26 Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності

Це методи, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність, сприяють збагаченню учнів навчальною інформацію Для формування мотивів навчальної діяльності використовують ввесь арсенал методів навчання: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові індуктивні і дедуктивні та ін. Будь-який з цих методі« реалізує також мотиваційний вплив. Однак варто За. значити, що є методи, які спеціально спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, стимулюють пізнавальну активність і водночас сприяють збагачен ню учнів навчальною інформацією. Наявність певних груп мотивів є основою для виділення двох великий груп методів стимулювання і мотивації учіння.

методи стимулювання навчальної діяльності умовно поділяють на дві підгрупи:

1. Методи формування пізнавального інтересу.

2. Методи формування почуття обов’язку і відповідальності у навчанні.

Інтерес охарактеризовано трьома головними ознаками: а) позитивною емоцією щодо діяльності; б) на-явністю пізнавальної сторони цієї емоції; в) наявністю безпосереднього мотиву, який є продуктом самої діяльності Саме тому в навчанні важливо забезпечити виникнення глибоких внутрішніх переживань, позитивних емоцій до пізнавальної діяльності, її змісту, форм і методів реалізацій. Емоційний стан завжди пов’язаний з душевними хвилюваннями. Якщо цей внутрішній стан супроводжує процеси мислення, пам’яті, уваги, то останні стають ефективніші.

До основних методів формування інтересу належать: дискусія, диспут, метод створення відчуття успіху в навчанні (прийоми: еврика, навмисна помилка), метод створення ситуації новизни навчального матеріалу, метод опори на здобутий життєвий досвід, метод пізна¬вальної, дидактичної, рольової гри та ін. Ці методи додають наочним, словесним, практичним та іншим методам додаткового стимулюючого впливу.

До методів стимулювання обов'язку і відповідаль ності належать: переконання, позитивного прикладу, практичного привчання до виконання вимог, створен¬ня сприятливих умов для спілкування, заохочення і пошуку, оперативного контролю за виконанням вимог, осуду. Варто наголосити, що методи і прийоми стиму¬лювання обов’язку і відповідальності взаємодіють з методами виховання, що підкреслює єдність процесів навчання і виховання.

27 Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності

Ці методи спрямовані на перевірку рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь та навичок.

Методи усного контролю реалізуються індивідуального і фронтального опитування. Під фронтального опитування вчитель пропонує учням усього класу відповісти на низку питань, які логічно пов’язані собою. Таке опитування сприяє систематизації ,розвиває навчальну активність учнів, однак не враховує індивідуального темпу мислення, стимулює прості відповіді. Саме тому його необхідно поєднувати а індивідуальним опитуванням. У процесі індивідуального опитування учень має можливість самостійно викласти думки, коригувати їх і доповнювати. Ефективність методів усного контролю залежить від ретельної пілготовки вчителя, його вміння формулювати запитання (зрозуміло, лаконічно), від ступеня їхньої проблемності.

Спостереження за навчальною діяльністю учнів як метод контролю, виділяють умовно, бо він є невід’ємною частиною усіх інших методів навчання і контролю, адже вчитель завжди фіксує ступінь уважності учня, рівень його мислення, ставлення до предмета.

Методи письмового контролю спрямовані на аналіз задокументованого матеріалу, визначення характерні допущених учнями помилок, а також засобів їхнього подолання. Найпоширенішими методами письмового; контролю є: контрольні роботи, твори, диктанти, письмові заліки, тестові роботи.

Методи лабораторного контролю забезпечують можливість перевірити рівень сформованості уміння застосовувати здобуті знання на практиці.

Графічну перевірку використовують на уроках математики, креслення, образотворчого мистецтва та ін. Вона передбачає створення узагальненої наочної моделі,зображає взаємозв’язки в об’єктах і предметах,що вивчають. Основними формами графічної перевірки є складання таблиць, схем, побудова діаграм, графіків, створення малюнків, робота з картами. Графічна перевірка часто поєднується з усною та письмовою.

Тестова перевірка знань забезпечує об’єктивний вимір обсягу і якості засвоєння учнями конкретних знань, умінь і навичок, але не їхніх здібностей. Тести мають задовольняти такі вимоги: бути короткотривалими, однозначними, правильними, відносно короткими інформаційними, зручними і стандартними.

Звичайно, що постає питання про доцільність тієї чи іншої класифікації методів навчання. На думку багатьох дидактів, тільки цю класифікацію можна вважати близькою до оптимального варіанта, яка узгоджується з практикою навчання і слугує основою для її раціоналізації.