31.Поняття про класно_урочну систему навчання_ її переваги і недоліки

В 16-17 ст. Склалася класно-урочна система навчання, побудована на фронтальній роботі. Теоретично обґрунтувавКоменський у праці «Велика дидактика»

Головні ознаки –об’єднання в класи учнів одного віку та рівня підготовки;незмінний склад класу на увесь період шкільно-го навчання;є єдиний річний навчальним план, програма, згідно з постійним розкладом; урок як основна форма навчання;вчитель керує роботою учнів на уроці, оцінює результати їхньої навчально-пізнавальної діяль¬ності, наприкінці року вирішує питання щодо переведення учнів у наступний клас; введено навчальний рік, день, перерва, розклад, канікули.

Переваги класно-урочної системи:

-чітка організація, просте керівництво, систематичний характер навчання;

-можливість взаємодії учнів між собою та з учи¬телем;

-можливість колективних взаємодій та вирішень навчальних завдань;

-виховання в процесі навчання

-економність, різноманітність та великий обсяг інформації;

-часте використання наочності, словесних методів навчання, які дають змогу формувати мовлення та мислення школярів.

Недоліки класно-урочної системи:

- орієнтація на «середнього» учня, труднощі у врахуванні індивідуальних особливостей учнів, однаковий для всіх темп та ритм роботи;

- часте змінювання в розкладі навчальних предметів, яке не дає змоги учням логічно завершити розпочату справу;

- перевантаження фронтальними формами роботи та репродуктивною діяльністю;

-низький ступінь самостійності в навчально-пізнавальній діяльності

- об’єктивно-суб’єктний характер взаємодії’ учителем та учнем;

- жорстка організація, що ускладнює звязок навчання з реальним життям, обмежуючи лише школою;

- переважання вербальни х методів навчання, домінування монологічної форми навчання, за якою активним є учитель, а не учень;

- нераціональний розподіл часу на уроці (більшу частину забирає діяльність вчителя); '

- суб’єктивність оцінювання результатів навчання,

Зауважимо, що з формуванням класно-урочної системи навчання в педагогіці почали використовувати такі поняття, як навчальний рік, навчальний день урок, перерва, чверть, канікули. Її ефективність була очевидною, що незабаром вона стала головною у школах багатьох країн світу. Водночас недоліки класно-урочної системи призводять до її модернізації як загалом так і складників .а також до обов’язкового пошуку інших систем навчання.

46 Стилі педагогічного спілкування

Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.

За авторитарного стилю спілкування вчитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну конкретну мету, виходячи з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб'єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату та опіки . Основний засіб впливу на вихованців — вказівка, наказ, розпорядження, інструкція тощо.Вчитель нетерпимий до заперечень. Це все породжує несприятливий психологічний клімат, пригнічує ініціативу і відповідальність,розвиває у дітей невпевненість.гальмує формування колективістських якостей.

Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль спілкування характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Формально виконуючи свої обов'язки, учитель, що обрав такий стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Наслідки такої позиції вчителя - втрата поваги школярів і контролю над ними, погіршення дисципліни, нездатність позитивно впливати на особистісний розвиток учнів.

Демократичний стиль спілкування передбачає зорієнтованість учителя на розвиток активності учнів, залучення кожного до розв'язання спільних завдань. В основі керівництва - опора на ініціативу класу. Демократичний стиль є найсприятливішим способом організації взаємодії педагога і школярів.основними способами взаємодії є заохочення , порада, інформування, координація, що розвиває у учнів впевненість в собі, ініціативність.

Впливає стиль спілкування педагога і на становлення особистості учнів, формування характеру пізнавальної активності, їх емоційне благополуччя й стан здоров'я. Результати наукових досліджень свідчать, що у класах з авторитарним, педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у два рази більша, ніж у класах зі спокійним, урівноваженим, чуйним педагогом, якому притаманний демократичний стиль спілкування.

Залежно від продуктивності виховного впливу розрізняють такі стилі педагогічного спілкування (В. Кан-Калик):

1. Спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Цей стиль ґрунтується на єдності високого професіоналізму педагога та його етичних поглядів.

2. Спілкування на основі товариської прихильності. Товариська прихильність є важливим регулятором спілкування загалом і педагогічного зокрема. Ще А. Макаренко стверджував, що педагог, з одного боку, має бути старшим товаришем і наставником, а з іншого - співучасником спільної діяльності.

3. Спілкування-дистанція. Сутність такого спілкування полягає в тому, що в системі стосунків педагога і учнів запобіжником є дистанція. Проте й тут має бути міра. Безперечно, дистанція має випливати із загальної логіки стосунків учителя і учнів, а не диктуватися вчителем.

До спілкування-дистанції нерідко вдаються вчителі-початківці, які бояться учнів і намагаються в такий спосіб утвердитися. Однак цей стиль спілкування, як правило, не дає хороших результатів, оскільки дистанція не може бути основою формування педагогічного авторитету.

4. Спілкування-залякування. Цей стиль спілкування зумовлений насамперед невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю. Щодо розвитку творчості або здійснення саме виховного впливу на учнів цей стиль спілкування є безперспективним.

5. Спілкування-загравання. Сутність його полягає в завоюванні дешевого авторитету в дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Цей стиль відображає, з одного боку, намагання молодого вчителя швидко налагодити контакт із дітьми, сподобатися класові, а з іншого - відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності.