іванов В. Ф. Законодавство про засоби масової інформації: український та   зарубіжний досвід / В. Ф. Іванов. – К. : Видавничий центр «Київський університет», 1999.

3.2.6.         Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник / О. В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2003.

3.2.7.         Літературознавчий словник-довідник / [Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів таін.]. – К. : ВЦ «Академія», 1997. – С. 371.

3.2.8.         Методы журналистского творчества / Под редакцией В. М. Горохова. – М. : Издательство Московского университета, 1982.

3.2.9.         Почепцов Г. Г. Коммуникационные технологи. – М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2001. – 348 с.

3.2.10.      Приступенко Т.О. Теорія журналістики, етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації / Т. О. Приступенко. – К., 2004.

3.2.11.      Пронин Е. И. Текстовые факторы эффективности журналистского воздействия. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 158 с.

3.2.12.      Прохоров Е. С. Методологические основы публицистического творчества: методы журналистского творчества / Е. С. Прохоров. – М., 1982.

 

+

І. Формула спеціальності:

Галузь науки, яка вивчає історію, теорію, методологію, організацію,становлення прикладних комунікаційних технологій в системі соціальної діяльності (в науці, політиці, виробництві, культурі, освіті тощо).

Ще раз: (в науці, політиці, виробництві, культурі, освіті тощо).

- історія, теорія та методологія формування інформаційних середовищ взаємодії суб’єктів соціальної діяльності;

- соціально-комунікаційні технології позиціювання суб’єктів соціальної діяльності в суспільстві (зв’язки з громадськістю, реклама, іміджмейкінг,бізнес-комунікації тощо);

- комунікаційний образ суб’єктів суспільних відносин;

- використання засобів масової комунікації при здійсненні зв’язків з громадськістю;

- управління прикладними соціально-комунікаційними технологіями;

- організація діяльності служб та агенцій (зв’язків з громадськістю, рекламних агенцій тощо);

- спеціалізовані PR-технології (політичні, консалтингові, журналістські);

- публічні зв’язки з державними структурами;

- прес-стратегія та форми її реалізації в соціально-інформаційному середовищі;

- концепція іміджмейкінгу;

- маркетингові комунікації;

- аналітична підтримка PR-діяльності;

- соціальне проектування комунікаційної дійсності, реалізація соціально - технологічних програм;

- етичні й правові аспекти в системі прикладних соціально-комунікаційних технологій;

- прикладні соціально-комунікаційні технології в управлінні проблемами й кризами;

- підготовка кадрів у галузі прикладних соціально-комунікаційних технологій, розроблення та впровадження нових професійних стандартів підготовки кадрів.

Методологія досліджень охоплює багато питань організації наукової діяльності у визначеній науковій галузі та науці взагалі1. Це і питання про предмет і сутність науки, і про режим праці вченого, і про організацію наукового дослідження, і про основні теоретичні    положення, щолежать воснові організації й проведенні наукових досліджень, і про загальні та спеціальні методи досліджень. Становлення методології нової наукової галузі безперечно має починатися з розуміння природи нової науки, її особливостей, об’єктів досліджень та усвідомлення того, чим ця, нова наука відрізняється від уже існуючих наук.