Доповіді та фіксовані виступи

1. Особливості побудови обліку необоротних (основних) засобів праці

Тема 4. Облік запасів Самостійне опрацювання

1. Організація виробничих запасів

Економіко-правову сутність запасів діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Відповідно до положення запасами є активи, які:

• утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

У бухгалтерському обліку запаси поділяють:

а) у виробничій сфері на:

сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

б) у комерційній сфері товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отри мані) та утримуються підприємством з метою наступного продажу;

в) в усіх сферах діяльності в окрему групу виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються як засоби праці протягом не більше одного року або нормального операційного циклу (якщо він довший за рік).

Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто — виробничі, комерційні або грошово-кредитні та за різними формами:

виробничі запаси;

тварини на відгодівлі та вирощуванні;

готова продукція;

напівфабрикати тощо.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є "їх найменування, вид, тип, ґатунок, одиниця виміру, кількість, якість або однорідна група (вид).

Придбанні, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх історична собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

а) суми, що сплачуються згідно з договором (продавцю) постачальнику;

б) суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів;

в) суми ввізного мита;

г) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

ґ) затрати на заготівля, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

д) інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.