
- •1.Основні критерії господарського комплексу
- •6.Охар-ти галузеву структуру гос0кого комплексу Укр.
- •10.Головні напрями демографічної політики
- •17. Охарактеризувати галузеву структуру машинобудівного комплексу.
- •18. Визначити особливості структури і територіальної організації хімічного під комплексу.
- •19. Охарактеризувати структуру, результати і проблеми розвитку лісового під комплексу.
- •20.Визначити у чому полягає специфіка розвитку будівельного комплексу.
- •21.Розкрити структуру агропромислового комплексу України.
- •22.Охарактеризувати стан харчової промисловості в Україні.
- •23. Визначити та охарактеризувати основні галузі під комплексу транспорту в Україні.
- •25. Охарактеризувати структуру, ситуацію і перспективи розвитку легкої промисловості.
- •26. Визначити мікро- та макроекономічні функції економіки регіону.
- •27. Охарактеризувати поняття «депресивні території».
- •28. Визначити переваги програмного підходу при вдосконаленні розвитку регіональних систем.
- •29.Пояснити,чому промисловому виробництву надається визначальна роль у господарському комплексі регіону.
- •30. Визначити внутрішні фактори сталого розвитку продуктивних сил.
26. Визначити мікро- та макроекономічні функції економіки регіону.
Мікроеконо?міка — наука, яка вивчає взаємодію окремих економічних суб'єктів та досліджує механізм функціонування конкретнихринків. Мікроекономіка розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показуємеханізм прийняття рішень господарюючими суб'єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів. Як і економічної теорії в мікроекономіці варто виокремити такі функції: пізнавальну, теоретичну, методологічну, практичну і ідеологічну функції На сучасному розвитку економічної науки можна було неодноразово спостерігати, як за виникненням посиленні теоретичного аналізу, у певному сегменті господарської практики мікроекономіка в буквальному розумінні вривалася в «сферу інтересів» суміжних галузевих економічних наук, їх використовувала висновки для конкретизації власних теоретичних побудов. Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс,грошові ринки товарів і праці, використовуючи агреговані показники. Вперше термін використаний в 1933 році.Окрім неї, економіку вивчають багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Водночас макроекономіка як наука, насамперед, спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних економічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, процесів та закономірностей, які відбуваються в економіці. Функції макроекономіки Теоретична економіка є методологічним фундаментом цілого комплексу економічних наук:
– галузевих (економіка промисловості, будівництва, торгівлі, сільського господарства тощо);
– функціональних (фінанси, бухгалтерський облік, аудит, банківська чи страхова справа, прогнозування, маркетинг, менеджмент тощо);
– інформаційно-аналітичних (статистика, економічний аналіз, економіко-математичні методи);
– міжгалузевих (економічна географія, демографія, історія народного господарства, історія економічних вчень, економічна політика тощо).
27. Охарактеризувати поняття «депресивні території».
Депресивні території — це такі просторово локальні утворення, в яких через економічні,політичні,соціальні, екологічні та інші причини перестають діяти стимули саморозвитку, отже, немає підстав розраховувати на самостійний вихід з кризової ситуації. На відміну від збанкрутілих підприємств території як невід’ємні частини соціально-економічного, природно ресурсного, екологічного, культурно-історичного потенціалів суспільства, невід’ємні складові єдиної держави звичайно не можуть ліквідовуватись, тобто неможливо механічно припинити їх функціонування. (В економічній географії є такі поняття, як детеріорація дискрепанація, дезінтеграція, які використовують для певних територій, що через певні причини виключені з господарського обігу, наприклад 30 км Чорнобильської зони). Узагальнюючи подібний стан територій, його можна трактувати як неможливість нормального відтворення економічних, демографічних та інших регіонально опосередкованих процесів. Існування депресивних територій звичайно потребує вжиття, як на державному, так і на регіональному (місцевому) рівнях антидепресивних заходів. Зрозуміло, що за економічної кризи можна стверджувати, що вся країна є депресивною територією. Тому ми говоримо про «аномалії» депресії, наддепресії, тобто окремлюємо дуже обмежені території, а не регіони. Тільки таким чином можна об’єктивно виділити депресивну територію як об’єкт першочергового державного регулювання і розробити обґрунтовані заходи щодо її санації.