Тема 6. Об’єкти цивільних прав

1. Поняття і види об’єктів цивільних прав

2. Речі, майно як об’єкти цивільних прав

3. Цінні папери як об’єкти цивільних прав

4. Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав

1. Поняття і види об’єктів цивільних прав

Під об’єктами цивільних прав прийнято розуміти все те, з приводу чого складаються цивільні відносини, тобто ті матеріальні і нематеріальні блага, заради яких між суб’єктами цивільних відносин виникають правові зв’язки.

Кожне цивільне правовідношення складається з приводу конкретних прав, оскільки тільки з їх допомогою суб’єкти цивільних відносин можуть задовольнити свої ті чи інші різноманітні потреби. Ось чому безоб’єктних правовідносин не існує і не може існувати. Потреби учасників цивільних правовідносин неоднакові і багатосторонні, задовольнити їх можливо тільки при наявності множинності різних об’єктів цивільних правовідносин.

Цивільні правовідносини можуть складатися як з приводу об’єктів, які вже існують в натурі (наприклад, при надбанні у магазині якого-небудь товару), так і з приводу тих, яких у момент виникнення правовідношення в природі в натуральному вигляді не існує (наприклад, у відносинах з надбання урожаю майбутнього року, в будівельному підряді тощо). Але і в першому, і в другому випадку цивільне правовідношення виникає з приводу конкретного об’єкту, який буде задовольняти потреби учасників даних правовідносин. Кожний об’єкт цивільних правовідносин в силу своїх фізичних, природних, господарських та інших якостей спроможний задовольняти різноманітні потреби учасників правовідносин, і це дозволяє їх поділити на дві основні групи: на матеріальні та нематеріальні блага.

До числа матеріальних об’єктів слід віднести предмети, які створені самою природою в їх натуральному стані, природні копалини, а також предмети створені в результаті людського труда. До нематеріальних об’єктів належать результати творчої діяльності (твори науки, літератури, мистецтва, винаходи тощо) та особисті немайнові блага (честь, гідність, ділова репутація, ім’я, найменування юридичної особи тощо).

Розділ III об’єкти цивільних прав

Глава 12 загальні положення про об’єкти цивільних прав

Стаття 177. Види об’єктів цивільних прав

1. Об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 178. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав

1. Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

2. Види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Об’єкти, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті і не вилучені з цивільного обороту. Ця класифікація проведена з урахуванням можливої оборотоздатності речей і вказує на їх правовий режим.

До речей, вилучених із цивільного обороту відносяться речі, котрі в силу їх економічної і соціальної значущості не можуть бути об’єктами цивільних правочинів, що укладаються фізичними і юридичними особами. До них належать об’єкти права власності Українського народу (земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, природні ресурси континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони), а також зазначені у Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженому постановою Верховної Ради України 17 червня 1992 р. (зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, вибухові, отруйні, радіоактивні речовини, ракетно-космічні комплекси тощо).

До речей, обмежених в цивільному обороті, відносяться речі, які за своїм призначенням і міркуванням державної безпеки можуть набуватися і відчужуватися з особливого дозволу компетентних органів, і з додержанням спеціальних правил. Так, у відповідності з Положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993р. № 706 (з наступними змінами), на органи внутрішніх справ покладений обов’язок з реєстрації вказаних об’єктів, розробці правил ввозу і вивозу їх, контроль за набуванням, зберіганням та застосуванням засобів самооборони тощо.

До речей, обмежених в обороті, належать і ті, що передбачені у затвердженому постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. Спеціальному порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна (вогнепальна гладкоствольна і нарізна зброя, газові пістолети, револьвери і патрони до них, холодна та пневматична зброя, пам’ятки історії і культури, радіоактивні речовини). Власність на ці речі можуть набувати фізичні особи при досягненні певного віку і з відповідного дозволу органів МВС, Мінкультури України тощо. Правочини з валютними цінностями може вчиняти Національний банк України або уповноважені комерційні банки.

До необмежених в цивільному обороті речей відносяться такі, що не вилучені з обороту, можуть набуватися і відчужуватися всіма доступними цивільно-правовими засобами без спеціального на то дозволу.

В юридичній літературі питання про поняття об’єкту цивільного правовідношення є спірним. Так, одні автори вважають, що об’єктом правовідношення є лише поведінка людини, її діяльність. Відповідно такого розуміння предмети матеріального світу (речі) взагалі виключаються з кола об’єктів цивільних правовідносин та і сама поведінка людини не завжди є об’єктом правовідносин. Другі автори вважають, що об’єктом речових правовідносин є матеріальні блага, а об’єктом зобов’язальних - дії. Треті автори стверджують, що в кожному правовідношенні існує два об’єкта -суспільне відношення, над яким підноситься правовідношення, і конкретне благо, з яким пов’язано його виникнення.