21. Диференціація, індивідуалізація,Інтеграція, Проблемно-розвиваюче навчання.

Якщо сьогодні на рівні середньої освіти проблема диференціації вже вирішується шляхом розробки різного рівня складності завдань по предметах,  пропонування складати іспити та проходити зовнішнє незалежне тестування по предметах, відповідно до побажань учнів, Річ у тім, що в середній школі в  межах одного класу навчаються найрізноманітніші за своїми можливостями, здібностями і уподобаннями учні. Саме це і дає можливість вчителям школи умовно розділити  їх за спільними ознаками на декілька рівнів (скажімо низький рівень, достатній рівень, середній рівень та високий рівень). Відповідно до цих рівнів і розробляються індивідуально- зорієнтовані завдання різного рівня складності та критеріями оцінки. Для успіху процесу навчання дуже важливо створити такі умови, за яких максимально реалізувалися б індивідуальні можливості кожного учня. Складність полягає в тому, що на уроці присутні ЗО—35 учнів з різним рівнем розвитку, різними типами нервової системи, пам'яті, мислення. З цього випливає, що працювати з усіма учнями однаково — неприпустимо. Отже, потрібно проектувати не одну програму дій для цілого класу, як це робиться досі, а декілька і кожну з них адресувати певній підгрупі учнів.  Перелік застережень наводить на висновок, що вчитель у питаннях диференціації повинен бути дуже обережним. Уся наша робота має бути спрямована на те, щоб знайти такі способи навчання, які дозволили б не розділяти дітей в класі й в той же час забезпечити кожному відповідні щодо його здібностей можливості. Диференціація має переслідувати головну мету: надати можливість усім учням позбутись почуття меншовартості й водночас відчути радість праці. А це можливе лише за умов дійсно демократичних, гуманних стосунків вчителя і учнів, в атмосфері доброзичливості та співробітництва. Якщо ж диференціацію здійснювати авторитарно, вона лише "узаконить" навчальну нерівноправність дітей і сприятиме формуванню почуття соціальної несправедливості. Інтеграція, тобто органічне поєднання відомостей інших навчальних предметів навколо однієї теми, є однією з найперспективніших інновацій, яка закладає нові умови діяльності викладачів та учнів, що має великий вплив на ефективність сприйняття учнями навчального матеріалу. Я. А. Коменський акцентував увагу на необхідності "завжди і всюди брати разом те, що пов’язано одне з одним". Необхідність інтегрованого підходу до організації навчально-виховного процесу великий дидакт пояснював таким чином: "Всі знання виростають з одного коріння - навколишньої дійсності, мають між собою зв’язки, а тому повинні вивчатися у зв’язках". Проблемно-розвиваюче навчання - це сучасний рівень розвитку дидактики і педагогічної практики. Воно є ефективним засобом загального розвитку учнів. "Проблемним воно називається не тому, що весь навчальний матеріал учні засвоюють тільки шляхом самостійного вирішення проблем і "відкриття" нових понять. Тут є і пояснення вчителя, і репродуктивна діяльність учнів, і постановка завдань, та виконання учнями вправ. Але організація навчального процесу базується на принципі проблемності, а систематичне рішення навчальних проблем - характерна ознака цього типу навчання. Оскільки вся система методів при цьому спрямована на загальний розвиток школяра, розвиток його індивідуальних здібностей, проблемне навчання є справді розвиває навчанням " Проблемне навчання - це тип розвиваючого навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки, а система методів навчання побудована з урахуванням цілепокладання та принципу проблемності; процес взаємодії вчителя та учнів орієнтований на розвиток індивідуальності школяра та соціалізацію її особистості.

.