3. Цінні папери як об’єкти цивільних прав

Під цінним папером у відповідності до ст. 194 ЦК розуміється документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Таким чином, цінний папір - це документ, пред’явлення якого необхідно для реалізації майнового права, що міститься в ньому. Це, закріплене у цінному папері право, нерозривно пов’язано із самим цінним папером і відрізняє його від інших документів, наприклад, від боргової розписки. Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також у якості застави для забезпечення платежів та кредитів. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Стаття 195. Групи та види цінних паперів

1. В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання;

3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.

2. Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

3. Цінні папери можуть існувати в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.

Стаття 196. Вимоги до цінного паперу

1. Обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

2. Документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Цінні папери за способами встановлення управненої особи поділяються на іменні, на пред’явника та ордерні.

Стаття 197. Передання прав за цінним папером

1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред’явникові цінного паперу (цінний папір на пред’явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

2. Законом може бути виключена можливість розміщення цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред’явника.

3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

5. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

У іменних цінних паперах обов’язково вказується ім’я особи, якій вони видані і яка може реалізувати право, що в них міститься. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено в законі або в них спеціально не зазначено, що вони підлягають переданню, передаються шляхом повного індосаменту, тобто передавальним записом, який посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. До іменних цінних паперів відносяться акції, ощадні сертифікати, чеки, акредитиви.

Цінний папір на пред’явника не містить ім’я управненої особи, і тому вимагати реалізації майнового права, яке в ньому міститься, може будь-який законний утримувач. У відповідності до закону цінні папери на пред’явника обертаються вільно. У вигляді пред’явницьких цінних паперів можуть випускатися акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати.

В ордерному цінному папері вказується ім’я першого набувача, який вправі шляхом вчинення індосаменту передати право, що в ньому міститься, іншій особі. До них відносяться чеки, векселі, коносаменти.

Всі цінні папери, незалежно від їх видів, повинні містити вказані в законодавчих актах реквізити, відсутність яких призводить до недійсності цінних паперів. Кожен вид цінних паперів має своє правове призначення і свою галузь застосування. Відмова від виконання зобов’язання, яке міститься в цінному папері, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

Стаття 198. Виконання за цінним папером

1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов’язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов’язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов’язалися за цінним папером.

2. Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.

Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред’явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов’язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.

Правила про емітентів цінних паперів, умовах випуску їх і обігу, укладання правочинів з цінними паперами, захистом майнових прав інвесторів та інші питання передбачені Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р. Так, у ст. З цього Закону зазначається, що в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери.

Акція - це цінний папір без встановленого строку обігу, що посвідчує пайову участь в статутному фонді акціонерного товариства, членство в ньому і право на участь в управлінні ним, дає право його володільцю на одержання прибутків у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними і на пред’явника, привілейованими і простими. Фізичні особи можуть бути володільцями, як правило, іменних акцій.

Привілейовані акції дають їх володільцю привілейоване право на отримання дивідендів незалежно від строків господарської діяльності акціонерного товариства, а також на пріоритетну участь у розподілі майна товариства у випадку його ліквідації. Разом з тим володільці привілейованих акцій не мають права приймати участь в управлінні АТ, якщо інше не передбачено його статутом.

Акція є неподільним цінним папером і тому, коли одна акція належить декільком особам, всі вони визнаються одним володільцем і можуть здійснювати свої права за домовленістю.

Дивіденди за акціями сплачуються за підсумками річної діяльності акціонерного товариства у порядку, передбаченому статутом товариства, за рахунок прибутку, що залишився після сплати встановлених законодавством платежів.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів:

1. облігації внутрішніх і місцевих позик;

1. облігації підприємств.

Облігації підприємств можуть випускатися підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред’явника.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов’язкових платежів.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті.

Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред’явника, з вільним або обмеженим колом обігу.

Облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску. Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Казначейські зобов’язання України - вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

За строками казначейські зобов’язання розрізняються на: а) довгострокові - понад 5 років; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) короткострокові - до одного року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов’язань приймається Кабінетом Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України. Кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред’явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому, виплачується знижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів як простий і переказний. Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

Простим векселем називається вексель, за яким зобов’язання безумовної сплати вказаної в ньому грошової суми приймає на себе векселедавець. У перевідному векселю сплата зазначеної суми покладається на третю особу, якому векселедавець дає просту і нічим не обумовлену пропозицію сплати цієї суми векселедержателю.

Приватизаційні папери - це цінні папери, що посвідчують право володільців на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

У відповідності до Закону України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р. право на одержання у власність приватизаційних паперів мають громадяни України, які проживають на її території, проживають або тимчасово перебувають за її межами у службових справах в період, що визначається Державною програмою приватизації. Громадяни України, які проживають за її межами, мають право одержати приватизаційні папери у разі переїзду в Україну для проживання в період, що визначається Державною програмою приватизації.

Інтереси недієздатних та обмежено дієздатних власників приватизаційних паперів представляють відповідно до законодавства України законні представники, опікуни і піклувальники.

Право власності на одержані приватизаційні папери в разі смерті їх власника переходить у порядку спадкування, визначеному законодавством України. В разі смерті громадянина, що не одержав приватизаційні папери з будь-яких причин, право одержання належних до видачі померлому паперів не успадковується.

Кожен громадянин України має рівне право на одержання приватизаційних паперів однакової номінальної вартості для приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається окрім зазначеного Закону також Законами України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про приватизацію державного житлового фонду України".

У відповідності до ст. З Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 р. інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

У відповідності до ст. 20 Закону України „Про іпотеку" від 5 червня 2003 р. заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.

Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту відповідно до цього Закону. Наступний власник заставної має ті ж права, що мав іпотекодержатель згідно з договором, яким обумовлене основне зобов’язання, та іпотечним договором, на підставі якого була оформлена заставна.

У разі видачі заставної припиняються грошові зобов’язання боржника за договором, який обумовлює основне зобов’язання, та виникають грошові зобов’язання боржника щодо платежу за заставною. Після оформлення заставної виконання основного зобов’язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому розділом V цього Закону.

Анулювання заставної і видача нової заставної здійснюються за згодою між іпотекодавцем, боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної. Відомості про анулювання заставної і видачу нової заставної підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Заставна не може видаватися, якщо іпотекою забезпечене грошове зобов’язання, суму боргу за яким на момент укладення іпотечного договору не визначено і яке не містить критеріїв, що дозволяють визначити цю суму на конкретний момент.

Заставна підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку разом з державною реєстрацією обтяження відповідного нерухомого майна іпотекою. Після реєстрації випуску заставної її оригінал передається іпотекодержателю.

Наведений у ст. З Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" перелік цінних паперів не є вичерпним. У зв’язку з переходом України до ринкових відносин та формуванням фондового ринку в обіг вводяться все нові види цінних паперів.