36. Пісні Дністровського каньйону

Дністровський каньйон здавна вважають одним з найкрасивіших місць нашої країни . Дві тисячі восьмого року інтер нет-користувачі назвали його серед семи головних чудес України .

Покручене русло каньйону простягається на двісті п’ятдесят кілометрів уздовж межі чотирьох областей . Лівий бік є частиною Тернопільщини й Хмельниччини, правий – належить Івано-Ôранківщині й Буковині . Тут налічується понад три десятки водоспадів і каскадів . Неподалік Дністра шумить один з найбільших і найкрасивіших в Україні – Червоногородський (Джуринський), вода якого зривається з сімнадцятиметрової висоти .

Туристів каньйон приваблює не тільки мальовничими ландшафтами, різноманітністю соснових і мішаних лісів, красою водоспадів, безліччю джерел із кришталево чистою водою, а й м’яким кліматом . Зими тут малосніжні, весна починається трохи раніше, ніж у Прикарпатті, а літо ніколи не буває занадто спекотним .

Колись цей регіон славився виноградниками . До сорокових років минулого століття вони розросталися в тіні пагорбів села Хмелева . Якісну продукцію переробки винограду, яка вироблялася в місцевих винокурнях, вивозили до багатьох міст тогочасної Польщі . Кілька десятків років тому насадження були знищені, однак селекціонерська слава Хмелевої не зникла й сьогодні, бо ж саме тут уже п’ять років діє розсадник рідкісних сортів дерев . Цей дендрарій став частиною великого проекту . Проект найменовано за назвою села, у якому, здається, зупинився час, де орють кіньми, а молотять ціпами . Головна мета задуму – перетворити цю місцевість на територію успіху, де кожен житель чи турист ставитиметься до землі та її ресурсів із повагою .

Протягом кількох останніх років Хмелева стала улюбленим місцем праці й творчого відпочинку письменників, музикантів, інших митців, яких зачаровують не тільки мальовничі пейзажі, а й тутешні легенди .

В одній з них пояснюється походження самої назви «Дністер» . Історія пов’язана зі слов’янським племенем, яке багато століть тому оселилося в цій місцевості . Кожного дня люди робили на берегах річки відмітини, які слугували їм календарем . Одного разу під час повені вода знищила позначки . На запитання: «Хто дні стер?» відказували: «Бурхлива річка» . Відтоді й назвали річку – Дністер . Її течія, як і раніше, дуже сильна .

Мальовничі краєвиди села, цікавий побут і гостинність людей приваблюють сюди митців не тільки з України . У загублений український світ, що кипить від співу пташок, весняного буйноцвіття трав і дерев на тлі червоних скель, завітали співаки з Білорусі для співпраці з українським музичним гуртом . Практично незнайомі між собою митці почали репетиції спільної програми, у якій пізніше слухачі впізнавали відгомони різних музичних напрямів: класики, року, фольклору й джазу .

Традиційні пісні, співані над Дністром протягом багатьох століть, які дійшли до нашого часу, зберігає ансамбль «Перемітка» . Літні жінки виконують колядки, щедрівки, обрядові пісні й можуть розповісти про те, що колись весілля на Покутті святкували три дні, а на четвертий на голову нареченій пов’язували перемітку, з якою вона вже ставала заміжньою жінкою . Виконавиці бережуть свої перемітки й саме в них виходять на сцену . Секрети деяких традицій ансамбль розкрив на пісенному фестивалі, що віднедавна проводиться в селі Уніж .

(453 слова) За В. Куликовим