Валютно-кредитні інструменти

До валютно-кредитних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі належать наступні:

— зміна валютного курсу шляхом його ревальвації або девальвації;

—валютні обмеження;

—валютна інтервенція за допомогою маніпуляції державним банком валютними ресурсами та процентними ставками;

—маневрування банківськими процентними ставками;

—набір правил та норм, які регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках. Їх мета — полегшення процесів міжнародної торгівлі стосовно забезпечення зовнішньоторговельних розрахунків, впорядкування кредитування експортно-імпортних операцій і отримання максимальної вигоди учасниками зовнішньоторговельних угод.

Валютний курс (ВК), що виступає як відношення національної грошової одиниці до грошових одиниць інших країн, є найважливішим інструментом валютного регулювання. 

Головна функція ВК — забезпечення пропорційності обміну валют, базою якої є їх купівельна сила відносно товарів всередині країни. 

Котирування валют — це встановлення курсів іноземних валют відносно національної, яке здійснюється державними (національними) та великими комерційними банками прямим або непрямим методом. Пряме котирування (в усіх країнах, крім Великобританії) означає, що одна одиниця іноземної валюти виражається у відповідній кількості одиниць національної валюти; непряме котирування — обернена величина, коли за одиницю приймається національна валюта, яка виражена в певній кількості іноземної (у Великобританії).

Девальвація — офіційне заниження курсу національної валюти; використовується з метою вирівнювання зовнішньоекономічного балансу шляхом збільшення експорту та скорочення імпорту завдяки зростанню цін на імпортну продукцію. У цих умовах в експортерів з´являються значні переваги при обміні заробленої валюти на національну.

Ревальвація — підвищення офіційного курсу національної валюти відносно іноземних, яке супроводжується стриманням розвитку експорту, його подорожчанням з одночасним здешевленням імпорту. Це асиметричний девальвації процес. 

Валютні обмеження — система правил, що регламентують операції з валютними цінностями, зокрема з національною та іноземною валютами, золотом, цінними паперами тощо. Вони включають заходи з регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріації прибутків, часткову або повну заборону вільної купівлі та продажу іноземної валюти. 

Валютна інтервенція реалізується у вигляді цільових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти центральними банками з метою обмеження (підвищення, зниження, підтримки) курсу національної валюти. 

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти. Валютне регулювання передбачає:

o регулювання курсу національної валюти;

o організація розрахунків в іноземній валюті;

o відкриття рахунку в іноземній валюті;

o купівля іноземної валюти;

o розрахунки по експортно-імпортних операціях;

o здійснення резидентами іноземних інвестицій;

o операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;

o порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

o правила переказу іноземної валюти.

Під валютними цінностями розуміють грошові знаки зарубіжних держав, а також цінні папери - платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви сертифікати тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, коштовне каміння тощо).

До валютних операцій належать:

o операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті України;

o операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

o операції, пов'язані з ввезенням, перерахуваннями та вивіз з території України валютних цінностей.

II. Сучасний механізм валютного регулювання склався на основі Ямайського договору, який характеризується плаваючими валютними курсами та принципом поліцентризму в структурі побудови всієї валютної системи.

Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях:

o міждержавному;

o регіональному;

o національному.

Основним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішніх господарських процесів, так і на зовнішньоекономічні позиції тієї чи іншої країни. Йдеться про вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю, рух короткочасного та довгочасного капіталу, розміри заборгованості, платіжний баланс тощо.

Здійснення валютного контролю й регулювання покладене на такі державні органи:

1. НБУ є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших органів.

2. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами й нерезидентами через їхні банки.

3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями.

4. Міністерство зв'язку здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів за межі України.

5. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

ФОРМИ ВИХОДУ НА РИНОК

1. Експорт: прямий , опосередкований

2. Контрактні угоди

3. Спільне підприємство

4. Створення філій власного виробництва

Переваги і недоліки форм

Форма	Переваги	Недоліки
Експорт	Контроль за виробництвом і збутом Високі прибутки	Вразливість перед протекціоніськими бар’єрами Вразл перед коливаннями валютних курсів Вразл перед економ і політ ситуац в країні
Контрактні угоди	Мін витрати по освоєнню ринку Мін ризики	Можливість втрати ексклюзивної технології Втрата контролю над збутом і виробництвом Неможливість контролювати імідж країни
Спільне підприємство	Менший ризик і витрати ніж при створенні філії Більші прибутки ніж при контрактних угодах Більший захист зі сторони приймаючих держав	Необхідність балансувати між інтересами партнерів Менши прибуток ніж при створені філій Можл втрати технології
Філії	Повний контроль Високий прибуток Незалежність від протекціоніських бар’єрів і валютних коливань Локалізація виробництва	Необхідність значних інвестицій Неоднозначне ставлення як в країні вкладення інвестицій, так і в країні приймання.

Маркетингове дослідження ринку

Міжнародний маркетинг – діяльність суб’єктів зед , що спрямовані на вивчення ринку, вплив на споживчий попит з метою задоволення власних потреб фірми через розширення збутової діяльності(збуту товарів).

Міжнародна маркетингова стратегія – спрямована спроба впливати на збутову діяльність фірми на зарубіжних ринках.

Види стратегій:

1. Стандартизована – одна стратегія на всіх ринкаї.

+ економія на виробництві, дослідженні, маркетингових заходах;

+ зручність контролю;

+уніфікація.

2. Адаптована – під лаштована стратегія під кожний ринок

+ краще психологічне сприйняття на ринку;

+ кращий контроль;

+ краще відношення держави у країні приймання.

Типи між народ марк стратегій:

• Базується на конкурентних превагах по витратам, що пов’язані з виробництвом і витратами товару(реалізацією);

• Основано на широкому асортименту і задоволенню різних потреб споживачів;

• Націлено на конкретний сегмент ринку(часто ексклюзивних товар).

Напрямки здійснення маркетингових досліджень:

1. Дослідження основних характеристик сучасного світового ринку(тенденції, динаміка, загрози);

2. Вивчення політичної, економічної, соціально-культурної ситуації а певній країні;

3. Аналіз основних параметрів обраного ринку: обсяг, динаміка, тенденції;

4. Вивчення основних конкурентів: обсяг присутності, сильні і слабкі сторони;

5. Розробка заходів по формуванню стратегії виходу фірми на зарубіжних ринок;

6. Визначення проблем, що досліджується та стратегії маркетингової діяльності на зарубіжному ринку.

Коньюктура – економічна ситуація на ринку протягом певного часу, яка знаходить свій прояв у співвідношенні попиту і пропозиції на товар або послугу.

Загальні фактори, що впливають на кон’юнктуру:

1. Циклічні – параметри розвитку економіки;

2. Випадкові – соціальні конфлікти, стра йки, мітинги, форс мажорні обставини, катаклізми;

3. Детерміновані(об’єктивні) – науково-технічний прогрес(НТП), кількість суб’єктів зед, економічна політика держави, політика ТНК, сезонність виробництва.

Основні конкуренто утворюючі фактори:

1. Ф-ри безпосереднього впливу: попит, пропозиція, ціни на товар/послуги;

2. Ф-ри опосередкованого впливу: державна політика, державні інтереси, взаємозв’язок між державою і партнерами;

3. Економічні ф-ри:

• рівень розвитку країни, регіону

• ввп, його темпи та складовії

• структурні зрушення в економіці, обсяги і динаміка зовн торгівлі, прибутковість вкладеного капіталу

• енергетичні проблеми

• стан валютного ринку, темпи інфляції, ріст цін

• фінансовий стан підприємства

• конкурентна боротьба на внутрішньому ринку

• наявність інтегрованих структур

• цінова політика, знижки, пільги

4. технічні ф-ри: рівень НТП, використання технологій

5. демографічні ф-ри: вік, стать, приріст населення по окремим категоріям, структура, тривалість життя, зайнятість

6. соціально-психологічні: соціально-побутові традиції, сприйняття іноземного виробника в країні, досвід фірми, її імідж

7. географічні ф-ри: клімат, екологія, сезонність

8. ф-ри соціально-культурної інтегрованості в світову економіку: фестивалі, олімпіади, чемпіонати Європи і світу, ярмарки, виставки, конкурси

9. інші ф-ри: динаміка роздрібної та оптової торгівлі, особливості методів торгівлі, вимоги до технічних характеристик товару, продаж товару у кредит.

Контракт у зовнішньо-економічній діяльності

Підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції є договір (контракт) - письмово оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов язків у зовнішньоекономічній діяльності Права, обов'язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах:

■ преамбула (визначення сторін);

• предмет контракту;

• кількість (або ціна та кількість);

• базові умови поставки товарів;

• ціна та загальна сума контракту;

• якість товару;

• строк та умови поставки;

• умови платежу;

• умови передавання-приймання товару;

• гарантії претензії;

• пакування та маркірування товару;

• відвантажування товару; .

• санкції;

• страхування;

• форс-мажорні обставини;

• арбітраж;

• інші умови;

• юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднані або введені інші.

Пошук інформації про контрагентів відбувається у:

• фірмових довідниках, каталогах проспектах

• матеріалів спеціальних інформаційних каталогів і галузевих організацій

• через банки

• у періодичній пресі

• через Інтернет

• у телефонних довідниках

• на семінарах, конференціях

Відомості, які необхідно знати про фірму:

• реквізити

• рік заснування, стан розвитку

• власники

• банки, партнери

• дочірні компанії та асоційовані фірми

• к-ть робітників

• показники діяльності, фінансовий стан

• зв’язки з іншими фірмами

• персональні зв’язки

• ділова репутація

Ділове листування: оферта, замовлення, запит

Оферта (offer) у комерційній практиці - це письмова пропозиція продавця, направлена можливому покупцю, про продаж партії товару на визначених продавцем умовах. Фірма або особа, яка надіслала таку пропозицію, називається оферентом (offerer, offeror).

Оферта містить усі основні умови майбутньої угоди: найменування товару, кількість, якість, ціну, умови поставки, строк поставки, умови платежу, характер тари та пакування, порядок приймання-здавання, загальні умови поставки.

У світовій практиці існують три види оферт: тверда, вільна. Про вид оферти на ній має бути зроблений напис.

Тверда оферта (firmoffer, bid) - це письмова пропозиція на продаж певної партії товару, надіслана оферентом одному можливому покупцю, із зазначенням строку дії оферти, тобто часу, протягом якого продавець вважає себе зв'язаним умовами, перерахованими в оферті, і не може зробити аналогічної пропозиції іншому покупцю.

Якщо покупець згоден з усіма умовами оферти він посилає продавцю офіційне письмове підтвердження(Контроферту) (поштою чи телеграфом), яке містить безумовний акцепт (acceptance), тобто свою згоду прийняти без змін усі умови твердої оферти продавця.

Вільні (free offer), або прості, пропозиції звичайно робляться одночасно на одну і ту ж партію товару декільком нетрадиційним контрагентам. Вільні оферти не зв'язують оферента своею пропозицією.

Замовлення - це комерційний документ, який містить прохання покупця відвантажити йому на певних умовах товар. У ньому детально зазначаються усі необхідні умови для виготовлення або підготовки товару, усі суттєві елементи, необхідні для укладення зовнішньоторгової угоди.

Як правило, замовлення надсилаються покупцями, що попередньо ознайомились з умовами поставок експортера в результаті особистих розмов з представниками експортера або попередніх переговорів, листування чи закупівель.

Підтвердження замовлення - це комерційний документ, який являє собою повідомлення експортера про прийняття умов замовлення без застережень. Нижче наведені приклади підтверджень.

Третій спосіб встановлення контактів з потенційним покупцем передбачає дії продавця у відповідь на запит покупця, тобто у даному випадку, як і в попередньому, ініціатива вступу у відносини виходить від покупця, зацікавленого у купівлі яких-небудь товарів у обраного ним можливого контрагента. Покупець направляє на адресу продавця запит - звернення до продавця з проханням вислати йому оферту. У запиті звичайно вказуються такі дані: точна назва товару, якість, сорт, кількість, бажаний термін поставки; при запиті пропозицій на машини та обладнання вказуються необхідні дані про їх виготовлення або бажані орієнтовні тсхніко-економічні параметри (потужність, продуктивність, кількість обертів, швидкість, витрати палива, електроенергії, вага, габарити).

ПОСЕРЕДНИКИ

Зовнішньоторговельні посередники надають послуги:

пошук контрагента (по продукції, ціні тощо);

♦ підготовка та укладення угоди (оформлення необхідних документів);

♦ кредитування сторін та надання гарантій оплати товару покупцем (делькредере);

♦ здійснення транспортно-експедиційних операцій;

♦ страхування товарів при транспортуванні;

♦ виконання митних формальностей (щодо зовнішньоекономічних операцій);

♦ проведення рекламних та інших заходів щодо просування товару на ринку;

♦ здійснення технічного обслуговування;

♦ інші операції.

Класифікація агентів за їх місцем на ринку:

• прості – їх може бути багато. Фірма зберігає право самостійної присутності на ринку

• агенти з правом першої руки. Якщо продавець самостійно виходить на ринок з новим товаром, то він повинен запропонувати його агентові

• монопольні(ексклюзивні) – продавець не має право самостійно продавати товар на ринку. А якщо виходить на ринок, то сплачує компенсацію агенту.

Класифікація посередників

Класифікаційна ознака	Посередник	Характеристика посередника	Особливості
Посередники, що не мають права підписувати контракти з третіми особами	Агенти представники	представляє інтереси довірника на певному ринку за узгодженою номенклатурою товарів.  вони торгують обмеженою кількістю товарів і можуть репрезентувати 8—10 виробників	Обов’язки: проводити маркетингові дослідження та інформувати принципала про тенденції ринку: - надавати принципалу інформацію про технічні вимоги до товарів і ціни; - інформувати принципала про запити споживачів, про передбачувані розміщеннях замовлень: - створювати сприятливу думку про принципалом і його товари в ділових колах і здійснювати рекламу: - сприяти укладенню та реалізації контрактів; - організовувати ділові контакти принципалів з імпортерами товарів, - з урядовими та іншими організаціями, від яких залежать
	Брокери(маклери)	брокери підшукують клієнтів, пропонуючи різні джерела надходження товарів, і не вступають у тривалі ділові відносини ні з виробниками, ні зі споживачами. Брокери знаходять покупців на великі партії товарів, шукають клієнтів, які купують товари за низькими цінами у період, коли пропонування значно перевищує попит, або визначають джерела можливих поставок у період виникнення дефіциту.	Основне завдання – звести покупця і продавця
Посередники, що мають право підписувати контракти з третіми особами від свого імені і за рахунок довірника(продавця)	Комісіонери	Комітент(довірник) доручає комісіонеру за рахунок емітента від імені комісіонера здійснювати операції з третіми особами. Договір про постачання продукції укладається від імені комісіонера. Таким чином, комісіонер є посередником тільки для комітента, а не для кінцевого споживача гроші якого перераховуються на рахунок комісіонера. При цьому ризик випадкового псування і втрати продукції лежить на комітенті. Комісіонер зобов'язаний забезпечити збереження товару.	У договорі комісії зазначається: Мін ціни при експорті, мах ціни при імпорті; Терміни поставки, технічні, якісні характеристики товару Розмір, поряд виплат комісійних винагород Види договору: простий – комісіонер не є власником товару, він не несе відповідальності за 3тю сторону, розрахунок здійснюється на пряму, винагорода 1,5-3,5% від угоди складний(зазвичай при продажі)
	Консигнатори	різновид комісіонерів, що працюють на певних умовах, зокрема вони приймають товари на свій склад; реалізують їх на ринках протягом тривалого терміну; непродані товари можуть повертати виробникові.  як правило, володіють потужним складським господарством і заінтересовані в проведенні активної збутової політики.	Консігнаційне угода (договір консигнації) на тривалий термін, де обговорюються умови консигнації: власність консигнанта на товар(обсяг товару на складі, обсяг партії, що надходить); умови платежів; умови реалізації товару(терміни) винагороду Консигнатору; гарантування платежів.  Договір буває: Без повернення – консигнатор повинен викупитивесть товар, що залишився на складі, часткове повернення – консигнатор частково повертає това, Повне повернення – можливе повернення всього товару
Посередники, що мають право підписувати контракти від імені і за рахунок довірника	Агенти повірені	це посередники, яких вибирають продавці чи покупці для реалізації угод від свого імені та доручення. За своєю суттю повірені є простими виконавцями волі своїх клієнтів, хоч у певних межах можуть діяти і самостійно укладається договір доручення	Обов’язки: Вивч коньнктури ринку, умови торгівлі, характеристики товару Створення іміджу товару Сприяння реалізації товару Орендувати та утримувати склади Організувати збутову сітку та здійснювати після продаєний сервіс
	Торгові агенти	це юридична або фізична особа, що здійснює юридичні дії (укладає угоди) за рахунок і на користь іншої особи (принципала). Відносини між принципалом і торговим агентом регулюються спеціальним договором. Торговий агент діє як самостійний комерсант на основі письмової домовленості принципала. За свою діяльність торговий агент одержує винагороду - звичайно у вигляді відсотка від суми укладених операцій, причому незалежно від кінцевих результатів операції для принципала.	За обсягом повноважень торгові агенти діляться на: 1) універсальних - які можуть здійснювати будь-які юридичні дії від імені принципала; 2) генеральних - що мають право укладати будь-які угоди у сфері діяльності принципала; 3) спеціальних - які уповноважені укладати тільки угоди, вказані в домовленості.
Посередники, що мають право підписувати контракти від свого імені і за свій рахунок	дистриб’ютори	Дистриб'ютор - незалежний від виробника оптовий посередник, який здійснює продаж від свого або за свій рахунок і діє на підставі спеціального договору, укладеного з виробником. У цьому договорі обумовлюються мінімальний обсяг продажу, розмір і умови товарного кредиту, розмір торговельної націнки дистриб'ютора, плани охоплення дилерської мережі, територія, яку він обслуговує т.д.	Основна функція дистриб'ютора - не прямі продажі кінцевим споживачам, а розвиток і підтримка дилерської мережі. Для цього дистриб'ютор акумулює на своїх складах великі партії товарів, які він купує у різних виробників, а потім перерозподіляє ці товари, але вже більш дрібними партіями в необхідному асортименті, орієнтуючись на індивідуальні потреби кожного дилера. Природно, що він продає ці товари за більш високими цінами, ніж відпускні ціни виробника.
	Дилери	оптовий посередник, що здійснює продаж від свого імені, за свій рахунок і є незалежним від виробника і посередника. У короткому - збутовому каналі дилер купує товари безпосередньо у виробника.	Основна відмінність дилера від дистриб'ютора - це робота безпосередньо з кінцевим споживачем. Тому при визначенні доцільності роботи саме з тим чи іншим дилером, виробник і дистриб'ютор повинні враховувати, перш за все, чи має дилер вихід на цільову аудиторію кінцевих споживачів, для яких призначений товар.

БАЗОВІ УМОВИ ІНКОТЕРМС 2000

Група E - Відправлення

EXW - Продавець надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства, заводі, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. 

Група F - Основне перевезення не оплачено

FCA - Продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. FAS - Поставка є здійсненою продавцем, коли товар розміщений біля борту судна у названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. FOB - Поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Група C - Основне перевезення оплачено

CFR - Ппоставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення .Обовязок по митному очищенню покладається на Продавця.

CIF- Поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. 

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Обовязок по митному очищенню покладається на Продавця.

CPT - Продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

CIP - Продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб Група D – Прибуття(Доставка)

DAF - Продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни  DES - Продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на борту судна в названому порту призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до названого порту призначення до розвантаження  DEQ - Продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що не пройшов митного очищення для імпорту, наданий у розпорядження покупця на причалі (набережній) у названому порту призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до названого порту призначення та розвантаженням товару на причал (набережну)  DDU - Продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит" DDP -Продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення

Зміни редакції 2012:

1. DAT (сокр. от англ. Delivered At Terminal — «поставка на терминале») - міжнародний торговий термін, який може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту. Цей термін означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення.

Під терміналом розуміється будь-яке місце, в т.ч. авіа / авто / залізничний карго термінал, причал, склад, та ін Продавець несе всі ризики по доставці товару і його розвантаженні на терміналі. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару в Росію.

2. DAP (сокр. от англ. Delivered At Place — «поставка в месте назначения»)  - міжнародний торговий термін, який може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту. Цей термін означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення.

Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару в Росію.

3. DDP

СПОСОБИ ФІКСАЦІЇ ЦІНИ

Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладення або визначатися протягом терміну його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін:

* тверда,

* рухома,

* з наступною фіксацією,

* змінна.

Тверда ціна узгоджується і встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії. Тверда ціна застосовується як в угодах із негайною поставкою і поставкою протягом короткого строку(14 днів – 3 місяці), так і в угодах, що передбачають тривалі терміни поставки. Звичайно робиться застереження "ціна тверда, зміні не підлягає".

Рухома ціна - це зафіксована ціна при укладенні контракту, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться. При встановленні рухомої ціни в контракт вноситься застереження, яке передбачає, що коли до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або знизиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Це застереження має назву "застереження про підвищення або зниження ціни".

Звичайно в контракті обумовлюється допустимий мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної (2-5%), у межах якого перегляд зафіксованої ціни не провадиться. При встановленні рухомої ціни в контракті обов'язково має бути визначене джерело, за яким треба судити про зміну ринкової ціни. Рухомі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами.

Ціни з наступною фіксацією встановлюються у визначені договорами терміни на підставі узгоджених джерел (у тому числі й у процесі виконання контракту).

Як джерела цін контракт може передбачати біржові котирування, ціни, що публікуються в різних довідкових і галузевих часописах, а також ціни, які реально укладаються на світовому ринку й визначаються за достовірними конкурентними матеріалами.

Якщо в контракті ціна ставиться в залежності від змін ринкових цін, то в тексті контрату визначаються застереження:

1. Housse – підвищена – означає, що збільшення ринкової ціни ввійде до підвищення контрактної ціни, а зменшення не враховується

2. Baisse - означає, що зменшення ринкової ціни ввійде до підвищення контрактної ціни, а збільшення не враховується

3. Housse Baisse – враховується збільшення і зменшення

Використовується: при постаках товару з тривалим терміном виготовлення, вартість яких залежить від їх якості або вмісту певної кількості речовин(метали, нафта, хімія)

КОВЗАЮЧА (ЗМІННА) ЦІНА застосовується в контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися. Найчастіше такі ціни встановлюються на машини й устаткування з термінами поставок, що перевищують один рік (для контрактів із використанням цін із наступною фіксацією переважно до року), а також при виконанні великих за обсягом і тривалих у часі підрядних робіт(будівництво, суднобудівництво). Остаточна ціна звичайно розраховується за формулою:

С1 = С0( А * М1/М0 + В * Б1/Б0 + Д)

де C1 - остаточна ціна;

C0 - базова ціна;

А, В - частки, що займають у ціні окремі складові, наприклад вартість матеріалів, вартість робочої сили тощо;

М1 і М0 - індекси цін на матеріали, що використовувалися для виготовлення проданої продукції, на періоди їх закупівлі постачальником (М1) і встановлення базової ціни (М0);

Б1 і Б0 - індекси заробітної плати на періоди перерахунку ціни (Б1) і встановлення базової ціни (Б0);

Д - незмінна частка у змінній частині ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати).

При встановленні ковзаючої ціни в контракт можуть бути внесені деякі обмежувальні умови:

По-перше, можуть бути встановлені у відсотках до договірної ціни межі, у яких перегляд ціни не провадиться, а також визначена у відсотках межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не більше 10% від загальної вартості замовлення), яке називається лімітом зміни (ковзання).

По-друге, можна передбачити, що ковзання поширюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на певні елементи (наприклад, на вартість металу при будівництві суден) із зазначенням розміру у відсотках від загальної вартості замовлення.

По-третє, у контракті ковзання ціни може бути встановлено не на весь термін його дії, а на коротший строк (наприклад, на перші 3 - 6 місяців від дати укладення контракту), тому що протягом цього періоду виробник (постачальник) може закупити всі необхідні матеріали для виконання замовлення. У практиці міжнародної торгівлі використовуються різноманітні методи розрахунку ковзаючої ціни, які в кожному разі повинні вказуватися сторонами в контракті.

ПОПРАВКИ ДО ЦІНИ

Загальний розрахунок контрактної ціни вимагає обов'язкового урахування технічних і комерційних поправок до ціни, що є обгрунтуванням останньої в ході комерційних переговорів.

ТЕХНІЧНІ ПОПРАВКИ. До найуживаніших технічних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:

1. Поправка на техніко-економічні відмінності. Основною умовою коректного підбору виробів-аналогів і конкурентних матеріалів для розрахунку зовнішньоторговельних цін є мінімальний обсяг відмінностей у техніко-економічних показниках порівнюваної продукції, а також в умовах її виробництва та реалізації. Крім того, необхідно мати на увазі, що розрахунок кожної поправки необхідно здійснювати за умови, що всі інші техніко-економічні параметри й умови реалізації залишаються незмінними. При розрахунках цін на машини й устаткування найчастіше робляться поправки на потужність і продуктивність виробів, витрату палива й електроенергії, необхідні для роботи устаткування. Наприклад, поправка на потужність чи продуктивність розраховується за формулою:

Ц2 = Ц1 (М2 / М1)^п

де Ц2 - розрахункова ціна,

Ц1 - конкурентна ціна,

М2 - потужність чи продуктивність виробу,

M1 - потужність або продуктивність виробу-аналога за конкурентним матеріалом,

n - показник ступеня, що називається коефіцієнтом гальмування ціни. Величина цього показника залежить передусім від призначення устаткування і від особливостей його виготовлення.

2. Поправка на комплектацію. Для багатьох видів машин і устаткування комплектація може бути досить складною і змінюватися в дуже широких межах. Складність розрахунку поправки на комплектацію залежить від того, чи відомі ціни усіх вузлів, елементів і т. д. комплектації (так звані попозиційні ціни). Якщо конкурентний матеріал містить такі ціни, поправка робиться шляхом віднімання (або додавання) від (до) конкурентної ціни певної попозиційної ціни. Звичайно поправка на комплектацію збільшує суму контракту на 8-10 %.

3. Поправка на тропічне виконання. Машини й устаткування, призначені для роботи в умовах високої температури і вологості, повинні відповідати особливим вимогам і забезпечувати надійність техніко-економічних показників та інші необхідні споживні властивості. Поправка може становити 10-15 % вартості продукції у звичайному виконанні.

КОМЕРЦІЙНІ ПОПРАВКИ. До найпоширеніших комерційних поправок у практиці міжнародної торгівлі можна віднести такі:

1. Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки "франко-кордон" або "СІФ порт" країни-покупця. Експортні ціни приводяться до умов постачання "франко-кордон" або "ФОБ порт" країни-продавця. Дані про вартість фрахту та страхування беруться з офіційних даних транспортно-експедиційних організацій. Практика зовнішньої торгівлі показує, що за нормальної кон'юнктури ринку транспортних засобів розрахункова вартість фрахту і страхування не перевищує 12-15 %. При розрахунках залежності між умовами ФОБ і СІФ застосовується така формула приведення:

Ц СІФ = (Ц ФОБ + Ф) * А

де Цсіф і Цфоб - ціни на продукцію з урахуванням транспортування на умовах СІФ і ФОБ;

Ф - вартість фрахту (перевезення від порту відправлення до порту призначення);

А - ставка страхування вантажу під час перевезення водним шляхом.

Під час перевезення машин і устаткування вартість фрахту (Ф) визначається як сумарна вартість фрахту усіх вантажних місць.

2. Поправка на вторговування. Як зазначалося, ціна пропозиції завжди вища від остаточної ціни. У практиці зовнішньої торгівлі поправки на вторговування можуть доходити до 20-25%. Обґрунтованість оцінки величини цієї поправки залежить від якості конкурентного матеріалу й уміння з ним працювати, від знання конкретного постачальника, ринку тощо. Як правило, із прейскурантних цін робляться великі знижки (до 40%), із цін пропозиції - менш значні; при використанні цін контрактів поправка на вторговування здебільшого не враховується.

3. Приведення імпортної ціни до строку поставки товару. Через розрив у часі між даними конкурентних матеріалів і поставкою змінюється реальна ціна контракту. Тому при розрахунку імпортної ціни визначають ціни пропозиції на час поставки товару, застосовуючи індекси експортних і оптових цін, що публікуються в статистичних матеріалах. Для розрахунку приведеної імпортної ціни застосовується формула:

С1 = С0 (І1 / І0)

де C1 - приведена імпортна ціна,

С0 - ціна, запропонована інофірмою в конкурентному матеріалі,

I1 - запропонований індекс цін на дату поставки за майбутнім контрактом,

I0 - індекс цін товару на запропонований інофірмою термін закінчення поставки.

4. Поправки на умови платежу. У контрактах можуть бути передбачені різні умови платежу: за готівкою, чеком, переказом, з акредитива, інкасо, в аванс (повністю чи частково), у кредит із розстрочкою платежу. Поправка на умови платежу розраховується відносно базисної ціни на дату укладенн контракту, розрахованої за конкурентним матеріалом Потрібно визначити, яка буде ціна готівкою на дату укладення контракту з урахуванням узгоджених умов платежу. Інакще кажучи, у будь-якому разі покупець повинен повністю відшкодувати в ціні будь-які пільги, надані продавцем включаючи втрати від тимчасово вилучених з обороту фінансових засобів продавця. У ряді методик ціна з розстрочкою платежу визначається за формулою:

Цк = Цб (1 + К )^т

де Цк - ціна на дату фактичних розрахунків, Цб - ціна на початок періоду розстрочки, К - банківський процент за кредит, узятий продавцем, Т - період розстрочки.

ЦІНОВІ ЗНИЖКИ

На рівень фіксованих у контракті цін можуть суттєво впливати різні види знижок, що застосовуються в міжнародній торговельній практиці. Загалом їх понад 20 видів, але найпоширенішими є такі:

* загальна (проста) або одноразова знижка, яка надається до прейскурантної або довідкової ціни товару, становить 20-30% при угодах на стандартні види машин і устаткування і 2-5 % при поставках промислової сировини. При купівлі товару за готівку знижка надається в розмірі 2- З %. Складна знижка - це сума простих знижок. Прогресивна знижка найчастіше залежить від кількості купованого товару;

* знижка за оборот (бонусна) установлюється за певною шкалою залежно від досягнутого обороту протягом узгодженого сторонами терміну (звичайно одного року). Вона має заохочувальний характер і надається продавцем своєму постійному (оптовому) покупцю на основі спеціальних бонусних угод, але в контракті не вказується. На деякі види машин і устаткування бонусна знижка досягає 15-30%, на сировинні та сільськогосподарські товари вона обчислюється в межах 1-2%. У торгівлі сировинними і продовольчими товарами застосовуються надбавки за підвищену якість (боніфакція) І знижки за знижену якість (рефакція);

* знижка за кількість чи серійність за умови купівлі заздалегідь визначеної зростаючої кількості товару, величина знижки залежить від характеру вторговування;

* дилерська знижка, яка надається виробниками своїм постійним агентам та іншим посередникам зі збуту, може становити в середньому 15-20% від роздрібної ціни;

* спеціальна знижка на пробні партії товару і замовлення;

* сезонна знижка за купівлю товару поза сезоном;

* знижка при продажі потриманого устаткування - до 50% від початкової ціни;

* експортна знижка, що надається продавцями при продажі товарів іноземним покупцям понад ті знижки, які діють для покупців внутрішнього ринку;

* знижка за повернення раніше купленого товару в даної фірми в розмірі 20-30% прейскурантної ціни (при поверненні покупцем товару застарілої моделі); широко практикується при продажі автомобілів, побутової електроніки, електрообладнання.

Конкурентний лист – визначає ціни на свою продукцію через порівняння цінових пропозицій конкурента

Визначення ціна за методом конкурентного листа передбачає заставлення рівнів цін і комерційних та технічних параметрів аналогічної продукції різних виробників

Конкурентний лист – таблиця до якої заносять усі чинники, зо визначають рівень цін на аналогічні товари, конкурентні та комерційні умови угоди.

РІВЕНЬ ЦІНИ ТОВАРУ

В сучасних умовах при визначенні ціни фірма орієнтується на ціни великих виробників та середні індикативні ціни, що публікуються торгово-промисловими палатами.

Розрахунок ціни товару повинен спиратися на фази життєвого циклу товару:

1 етап – порівняння власного товару з гіршими чи кращими показниками товарів конкурентів(якість, потужність, канали доставки, після продажне обслуговування)

2 етап включає:

• Калькуляція витрат + витрати по стимулюванню попиту і адаптації на ринку

• Аналіз ринкових цін і їх коливань під впливом попиту і пропозиці

• Встановлення верхньої і нижньої межі коливань для визначення ступеню маневрування

• Оцінка обсягів продажу

• Визначення альтернативних видів цінової політики

• Визначення конкретних продажних цін з урахуванням умов платежу. Валютних курсів, методів тарифного і нетарифного регулювання

Для розрахунку цін використовується маржинальний підхід, де враховується додаткові витрати на випуск додаткової одиниці продукції

МС = ДС / ДХ, де МС – граничні втрати, ДС – приріст сукупних витрат, ДХ – приріст обсягу виробництва.

Цінові стратегії:

1. Орієнтація на низькі витрати

2. Орієнтація на унікальність товару

3. Комбінована(1+2)

4. Орієнтація на фірми великої фірми

Світові ціни публікуються в спеціальних галузевих та фірмових довідниках + біржові котирування.

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ І МІЖНАРОДНІ ПЛАТЕЖІ

Міжнародні розрахунки мають документальний характер, тобто здійснюються фінансовими і комерційними документами:

• Фін док – векселі, платіжні розписки, чеки

• Комерц док – рахунки фактури, що підтверджують відвантаження та відправлення чи прийняття товару

• Страхові док

• Інші док – сертифікати, що підтверджують переміщення товару через кордом

СПОСОБИ ПЛАТЕЖУ:

• ПЛАТІЖ ГОТІВКОЮ у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу. Використовується для короткострокових угод до 2 тижнів – 1 місяць

• АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ передбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше - під час і навіть до початку виконання замовлення. Аванс може надаватися у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається у відсотках від контрактної вартості замовлення. Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту.

• ПЛАТІЖ У КРЕДИТ передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті через якийсь час після поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний (товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредит називається ще й фірмовим товарним кредитом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% від капіталу покупця. Щоб визначити таку "межу", продавець повинен поцікавитися фінансовим станом покупця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80- 85%, іншу частину покупець виплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов'язання за контрактом.

ЗАСОБИ ПЛАТЕЖУ:

ЧЕК являє собою безумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням на рахунок власника чека в банку.

Розрізняють такі види чеків:

а) іменний, або чек на користь-певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Тут передання здійснюється цесією, тобто через передавальний надпис із застереженням "Не наказу" завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права;

б) ордерний, тобто чек, виписаний на користь певної особи або за його наказом. Передається такий чек за допомогою індосаменту з застереженням "Наказу" або без нього. Цей вид чека широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Зразок такого чека показано вище при переліку елементів чека;

в) чек на пред'явника виписується пред'явникові і може бути переданий іншій особі, як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтам на свій банк.

Чеки ще поділяються на фірмові і банківські.

Банківський чек - це чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немає найменування фірми-чекодавця, а чекодавцем є банк боржника. Оплата за цими чеками здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку у банку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастіше використовуються банківські ордерні чеки.

Фірмовий чек - це чек, виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються в національній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свій банк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця.

ВЕКСЕЛЬ - це цінний папір, що оформлений у строгій відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне абстрактне грошове зобов'язання.

При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий і перекладний вексель (тратта). Частіше застосовується перекладний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента.

Проста форма грошового зобов'язання (прості векселі) при розрахунках на умовах комерційного кредиту застосовується значно рідше. Як правило, вона також зумовлена продажем товару з розстрочкою платежу.

Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.

У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.

Індосаменти бувають таких видів:

1. Бланковий індосамент. Це передавальний напи зроблений на зворотному боці векселя, у якому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являє собою найменування індосанта і його підпис.

2. Іменний (повний) індосамент. За його допомогою індосант передає усі права і вимогу за векселем іншій особі, чиє найменування або ім'я вказується в індосаменті.

3. Перепоручительський індосамент. Такий передавальний напис робиться держателем векселя при переданні цього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж і забезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.

Індосамент можна здійснити у вигляді передавального напису з умовою відмови взяти на себе відповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис "Без обороту на мене", а передавальний напис називається безоборотным індосаментом.

Третім засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

ФОРМИ ПЛАТЕЖУ

До форм розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенем вигідності для експортера від найбільш вигідних до найменш вигідних):

* 100%-ний авансовий платіж;

* акредитив;

* інкасо;

* відкритий рахунок.

АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком.

АКРЕДИТИВНА ФОРМА РОЗРАХУНКУ також вигідна експортеру (порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку.

Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде зроблений на користь експортера тільки після подання тим товарних документів, що засвідчують відвантаження товару.

Послідовність операцій при акредитивній формі розрахунків ілюструє така схема:

Види акредитиву:

Покритими (депонованими) вважаються акредитиви, відкриття яких банк покупця перераховує кошти платника на окремий рахунок «Акредитиви», що відкривається в банку постачальника або покупця, тобто існують реальні кошти

Непокриті акредитиви - це акредитиви, які виставлені без депонування коштів. Банк закладає власні кошти

Відзивний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком покупця без попереднього погодження з постачальником (наприклад, у випадку недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-покупця гарантувати платежі по акредитиву). Всі розпорядження про зміну умов відзивного акредитива платник повідомляє своєму банку, який повідомляє банк постачальника, а останній - самого постачальника.

Безвідзивний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він відкритий.

Подільний акредитив передбачає виплату експортеру певних узгоджених у контракті сум після кожного частковог постачання.

Неподільний акредитив передбачає, що вся належна експортеру сума буде виплачена після завершення всіх поставок або після останньої часткової поставки. Такий акредитив захищає інтереси покупця.

Для експортера найвигіднішим є акредитив безвідкличний, покритий, неподільний.

ІНКАСО. Застосування інкасової форми розрахунків регулюється "Уніфікованими правилами щодо інкасо" ухваленими в 1978 р. Міжнародною торговельною палатою' Інкасо - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку.

Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати.

Види:

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (векселі, чеки й інші документи, що використовуються для отримання платежів), які не супроводжуються комерційними документами.

Документальне – інкасуються комерційні документи

ВІДКРИТИЙ РАХУНОК - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки.

Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер мусить оплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строком платежу за пред'явленням. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи.

За відкритим рахунком розраховуються здебільшого за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних частин до раніше поставленого устаткування або машин.

Механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях - це ціла система різноманітних способів, засобів і форм платежу. Залежно від співвіднощення термінів платежу і поставок товару розрізняють три основні способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.

ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗЕД:

Транспорт є основною сполучною ланкою між продавцем і покупцем. Мета транспортування - своєчасна доставка вантажу в належному стані в кінцевий пункт призначення. Перевезення, незалежно від виду транспорту, може істотно впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо забезпечувати перевезення безпечним маршрутом, із кращим сервісним обслуговуванням і за найменших витрат. Це обумовлює необхідність тісного контакту між покупцем і відповідальним за перевезення.

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин:

• Вид вантажу

• Відстань і маршрут перевезення.

• Фактор часу.

• Вартість перевезення.

• Безпека транспортування.

МОРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Морські судна класифікуються залежно від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення. Найбільший інтерес становить поділ ринку морських перевезень на трампове і лінійне судноплавство:

ТРАМПОВЕ СУДНОПЛАВСТВО. Трамповими (англ, "tramp" - бурлака) називаються судна, що здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і скеровуються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. 

У торговельному мореплаванні застосовуються такі види фрахтування судна:

* фрахтування на один рейс (single voyage chartering), за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного або кількох портів відправлення в один або кілька портів призначення;

* фрахтування на послідовні рейси (consecutive voyages chartering) застосовується при перевезеннях великої кількості однорідного вантажу в тому самому напрямку кількома послідовними рейсами;

* фрахтування за генеральним контрактом (general contract chartering), за яким судновласник зобов'язується протягом конкретного періоду перевезти певну кількість вантажу;

* фрахтування на умовах тайм-чартер (time charter) - це договір про оренду судна, коли все судно або його частина передається на конкретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов'язаний тільки утримувати судно у справному стані й оплачувати утримання екіпажу. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплачує орендну плату судновласнику;

* фрахтування на умовах димайз-чартеру (demise charter) - це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на обумовлений термін разом із командою, члени якої стають службовцями наймача, котрий бере на себе всі витрати щодо судна, у тому числі зарплату екіпажу й орендну плату судновласнику;

* фрахтування на умовах бербоут-чартеру (bareboat charter) - це наймання судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе всі витрати щодо його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування суден широко застосовується під час придбання суден у розстрочку. У такому разі договір оренди є також і договором купівлі-продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна.

ЛІНІЙНЕ СУДНОПЛАВСТВО - форма транспортних послуг, що забезпечує регулярні перевезення між установленими портами генеральних вантажів за заздалегідь оголошеним розкладом. Сполучення регулярними лініями підтримується одним або кількома судноплавними компаніями.

Розрізняють три типи ліній:

* односторонні, що обслуговуються одним судновласником;

* спільні, які обслуговуються кількома транспортними компаніями на основі угод між ними або міжурядовими угодами;

* конференціальні, організовані для перевезення вантажів на океанських напрямках на основі угод конференцій судновласницьких компаній.

Основним документом у морських перевезеннях є коносамент (Bill Lading).

Коносамент - документ, який видає судновласник вантажовідправникові в підтвердження прийняття вантажу до перевезення морським шляхом. Крім основного примірника, коносамент має ще два або три оригінали, на яких перевізники або їх агент ставлять свої підписи і печатку. Існують також копії без права передання, що не підписуються і не мають юридичної чинності.

Особливості морських перевезень:

• Відносно низька собівартість

• Незначні витрати палива

• Мобільність переходу між маршрутами

• Необмежена пропускна спроможність шляхів

• Велика вантажопідйомність

• Висока продуктивність праці

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТАРНСПОРТ

Основним документом у перевезенні товарів залізницею з країни в країну є залізнична накладна (Rail Way Bill). Вона виконує функції договору про перевезення; товаророзпорядчого документа та підтвердження про прийняття вантажу до перевезення. Цей документ не є зворотним. 

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держави (більшість країн Європи, а також ряд країн Азії і Північної Африки). КОТІФ містить умови перевезення вантажів. 

Переваги:

• Висока ефективність при перевезенні на великі відстані більше

200 км

• Відносна дешевизна

• Мале забруднення середовища

• Спроможність перевезення широкої номенклатури вантажів

• Незалежність від кліматичних умов

• Можливість доставки вантажу до підприємства з використанням під’їдних шляхів

АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ

Основним документом в автомобільних перевезеннях є товаротранспортна накладна (Road Way Bill), що виконує функції: договору перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки перевізника. Зміст відомостей, що вказуються в накладній, визначається Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПВ) від 1956 p., учасником якої був СРСР.

Накладна складається відправником у чотирьох примірниках (два - для перевізника і по одному - для продавця і покупця), підписується відправником і перевізником.

РИСИ:

- Можливість швидкої доставки

- Можливість доставки без перевантаження

- велика мобільність

- Висока ефективність при перевезеннях до 200км

- ритмічність

Недоліки:

• Залежність від дорожньої мережі

• Складність управління

ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ

Основним документом в авіаперевезеннях є авіанакладна (AirWayBill), що виконує функції договору повітряного перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки Аерофлоту в прийнятті вантажу до перевезення; митної декларації. Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і дев'яти копій. 

РИСИ:

• Велика швидкість та збереження вантажу

• Скорочення шляху

• Можливість превезення в важкодоступні райони

Недоліки:

• Висока вартість

• Необхідність узгоджувати маршрут між різники компаніями