Тема 10. Зовнішня інвестиційна діяльність підприємств

Семінарське заняття: "Інвестиційні процеси в зовнішньоекономічній діяльності підприємств України"

План

1. Транснаціональні банки (ТНБ) – міжнародні фінансові посередники

2. Світові фінансові центри

3. Перебудова міжнародної фінансової системи

4. Небанківські фінансові структури

5. Основні інструменти фондового ринку

6. Найбільші світові фондові ринки

7. Управління інвестиційним портфелем

Самостійне опрацювання

1. Найбільші світові фондові ринки

В наш час сформувався потужний міжнародний ринок цінних паперів. Це нове явище у світовій економіці. Його поява пов’язана з необхідністю широкого залучення вільних грошових коштів для організації та розвитку виробництва, оскільки купівля цінних паперів означає передачу частини грошових ресурсів у позику і отримання взамін офіційного документу, який дає право на привласнення регулярного доходу у вигляді процентів чи дивідендів.

До середини 80-х років на ринку цінних паперів пануюче положення займав Нью-Йорк, однак потім першість перехопив Токіо. Разом з тим в цілому ринок акцій США займає провідне положення у світі.

Найбільш великими фондовими ринками у світі є ринки США, Японії й Великобританії. Однак чемпіоном в цьому відношенні виступає фондовий ринок США, який користується особливою популярністю у світі. На його частку припадає більше третини сукупної курсової вартості акцій (майже 7 трлн. дол.) і половина облігаційної заборгованості (10 трлн. дол.). За обсягом ринкової капіталізації він перевищує всі найбільші ринки разом узяті.

На сьогоднішній день у світі склались найбільші центри з торгівлі фондовими цінними паперами (облігаціями, іноземними й національними акціями):

- облігаціями – Великобританія, Німеччина, Швеція, Франція, Італія, Данія;

- національними акціями – Великобританія, Німеччина, США і Японія;

- іноземними акціями – Великобританія.

Універсальним найбільшим світовим центром торгівлі цінними паперами залишається Лондон. Йому немає рівних у світі з торгівлі акціями іноземних емітентів.

У міжнародних інвесторів викликають особливий інтерес акції підприємств країн, що розвиваються. Деякі з цих країн вже мають значні фондові ринки. У 1996 році в Індії нараховувалось 8800, Чехії – 1558, Малайзії – 621, Китаї – 540 своїх корпорацій. Однак ситуація на цих ринках досить суперечлива. Високим попитом користуються акції, номіновані в національних валютах. Що ж до ринку акцій в іноземній валюті, то тут спостерігається зворотна тенденція. Це пов’язано з наслідками азіатської фінансової кризи 1997 року, перегрівом економіки, слабким внутрішнім попитом тощо.

Однак можливості інвестування в країни, що розвиваються, поки що невисокі, оскільки котируються цінні папери обмеженої кількості компаній. Ринки акцій, які виникають, не в змозі запропонувати достатньої кількості і різноманітності цінних паперів для залучення необхідного капіталу. Світова фінансова криза кінця 1997 року показала вразливість інвестиційних ринків, що розвиваються. Криза почалася з її найслабшої ланки – фінансових ринків Азії, а потім перекинулать у США. Фактично вона не торкнулася Західної Європи. США дуже швидко стабілізували ситуацію на своїх фондових ринках, причому за рахунок подальшої дестабілізації економік країн Південно-Східної Азії, в тому числі й Японії.

Залучення іноземного капіталу на ринки, що розвиваються, пов’язано зі значними ризиками, в основі яких такі наступні причини:

- економічна і політична нестабільність, різкі коливання курсу акцій та високі темпи інфляції;

- низька надійність фондових цінностей, які обертаються на цих ринках;

- нерозвиненість інфраструктури фондового ринку;

- непередбаченість його розвитку;

- відсутність юридичної і правової бази ведення операцій;

- недостатня розробленість системи бухобліку і розрахунків по угодах з цінними паперами;

- обмеження на діяльність інвестиційних фондів;

- слабка захищеність зарубіжних інвестицій;

- махінації та корупція.