1. Підготовчий етап:

А) Постановка проблеми. Проблема – це теоретичне або практичне питання, що вимагає вирішення. Саме недостатність знань, інформації, суперечливість наукових знань у суспільній практиці або в результаті наукового дослідження створюють умови для появи й формулювання наукової проблеми. Постановка наукової проблеми припускає послідовність дій:

• виявлення дефіциту інформації;

• усвідомлення потреби в усуненні цього дефіциту;

• опис проблемної ситуації природною мовою;

• формулювання проблеми в наукових категоріях і термінах.

Постановка проблеми неминуче супроводжується визначенням об'єкта й предмета дослідження. Під об'єктом розуміється той фрагмент реального миру, на який направляються дослідницькі дії й зусилля. Предмет дослідження визначає аспект вивчення обраного об'єкта й специфіку дослідження. Б) Висування гіпотези. Гіпотеза – це науково обґрунтоване висловлення імовірнісного характеру про сутність досліджуваних явищ дійсності. Якщо гіпотеза підтвердилася, то її приймають, якщо не підтвердилася, то відкидають, тобто вона повинна задовольняти принципам верифікації й фальсифікації. Висунута до емпіричного дослідження гіпотеза звичайно називається дослідницької, або робочої.  По змісту гіпотези діляться на гіпотези про наявність:

1. Явища (наприклад, скільки символів одночасно втримує людина в короткочасній пам'яті);

2. Зв'язку між явищами (зв'язок між інтелектом дітей і їхніх батьків);

3. Про причинний зв'язок між явищами (вплив тривожності дитини на її статус у групі) - властиво експериментальні гіпотези.

Виділяють основні ознаки правильної гіпотези:

• гіпотеза повинна бути адекватною відповіддю на поставлене питання;

• гіпотеза повинна враховувати вже придбані знання й бути, із цього погляду, правдоподібної;

• гіпотеза повинна бути доступна перевірці.

В) Планування дослідження. На цій стадії продумується весь процес дослідження, вирішуються організаційні й фінансові питання. Планується послідовність дій, їх розкинутість у часі. Вибирається адекватний завданням методичний і технічний арсенал. Визначається конкретний контингент випробуваних або респондентів.

2. Основний етап.

А) Збір даних. У теоретичному дослідженні під збором даних мається на увазі пошук і добір уже відомих фактів, їхня систематизація, опис під новим кутом зору. В емпіричному дослідженні під даними розуміється відбиття предметів, явищ, ознак або зв'язків об'єктивної дійсності. Таким чином, це не самі об'єкти, а їхнього відображення. Наукові дані – це відомості, отримані в результаті наукових вишукувань і які характеризуються високим ступенем вірогідності, можливістю перевірки, теоретичною обґрунтованістю, включеністю в широку систему наукових знань. По Р.Кеттеллу можна виділити наступні види даних:

• L – дані (life data) – відомості, одержувані шляхом реєстрації фактів реального життя. Звичайно це дані спостереження за повсякденним життям людини або групи. З них рекомендується починати попереднє дослідження проблеми.

• Q-дані (questionnaire data) – відомості, одержувані за допомогою опитувальників, тестів інтересів, самозвітів і інших методів самооцінок, а також шляхом вільного обстеження. Це провідні дані в дослідженні особистості. Приклад: опитувальники Айзекна, 16-факторний опитувальник Кеттелла й т.д.

• Т-дані (test data) – відомості, одержувані за допомогою об'єктивних тестів, а також фізіологічних вимірів. Це тести здібностей, тести інтелекту, тести досягнень, а також проективні тести (плями Роршаха, тест Розенцвейга, ТАТ).

Збір даних повинен відповідати наміченому алгоритму дій, щоб уникнути як пробілів у шуканих знаннях, так і зайвих труднощів. Дуже важливо при цьому точно й чітко фіксувати всі дії й одержувані відомості. Для цього звичайно ведеться протокол дослідження, використовуються спеціальні засоби фіксації (відео, аудіо й т.д.).