
- •6.Проблеми адаптації
- •9. Система освіти в україні,її структура.Законодавство україни про освіту.Стратегія розвитку освіти в україні.
- •8.Педагогічна спащина ващенка макаренка русової огієнка сухомлинського
- •10.Основні тенденції сучасної світової освіти
- •16.Дидактика як галузь педагогіки.Її предмет і завдання.Основні категорії дидактики
- •20.Основні дидактичні системи : їх переваги і недоліки
- •26 Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •27 Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
- •28.Інтерактивні методи навчання
- •Фронтальні методи:
- •29.Вибір методів навчання
- •29.Вибір методів навчання
- •30.Форми організації навчання їхстановлення
- •31.Поняття про класно_урочну систему навчання_ її переваги і недоліки
- •46 Стилі педагогічного спілкування
- •47 Рівні педагогічного спілкування
- •48Етапи педагогічного спілкування
- •49БаРєРи у спілкуванні
- •50.Малоефективні моделі педагогічного спілкування
- •37.Поняття про процес виховання. Виховний ідеал українців
- •38Принципи виховання
- •39Основні напрями виховання
- •41Методи формування позитвного досвіду поведінки
- •42.Методи стимулювання та регулювання поведінки
- •1. Педагогіка як наука. Обєкт. Предмет. Категоріальний апарат.
- •2. Виникнення і розвиток педагогіки
- •3. Система педагогічних наук. Зв'язок п. З іншими науками
- •Психолого-педагогічний експеримент
- •Вивчення продуктів діяльності
- •Індивідуальність — цілісна характеристика окремої людини, її оригінальність, самобутність психічного складу.
- •22. Структура процесу навчання
- •23. Поняття про зміст освіти.
- •25. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності
- •26. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •54. Колектив і особистість.
- •32. Урок як основна форма організації навчання. Типи і структура уроків.
- •Основні елементи уроку.
- •33.Підготовка вчителя до проведення навчального заняття
- •34.Вимоги до організації навчального заняття.
- •35. Контроль та оцінювання успішності школярів
- •36. Контрольно-оцінювальні системи
- •4. Сутність і специфіка пед.Діяльності. Педагогічні вміння. Функції учителя.
- •52. Конфлікт. Його особливості та сутність.
- •43. Виховання особистості у колективі. Ознаки колективу, етапи розвитку, шляхи формування.
- •21. Диференціація, індивідуалізація,Інтеграція, Проблемно-розвиваюче навчання.
- •15.Індивідуальні особливості учнів
- •13 Вікова періодизація. Підлітковий, юнацький вік.
15.Індивідуальні особливості учнів
У розвитку людини виявляється загальне й особливе. Загальне властиве всім людям певного віку; особливе вирізняє окрему людину. Особливе в людині називають індивідуальним, а особистість з яскраво вираженим особливим - індивідуальністю. Індивідуальність характеризується сукупністю інтелектуальних, вольових, моральних, соціальних та інших рис людини, які постійно вирізняють одну людину від інших людей. Природою щедро обдарований людський рід: на Землі не було, не має і не буде двох однакових людей. Кожна людина – єдина і неповторна в своїй індивідуальності. Індивідуальність виражається в індивідуальних особливостях. Виникнення індивідуальних особливостей пов'язано з тим, що кожна людина проходить свій особливий шлях розвитку, набуваючи на ньому найрізноманітніших типологічних особливостей вищої нервової діяльності. Останні впливають на своєрідність утворюваних якостей. До індивідуальних особливостей належать своєрідність відчуттів, сприймання, мислення, пам'яті, уяви, особливості інтересів, нахилів, здібностей, темпераменту, характеру особистості. Індивідуальні особливості впливають на розвиток особистості; вони в значній мірі обумовлюють формування всіх якостей. Чи повинні враховуватися у вихованні й навчанні індивідуальні особливості? Здавалося б, відповідь на це питання повинна бути однозначно позитивна. Але це не зовсім так. Серед спеціалістів є серйозні розходження. Перша точка зору - масова школа не може й не повинна враховувати індивідуальність, пристосовуватися до кожного окремого учня. Всі діти повинні отримувати однакові "порції" учительської турботи. Ніяких відмінностей не повинно бути у вихованні щирих і лінивих, обдарованих і нездатних, старанних, допитливих і тих, хто нічим на світі не цікавиться. Людина, яка закінчила той чи інший тип навчального закладу, характеризується загальним, однаковим для всіх стандартом навчальної підготовки і вихованості, визначеним у даному навчальному закладі.
13 Вікова періодизація. Підлітковий, юнацький вік.
Особистість у своєму розвитку проходить певні вікові етапи. Вікова психологія і фізіологія спільно розглядають вікову періодизацію дитини: + від моменту народження до 10 днів -новонароджений, + від 10 днів до 1 року - немовля; + від 1 року до 3 років - переддошкільник; + від 3 років до 6(7) років -дошкільник; + від 6(7) років до 11 років - молодший школяр; + від 11 років до 15 років - підліток; + від 15 років до 17 років -ранній юнацький вік. Молодший шкільний вік - це вік допитливих, їхнє прагнення -більше знати про явища природи, тварин. Саме цим мотивуються тисячі різноманітних запитань вчителям, батькам. Ця особливість молодшого школяра може стати основою для формування його інтересів, кругозору, прагнень і бажань повсякчас пізнавати нове. Першочергове значення в цьому віці має слово педагога. Головне не відвернутися, зрозуміти, ввійти в довіру. Це є шлях І вчителя до дитини Учитель повинен бути не тільки наставником, але й порадником, старшим товаришем Підлітковий вік — учні характеризуються більшою самостійністю, активністю, прагненням бути дорослими. Інтереси різноманітні, але більш стійкі. Виникає тяга до певної сфери знань, професії. Перехід від дитинства до дорослості - специфічна риса підліткового віку. Бажання бути дорослим зовні виявляється в прагненні дітей проявити власні судження, погляди, Інтереси, манерах поведінки. Підліток не сприймає постійних зауважень, вказівок, нотацій. Він дуже прискіпливий до аргументування висунутих до нього вимог. Виникає критичність, вибірковість у ставленні до вчителя. Основний шлях педагога до цього віку - глибока повага до нього. Юнацький вік - фаза переходу від залежного дитинства до самостійної дорослості, що передбачає з одного боку завершення фізичного, зокрема статевого дозрівання, а з другого - досягнення соціальної зрілості. В цьому віці діти: чітко визначають свої життєві і професійні плани; відрізняються підвищенням незалежності в своїх вчинках; критичні по відношенню до інших; краще управління своїми емоціями; вимагають підвищення уваги до своїх думок, суджень. На цьому етапі необхідно включати старшокласників в розв'язання реальних життєвих проблем. В виховній роботі слід приділяти особливу увагу формуванню життєвих ідеалів, переконань, морально цінних якостей.