
- •Тема 1.1. Основи хімічної термодинаміки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .9
- •Тема 1.2. Фазова рівновага та вчення про розчини. . . . . . . . . . . . . .46
- •Тема 1.3 Електрохімія. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .86
- •Тема 1.1. Основи хімічної термодинаміки план
- •1. Зміст та основні поняття термодинаміки
- •2. Перше начало термодинаміки. Ентальпія
- •3. Закон гесса
- •Наслідки закону Гесса
- •Кількість енергії, що витрачається різними категоріями людей
- •4. Друге начало термодинаміки
- •5. Термодинамічні потенціали і фактори
- •Типи реакцій та умови їх протікання в залежності від δн, δs, δg
- •6. Розрахунок термодинамічних потенціалів в хімічних реакціях
- •Самостійна робота
- •Термодинамічні властивості деяких речовин
- •Термодинаміка біохімічних процесів
- •´ Контрольні запитання
- •J Тест на тему "Основи хімічної термодинаміки"
- •Тема 1.2. Фазова рівновага та вчення про розчини план:
- •1. Загальна характеристика розчинів
- •2. Розчини газів в рідинах. Закон генрі
- •Розчинність твердих речовин в рідинах
- •4. Дифузія і осмос в розчинах. Закон вант-гоффа
- •Явище осмосу. Закон вант - гоффа
- •Практичне значення осмосу
- •5. Тиск пари над розчинами. Закон рауля
- •6. Температура кристалізації і кипіння розчинів
- •Кріоскопічні і ебуліоскопічні сталі для деяких розчинників
- •7. Фазові переходи. Фазова рівновага
- •Класифікація гетерогенних систем
- •Самостійна робота
- •Задача 11
- •Розчин неелектролітів
- •Самостійна робота
- •& Тим, хто хоче знати більше розчинники, їх характеристика
- •Тема 1.3. Електрохімія електрична провідність розчинів. План
- •Предмет електрохімії
- •2. Електропровідність розчинів електролітів,
- •Молярна електропровідність деяких електролітів у водних розчинах при 298 к
- •Вимірювання електропровідності
- •3. Електродний потенціал. Рівняння нернста
- •Ряд стандартних електродних потенціалів
- •Ряд електронегативності неметалів
- •Відносна електронегативність деяких неметалів
- •С тандартні електродні та окисно-відновні потенціали у водних розчинах при 298к
- •4. Класифікація електродів
- •Корозія металів. Види корозії. Методи захисту від корозії обладнання, що використовується в харчовій і переробній промисловості
- •Види корозії
- •Методи захисту від корозії обладнання, що використовується в харчовій і переробній промисловості
- •Нанесення металевих покриттів
- •Нанесення неметалевих покриттів
- •Електрохімічні методи захисту
- •Хімічні методи захисту
- •Застосування надчистих металів
- •Розчин електролітів Задача №15
- •Розв’язання
- •Задача №18
- •Самостійна робота Задача 20
- •Задача 21
- •Задача 22
- •& Тим, хто хоче знати більше електрохімічні елементи
- •´ Контрольні запитання:
- •Тема 1.4. Хімічна кінетика і каталіз план
- •1.1. Природа речовин, що реагують
- •1.2. Агрегатний стан речовин
- •1.3. Площа поверхні зіткнення речовин, що реагують
- •1.4. Вплив тиску
- •1.5. Концентрація реагуючих речовин
- •2. Залежність швидкості реакції від температури
- •3. Складні реакції. Ланцюгові реакції
- •Ланцюгові реакції
- •4. Фотохімічні реакції
- •Каталіз і каталізатори
- •Ферментативний каталіз
- •Самостійна робота
- •Фотохімічні реакції.
- •& Тим, хто хоче знати більше вплив температури на швидкість біологічних процесів
- •Про умови зберігання харчових продуктів
- •J тест по темі 1.4. "хімічна кінетика і каталіз “
- •Термінологічний словник
- •Література
Розчинність твердих речовин в рідинах
Процес розчинення твердих речовин у рідинах складається із руйнування кристалічної гратки і дифузії речовин в об’єм. При цьому під впливом розчинника, від поверхні твердих речовин поступово відриваються окремі молекули або йони і рівномірно розподіляються по всьому об’єму розчину.
Розчинність твердих речовин в рідинах визначається природою розчинника і розчиненої речовини, а також температурою. При розчиненні твердої речовини в рідині досягається концентрація, при якій тверда речовина перестає розчинятися і встановлюється рівновага між розчином і твердою речовиною. Такий розчин називають насиченим.
Концентрація насиченого розчину будь-якої речовини при даній температурі постійна і характеризує розчинність цієї речовини.
При певних умовах можна одержати розчини, концентрація яких вища концентрації насиченого розчину. Такі розчини називаються перенасиченими.
Розчин називається перенасиченим, коли в ньому міститься значно більше розчиненої речовини, ніж її потрібно для насичення при даній температурі.
Вони досить нестійкі і при перемішуванні, струшуванні або попаданні них твердих частинок (пил тощо) розділяються на осад розчиненої речовини і насичений розчин. У спокійному стані вони можуть роками залишатися без змін.
Швидкість розчинення твердої речовини залежить від розміру частинок – великі шматки твердої речовини слід подрібнювати в ступці. Проте гігроскопічні речовини не подрібнюють перед розчиненням. Якщо порошок при висипанні у воду спливає і не змочується, то його слід спочатку змочити етиловим спиртом, а потім додавати у воду. Смолисті речовини перед розчиненням слід розрізати на невеликі шматочки і вводити до розчинника поступово.
Розчинення твердих речовин супроводжується поглинанням або виділенням теплоти, яку відносять до 1молю розчиненої речовини. Різниця в знаках теплового ефекту розчинення пояснюється тим, що при розчиненні твердих речовин в рідині одночасно йдуть два процеси – взаємодія молекул розчинника з молекулами або іонами твердої речовини (сольватація) або при розчиненні у воді (гідратація) та руйнування твердої речовини з розподіленням її по всьому об’єму розчину. При сольватації енергія виділяється (ΔН1< 0), на руйнування твердої речовини енергія витрачається (ΔН2 > 0). Сумарний тепловий ефект залежить від абсолютних значень ΔН1 та ΔН2 і може бути як позитивний, так і від’ємним.
Рис.5. Схема розчинення кристалів солі NaCl у воді
Сольватацію можна розглядати на прикладі розчинення кристалів солі NaCl у воді (рис.5). Диполі води орієнтуються навкруги від’ємних іонів хлору своїм позитивним полюсом, а навкруги позитивних іонів натрію – від’ємним, тобто відбувається гідратація іонів. В результаті цього процесу зв’язок між поверхнево розташованими іонами в кристалі хлористого натрію послаблюється. Іони натрію і хлору відриваються від кристалу, а молекули води утворюють навкруги них так звану гідратну оболонку.
Процес розчинення у воді NaCl практично не має теплового ефекту, бо енергія гідратації майже дорівнює енергії руйнування кристалу.
При розчиненні у воді КСl з досить стійкою кристалічною граткою, іони К+ і Сl- гідратуються і енергія ΔН1, що виділяється при цьому, компенсує більшу частину енергії ΔН2, необхідної для руйнування кристалічної гратки. Отже, за абсолютним значенням ΔН2 >ΔН1 і при розчиненні КСl у воді теплота буде поглинатися з оточуючого середовища, тобто цей процес ендотермічний.
Розчинність кристалогідрату CuCl2∙2H2O супроводжується виділенням теплоти, тобто процес екзотермічний, бо енергія гідратації значно перевищує енергію руйнування твердого тіла.
Знак теплового ефекту визначає і вплив температури на розчинність. Процес розчинення більшості твердих речовин ендотермічний і з підвищенням температури розчинність збільшується.
Для деяких речовин з підвищенням температури розчинність зменшується, оскільки процес їх розчинення екзотермічний.
Розчинність твердих речовин завжди обмежена. Але абсолютно нерозчинних речовин в природі не існує, хоча і є речовини, практично не розчинні у воді. До них можна віднести BaSO4, CaCO3, CuS, AgCl та інші.
Як і будь-який фізико-хімічний процес, процес розчинення підкоряється певним закономірностям. Відомо, що швидкість хімічних процесів залежить від температури. Аналогічно, швидкість розчинення речовин при підвищенні температури збільшується, отже, збільшується і розчинність.
На швидкість розчинення впливають дифузія та ступінь подрібнення речовини. Швидкість переходу речовини з кристала в розчин, тобто швидкість гідратації, на два порядки більша, ніж швидкість дифузії гідратованої молекули (чи іона) у глибину розчину. Тому для того, щоб збільшити швидкість розчинення, розчин необхідно перемішувати. При цьому збільшується швидкість дифузії гідратованих частинок у розчин. Оскільки процес розчинення відбувається лише на поверхні розподілу фаз, то чим більшою є ступінь подрібнення речовин, тим більшою є його питома поверхня і, отже, вищою є швидкість розчинення.