3. Оцінка інвестиційної привабливості галузей та регіонів

На користь України як країни, привабливої для інвестиційних цілей, свідчать такі чинники, як наявність великого ринку (населення країни складає майже 50 млн. осіб); високий рівень освіти населення; досить висока кваліфікація робочої сили, особливо інженерно-технічіюго складу; сприятливе місце розташування в Європі (центральний регіон); розвинута інфраструктура, яка потребує постійної модернізації.

Поняття «сприятливий інвестиційний клімат» включає чотири основних елементи:

1) стабільна макроекопомічна та політична ситуація (включаючи низький рівень корумповаиості державних службовців);

2) відносна незмінність законодавчої бази впродовж тривалого часу;

3) розвинена інвестиційна інфраструктура;

4) існування високого внутрішнього попиту на інвестиційні ресурси разом із можливістю отримання віддачі від інвестування.

Що стосується інвестиційного клімату України, то з наведених елементів найменш проблемним є останній - у народному господарстві наявний стабільний і величезний попит иа інвестиційні ресурси з боку вітчизняних господарських суб'єктів. Але без кардинального поліпшення функціонування інвестиційного комплексу інфраструктури іноземні інвестиції, якими великими за обсягом вони не були б, навряд чи зможуть бути ефективно використані. Обсяги прямих іноземних інвестицій, що надходять в Україну, незначні для масштабів нашої держави. Тому Україні необхідно розраховувати на власні джерела інвестування. У самому відтворювальному процесі закладено внутрішні можливості потрібного інвестування. Варто тільки своєчасно акумулювати і швидко інвестувати засоби накопичень в об'єкти пріоритетного значення. У переважній більшості країн на головному місці інвестиційних накопичень завжди були і є внутрішні джерела. До них належать:

• засоби амортизаційного фонду (який потрібно формувати на економічно обгрунтованих принципах і використовувати винятково для відтворення);

• внутрішньогосподарські підприємницькі накопичення з прибутку і рентних платежів (не менше третини їх повинно використовуватися на технологічне відновлення і розвиток конкурентоспроможного товаровиробництва);

• грошові накопичення державного і місцевого бюджетів (частина яких повинна спрямовуватись на реалізацію загальнодержавних і регіональних економічних, науково-технічних і соціальних програм, а також на фінансування деяких інших життєво важливих процесів);

• цілеспрямована акумуляція і використання кредитних ресурсів банків, функціонування всієї банківсько-фінансової системи в інтересах відтворення і зростання національного товаровиробництва.

Для іноземних інвесторів вбачаються перспективи у таких галузях, як енергозбереження і переоснащення енергетики, сільське господарство, харчова промисловість, транспорт і телекомунікації, машинобудування, торгівля, а також переробка давальницької сировини (обробка трудомістких реекспортних товарів). Західні фірми при відповідних умовах могли б інвестувати капітал як в інфраструктуру (транспортні шляхи, енергопостачання, телекомунікації), так і в галузі, де можна виробляти конкурентоспроможні на міжнародному та внутрішньому ринках товари, проте на цьому шляху є чимало перешкод і обставин, пов'язаних із ризиком.

Потенційні переваги поземних інвестицій для народного господарства країни-одержувача зберігають свою силу і для України. їх зміст можна передати так:

1) прямі інвестиції створюють додаткові можливості для реструктуризації і модернізації виробничого апарату без нової заборгованості, тому можуть сприяти розвитку приватного підприємництва;

2) прямі іноземні інвестиції є додатковими засобами для країни і, таким чином, сприяють економічному зростанню;

3) за допомогою іноземних інвестицій передають сучасні технології, ноу-хау з менеджменту і маркетингу, створюють нові і зберігають наявні робочі місця;

4) іноземні партнери інтегруються в економічне життя країни; вони зацікавлені в максимальній продуктивності і рентабельності виробництва; завдяки ж взаємодії існуючих і нових форм господарювання з'являються додаткові стимули до розвитку вітчизняних галузей;

5) іноземні інвестиції сприяють включенню країни в міжнародний розподіл праці, впливають на підвищення конкурентоспроможності, а для партнерів з СНД можуть стати трампліном експорту на Захід;

6) прямі іноземні інвестиції створюють чудові умови для перебудови внутрішніх зв'язків і закономірностей у ринкові, розширюють досвід роботи вітчизняних підприємств за принципами ринкової економіки, сприяють підвищенню зацікавленості в якості продукції.

На сьогодні доступ до ринку приватних інвестицій в Україні дуже обмежений. Брак стабільної та прозорої бази, невисока купівельна спроможність громадян, невизначеність пріоритетів інвестиційної політики держави - все це не сприяє залученню іноземного капіталу. Можна зробити висновок, що формування інвестиційного ринку в Україні відбувається дуже повільно і в недостатньому для забезпечення нормального розвитку економічних процесів обсязі. Сприяти вирішенню цієї проблеми покликана банківська система, за допомогою якої можна спрямувати кошти в необхідне для країни русло.

Таким чином, Україна має в деяких сферах діяльності ліберальне інвестиційне законодавство. Позитивним є і той факт, що обмеження на репатріацію капіталу і прибутку мінімальні. Але надходженню інвестицій все ще заважають такі обставини, як:

• негативне враження у населення від застосовуваних реформ;

важка пропюзовашсть рівня інфляції через пестаоїльтсть економіки;

нерівноправність іноземних та українських інвесторів;

невизначеність чинного законодавства;

бюрократизм при прийнятті оперативних рішень та отриманні необхідних дозволів;

відсутність урядових програм підтримки нових і приватизованих підприємств;

відсутність державних гарантій іноземним інвесторам, за якими можна пред'явити позов;

великий податковий тягар на підприємствах;

слабка розвиненість вітчизняного фінансового ринку;

незадовільний стан ринку електроенергії та енергоносіїв.

Іноземні інвестори будуть вкладати свої кошти в українську економіку тільки за умов дотримання таких вимог, як:

підвищення довіри до українського уряду;

досягнення макроекономічпої стабільності;

надійність інформації, яка надходить з офіційних джерел;

забезпечення умов для розвитку приватного підприємництва;

помірне оподаткування;

гарантії виконання умов за зовнішньоекономічними договорами; зменшення ролі бюрократичного апарату, спрощення процедури отримання дозволів;

впровадження ліберального зовнішньоторговельного режиму;

забезпечення спрощеного та дешевого доступу до інфраструктури (електроенергії, води, телекомушкацій, транспорту тощо).

Отже, створення сприятливого інвестиційного клімату в державі в першу чергу пов'язане зі здійсненням заходів для сприяння залученню прямих іноземних інвестицій, до яких слід віднести:

• спрощення правил та інструкцій щодо ліцензування, оподаткування і репатріації прибутку;

• просування у створенні правової основи, необхідної для ефективного функціонування ринково: економіки;

• завершення приватизації та зміцнення надійності цього процесу (ці заходи стосуються як доступу інвесторів до процесу приватизації, так і його прозорості), а також скорочення обмежень щодо реструктуризації приватизованих підлриємств;

• постійні зусилля для зміцнення міжнародного іміджу країни, стабільності і надійності її політики.