50. Життєдайний сік Землі

Нині всім добре відомо, що без води неможливий будь-який прояв життя . Це – найцінніший «мінерал життя», на долю якого припадає до 90 відсотків будови організму . Вода забезпечує фізіологічні, біохімічні, хімічні процеси в організмі всієї живої природи на Çемлі .

Без води не можуть функціонувати ні промисловість, ні сільське господарство . Але при цьому вода має відповідати належній якості . Вона має космічне, геологічне, кліматичне, енергетичне, санітарно-гігієнічне, лікувальне, естетичне значення .

Кожне джерельце – то живильна кров Землі . Усі вони невтомні трудівники: озеленюють і вічно омоложують луки, поля, ліси, поновлюють її щедровитість . Не випадково говорять, що краплинка води дорожча за діамант .

Не тільки корисні копалини вичерпуються, а й ресурси питної води істотно зменшуються . Часто себе втішаємо й обнадіюємо, що запаси прісної води поновлюються, та з питною водою далеко не все в порядку . Коли не задумуєшся, то здається, що з цим даром природи ніби все гаразд, безпроблемно . Насправді ж як це далеко від реальності! Нині дефіцит води – одна з глобальних проблем сьогодення . Це передусім стосується прісної води . А ще цивілізація доби не завжди ощадливо її використовує . До того ж на початку ХХ століття на Землі жило близько півтора мільярда людей, а нині їх уже понад шість мільярдів . Навіть важко собі уявити всю кількість щоденно спожитої води . Але й господарювання цієї маси людей аж ніяк не можна назвати раціональним щодо користування водними ресурсами . Це кожен добре знає по собі .

Ресурси прісної води розподілені на земній поверхні й у надрах Землі дуже нерівномірно . В одній частині земної кулі люди страждають від повені, а в іншій – від посухи . Уже сьогодні в умовах постійної нестачі води мешкає не менше 1,1 млрд осіб, а понад 2 млрд регулярно відчувають «водяний стрес» . Розв’язання проблеми дефіциту прісної води потребує численних наукових розробок у багатьох галузях науки . Уже до 2025 року майже половина населення Землі страждатиме від нестачі прісної води, що призведе до масової міграції з країн, недостатньо забезпечених водою (переважно – тих, що розвиваються) . Інші держави змушені будуть розв’язувати надзвичайно складні питання: що, де і як саме робити, аби не «захлинутися» потоком біженців від водяного дефіциту . При загостренні дефіциту на світовому ринку торгувати водою, як сьогодні торгують нафтою, нереально через великі обсяги споживання прісної води .

Учені прогнозують: на світовому ринку прискорено розвиватимуться сектори інтенсифікації водовикористання, водозберігальні, водоефективні, водоохоронні технології .

Хіба важко зрозуміти, що наше ставлення до водного дару має стати камертоном чистоти до життєдайного соку Землі як Божого дару! Візьміть ці слова як пам’ять на все життя .

(448 слів) За С. Костенком

51. Учитель – людина з великої літери

Усі дороги – від шкільного порога . Початок усіх професій – у шкільному класі . І ніхто ніколи не замислюється, що успішні й не дуже успішні люди повсякчас і скрізь послуговуються працею вчителя .

Ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника . Оскільки він, шкільний учитель, повів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів шкільних предметів, а й найскладнішої з наук – бути людиною . Тому стільки глибоких почуттів у словах «мій учитель», які говорять люди різного віку й життєвого досвіду в усіх куточках світу . Саме до вчителя спрямовані найкращі слова вдячності за те, що він робить для дітей, для справи виховання .

Учителі – це те джерело сили, яке змушує рухатися машину суспільства . І якщо в них не вистачить терпіння, часу, таланту, машина ця заіржавіє й зупиниться в мертвому заціпенінні .

Учитель творить Людину . Ці святі слова можна сказати тільки про матір і батька . Учитель же не лише сприяє засвоєнню знань, він виховує, очищає від бруду й сміття образ Божий у дитині . Але на якому етапі стався збій, чому люди стали втрачати людське, людяність, чому все тепер вимірюється тільки матеріальними благами, грішми? Хіба цьому нас учили?! Ні .

Я пам’ятаю багатьох своїх учителів, але згадую не зміст їхніх уроків, а щось характерне, індивідуальне, притаманне кожному з них: жести, ходу, манеру вести урок, а найбільше очі – погляд їхніх очей . Я щаслива, бо ніколи не відчувала, що мої вчителі дивилися на мене зверхньо . Тому потай у душі хотіла бути такою ж розумною, доброю й лагідною до всіх, як вони, такою неквапливою й поважною . . .

Ôах учителя – дуже складний і відповідальний . Він вимагає серця чистого, чуйності великої, бо на педагога дивиться молодь . Éого почуття відчувають нічим не затьмарені молоді серця . І лише від учителя залежить, що з ними зробити й куди спрямувати . Усі вчителі Землі однаково прагнуть того, щоб молодь була сильною, розумною, меткою . Прикладом самовідданого служіння дітям є Песталоцці й Сковорода, Корчак і Сухомлинський і багато інших відомих світу і відомих лише в маленьких школах учителів .

Учитель… Яке звичайне і яке велике це слово! Той, хто вчить, хто збагачує розум і душу молодої людини, хто відкриває перед нею невичерпну силу знань і безсмертних моральних цінностей . Частинка його серця, його самого буде в твоєму житті вічно світити й допомагати вижити в найскладніші часи . Пролетять роки, але пам’ять повертатиме нас до найкращої пори життя – шкільної . І це завдяки вам, дорогі вчителі .

Не вчора сказано, що у вчителя немає святішого обов’язку, ніж бути оберегом моральних і духовних надбань свого народу, сівачем і продовжувачем кращих традицій розумного й доброго, щоб воно стало вічним . Людина будь-якої професії пройшла через турботливі руки й добре серце вчителя . Дуже влучно сказав великий гуманіст Іван Ôранко: «Учителем школа стоїть» . Так було і буде завжди .

(457 слів) За О. Савченко