Самостійна робота студентів № 10 Тема: Джерела інформації про чисельність персоналу, використання робочого часу та оплати праці
1 Питання які треба опрацювати:
Показники наявності, структури, стану та руху робочої сили
Використання робочого часу та оплати праці
2 Основні тези лекції:
1. Показники наявності, структури, стану та руху робочої сили
Становлення ринкової економіки України й ринку праці потребує раціонального, ефективного розподілу та використання трудових ресурсів. Це, у свою чергу, передбачає облік чисельності та складу працівників, а також їхній рух на кожному робочому місці.
Основним показником наявності робочої сили на всіх суб’єк- тах господарювання, незалежно від форм власності, які використовують найману працю (робочу силу), є облікова чисельність працівників.
Для характеристики чисельності працівників за період розраховуються середньооблікова чисельність працівників, яка за звітний місяць обчислюється діленням чисельності працівників облікового складу за кожен календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 (для лютого — по 28 або 29 число), включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, на кількість календарних днів звітного місяця.
Для розрахунку середньооблікової чисельності працівників підприємства скористаємося такими даними:
Підприємство працює з 25 червня. Чисельність працівників облікового складу була така: 25 червня — 25 осіб; 26 червня — 200 осіб; 27 червня — 203 особи; 28 червня — 209 осіб. Останні дні місяця були вихідні (29 та 30 червня).
Середньооблікова чисельність працівників підприємства за місяць визначається діленням суми чисельності працівників облікового складу за всі календарні дні місяця на кількість календарних днів у червні місяці. При цьому облікова чисельність працівників за вихідні дні (29 та 30 червня) прирівнюється до облікової чисельності персоналу попереднього робочого дня.
(особа),
де
— середньооблікова чисельність
працівників за червень місяць.
Середньооблікову чисельність за більший період часу (квартал, рік) на практиці розраховують за формулою простої середньої арифметичної — діленням суми середньооблікових чисел за відповідні місяці на їх кількість, тобто на 3 або на 12 (у цьому разі допускається деяка похибка, бо тривалість місяців неоднакова; точніше середньооблікову кількість можна визначити, узявши до уваги справжню тривалість окремих місяців).
Крім зазначених показників чисельності працівників розраховуються середньооблікова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.
Методика розрахунку цього показника ґрунтується на перерахунку всього персоналу, який залучається до роботи у звітному періоді та отримував відповідну заробітну платню (дохід) (як за відпрацьований робочий час, так і не відпрацьований, але оплачений), в умовну чисельність працівників, зайнятих виконанням роботи повний робочий день, виходячи зі встановленої її тривалості.
Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу, перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня).
Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як ті, що цілком відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.
Середньооблікова чисельність працівників по групі підприємств, галузей та економіці в цілому визначається як сума середньооблікової чисельності працівників в окремих підприємств.
Залежно від ознаки, що покладена в основу вивчення, склад працівників може бути вивчений за допомогою різних статистичних групувань. Розглянемо найважливіші з них.
У державній статистичній звітності з питань праці передбачено розподіл працівників на персонал, зайнятий:
основною діяльністю, тобто персонал, який безпосередньо бере участь у процесі виробництва або обслуговує його;
неосновною діяльністю (в обслуговуючих та інших господарствах), тобто персонал, який не пов’язаний безпосередньо з основною діяльністю підприємства, з процесом виробництва.
На рівні підприємств та організацій вирізняють такі категорії персоналу: керівники, спеціалісти, службовці, робітники. В окремих галузях ті чи інші категорії персоналу розглядаються докладніше. Особливо це стосується категорії робітників.
Мірою кваліфікації окремого робітника найчастіше слугує відповідний розряд за встановленою тарифною сіткою. Узагальнювальною мірою рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд.
Середній тарифний розряд можна обчислити двома методами:
1. Як середню арифметичну з тарифних розрядів робітників, зважених за кількістю робітників кожного розряду.
2. З урахуванням тарифних ставок на підставі даних про середній тарифний коефіцієнт.
Чисельність працівників окремих підприємств та організацій постійно змінюється в часі. Процес поповнення, вивільнення та перерозподілу робочої сили між окремими підприємствами, галузями та регіонами — це рух робочої сили.
За статистичного вивчення руху робочої сили визначають обсяг руху, а також фактори, які на нього впливають. Для цього встановлюють абсолютні та відносні показники обігу робочої сили. У низці галузей (переробні галузі промисловості, сільське господарство, будівництво тощо), виробництво яких має сезонний характер, спостерігаються сезонні коливання в чисельності працівників.
Статистика виявляє і вимірює сезонні коливання чисельності працівників за допомогою різних методів. Найпростішим є розрахунок індексів сезонності. Індекс сезонності може бути визначений віднесенням щомісячних даних про чисельність працівників до середньооблікової чисельності за рік.
Індекси сезонних коливань можуть бути розраховані і як відношення кількості людино-днів, відпрацьованих у кожному даному місяці, до середньомісячної кількості відпрацьованих людино-днів за рік.
Вплив сезонного фактора визначають за ступенем відхилення індексів сезонності від 100 %, чим менше відхилення, тим менше вплив сезонного фактора. Індекс сезонності з максимальним відхиленням називається коефіцієнтом нерівномірності сезонного навантаження.