«Перебування українських земель у складі імперій»

Причини

реформи

Сутність

Результат

Наслідки

Соціально-економічна криза.

1 внаслідок не зацікавленості працівника у результатах виробництва в дореформеній Росії зберігалася низька продуктивність праці. При цьому кріпацтво, зумовлюючи вкрай низькі темпи розвитку країни, прирікаючи її на застій і зростаюче відставання від країн Європи, в середині Х1Х в. ще не демонстрував явних ознак свого краху, що створювало ілюзію його міцності, а у багатьох - і необхідності збереження як основи стабільності, самобутності і, навіть, гарантованого добробуту селян і поміщиків.

2. Намітилася соціальне розшарування селянства, зубожіння одних і успішне входження в ринкові відносини - інших.

3. Відбувалося прогресуюче обезземелення селян - їх перетворення на заробітчан, або - надмірне збільшення роботи на панщині;

4. Росла поміщицька заборгованість державі. Наприкінці 50-х рр.. 65% селян-кріпаків були закладені поміщиками в кредитні установи.

5. Промисловий переворот, що почався в країні в 40-х рр.., Породжував необхідність у вільній та кваліфікованої робочої сили, а також у ємному ринку збуту промислової продукції. Але:

- Кріпосне право, зберігаючи особисту залежність селянина від поміщика, ускладнювало його перехід в категорію найманих робітників;

- Кріпак селянин-заробітчани зобовязаний був ділитися заробітком з паном, а це здорожувало робочу силу, зберігало паразитичний характер поміщицьких доходів. Крім того, заробітчани залишався сезонним, малокваліфікованих робітників, чия праця був несумісний з потребами машинного виробництва;

- Кріпосна система консервувала бідність переважної маси населення, її низьку купівельну спроможність, а це гальмувало розвиток ринку збуту промислової продукції.

6. Погіршилося фінансове становище, зріс дефіцит бюджету, особливо в результаті Кримської війни.

Становище в соціальній сфері характеризувалося:

1. Наростання соціальних конфліктів:

- Збільшилася кількість незадоволених селян замахів на життя поміщиків (з 1836 по 1851 р. було вбито 139 поміщиків);

- Відбулося зростання селянських заворушень (в 1850-1856 р. їх було 215, а в 1856-1860 - 833). Правда, їх основна маса була спрямована не проти кріпосного права, а була частиною т.зв. руху непитущих;

- В надії на здобуття свободи селяни цілими повітами спрямовувалися в міста і записувалися в роки Кримської війни в ополчення. Доводилося силою оселяє їх назад в маєток.

2. Але на уряд впливали не самі хвилювання, масштаб яких не погрожував державної безпеки, а скоріше наростання селянського невдоволення, який вселяв у верхи страх перед загрозою нової "пугачовщини".

Політична сфера.

1. Без скасування кріпосного права виявилося неможливим зміцнити та удосконалити державну систему управління, криза якої, після правління Миколи I, став очевидний для найбільш освіченої і патріотично мислячої частини правлячої еліти.

2. Крім того, вона розуміла, що без реформ неможливо подолати відсталість країни, повернути їй втрачені після Кримської катастрофи велич і міжнародний вплив.

3. Активізувалася суспільно-політичне життя в країні, склалися три громадські течії:

- Консервативне, не передбачає серйозних перетворень;

- Ліберальне, яке пропонувало звільнити селян із землею;

- Радикальне, закликало до революційної ліквідації існуючого ладу.

Духовна сфера.

1. У суспільстві набули поширення ідеї лібералізму. Вони стали впливати і на частину правлячої еліти, яка все більше усвідомлювала аморальність кріпосництва, його згубний вплив на всі сфери життя російського суспільства. 2. Свій вплив надавав і досвід передових європейських країн, де ефективно, хоча і з витратами розвивався капіталізм, складалося громадянське суспільство, затверджувалися свободи і права людини.

Зовнішньополітична сфера. Поразка в Кримській війні стало каталізатором скасування кріпосного права, що прискорило цей процес. У результаті:

1. Виявилася відсталість Росії, була підірвана ілюзія про перевагу російських порядків у порівнянні з країнами Заходу.

2. Було ущемлені національну свідомість, суспільство і частина правлячих кіл прокинулися до пошуку шляхів подолання відсталості.

3. Виникла необхідність повернення Росії статусу Великої держави, втраченого внаслідок ураження і виконання умов Паризького мирного договору. Відновити своє міжнародне значення могла лише оновлена Росія.

19 лютого 1861 р. Олександр II затвердив «Положення», підписує «Маніфест» про скасування кріпосного права та інші документи селянської реформи. «Положення» поширювалися на більшість губерній європейської Росії, в яких налічувалося близько 25 млн кріпосних селян. За «Маніфестом» вони отримували особисту свободу і деякі громадянські права, могли найматися на роботу на фабрики й заводи. У «Положеннях» визначалися окремі питання реформи: розміри земельних наділів, повинності, викупні операції та ін. Усі селянські дореформені наділи вважалися власністю поміщика і знаходились у селян на правах землекористування. За це вони виконували на користь поміщика низку повинностей і перебували на становищі «тимчасовозобов'язаних». Лише після викупу наділів селяни ставали їх власниками. До викупу вони виконували на користь поміщика повинності у вигляді оброку. Термін викупу землі селянами чітко не визначався, а його умови передбачали, що 75-80% вартості селянського наділу грошима або цінними паперами поміщикові виплачувала держава, решту — сам селянин. Виплачена поміщикові державою сума стягувалася з селянина протягом 49 років у розмірі 6% річних.

Позитивні (буржуазний зміст):

· селяни одержували особисту свободу, тобто стали юридичними особами;

· селяни звільнялися із землею (за викуп).

Негативні (кріпосницькі риси):

· поміщики залишилися власниками більшості земель у державі;

· в особисте користування селянин одержував тільки землі, на яких знаходилася його садиба з господарськими будівлями, а польовий наділ він зобов’язаний був викупити в поміщика;

· протягом 20 років селянин вважався «тимчасово зобов’язаним», мусив залишатися у поміщика, і за користування землею відпрацьовувати панщину або платити оброк, як і до 1861 р.;

· зберігалася громада як засіб суворого виконання селянами повинностей перед поміщиком (бо з поміщиком розраховувався не кожен селянин окремо, а вся громада в цілому);

· для розв’язання спорів був створений інститут мирових посередників, які призначалися виключно з дворян і тому не могли бути «безсторонніми примирителями» земельних спорів селян і поміщиків.

Скасування кріпосного права спричинило зміну економічного базису держави, що змусило змінити політичну надбудову, для чого царизмом з 1864 р. до 1874 р. було проведено 5 великих політичних реформ (реформа місцевого самоврядування, військова, судова, фінансова, реформа народної освіти).