18.Відмінності автономної і соматичної нервової системи.

Від соматичної автономна нервова система відрізняється низкою суттєвих відмінностей. По-перше, всі соматичні нервові клітини містяться в сірій речовині головного й спинного мозку, а також у спінальних вузлах і вузлах черепномозкових нервів. Усі ж нейрони симпатичної та парасимпатичної частин нервової системи (крім центрів) розміщені тільки в периферичній нервовій системі. Симпатичні нервові клітини зібрані в біляхребцевих або хребцевих вузлах (гангліях), а парасимпатичні нервові клітини утворюють інтрамуральні вузли, які містяться в товщі внутрішніх органів, або екстра-муральні вузли — у ділянці голови.

По-друге, нервові центри автономної нервової системи розміщені тільки в певних ділянках головного і спинного мозку. Так, центри симпатичної частини нервової системи лежать у латеральних рогах грудопоперекової частини спинного мозку, а парасимпатичної — в трьох ділянках. Це ядро Якубовича в ніжках великого мозку, довгастий мозок, у якому лежать ядра Х пари, а також сльозо- та слиновидільні шляхи і крижовий відділ парасимпатичної нервової системи, в якому містяться ядра рухових і секреторних волокон для органів тазової порожнини. Як зазначалося вище, для соматичної нервової системи характерним є розміщення всіх нервових центрів у головному та спинному мозку.

19.Морфологія симпатичної нервової системи.

Центри симпатичної іннервації всього організму лежать у латеральних рогах сірої речовини грудопоперекового відділу спинного мозку. Крім того, до симпатичної нервової системи належать: 1) правий і лівий симпатичні стовбури; 2) біляхребцеві (паравертебральні) вузли, які є частиною симпатичних стовбурів; 3) дохребцеві (превертебральні) вузли; 4) м'якушеві довуз-лові нервові волокна і 5) безм'якушеві завузлові (постгангліонарні) нервові волокна (рис. 13.33). Останні утворюють численні нервові симпатичні сплетення на органах, судинах та ін.

20.Морфологія парасимпатичної нервової системи.

Парасимпатична частина нервової системи поділяється на середньомоз-кову, довгастомозкову і крижову частини.

Середньомозкова частина включає парасимпатичні шляхи в сфінктер зіниці ока і у війковий м'яз. їхній центр лежить в ядрі Якубовича медіально від ядра окорухового нерва (ІІІ пара). Довузлові нервові волокна йдуть у складі вентральної гілки окорухового нерва до війкового вузла.

Довгастомозкова частина утворює шляхи: сльозовидільний, слиновидільні, а також рухові й секреторні для внутрішніх органів (блукаючий нерв).

Крижова частина парасимпатичної нервової системи, в якому містяться ядра рухових і секреторних волокон для органів тазової порожнини.

21.Філогенез автономної нервової системи.

У багатьох нижчих тварин нервова система представлена у вигляді мережі, рівномірно розвиненою у всіх ділянках тіла. Відокремлення переднього і хвостатого решт тіла, формування сегментів тіла призвели до концентрації нервових клітин у вузли, де клітини мають можливість утворювати велику взаємну зв’язок.У зв’язку з прогресивним розвитком органів чуття і інших систем у більш високо організованих тварин, наприклад хордових, сетевидная нервова система диференціювалася на соматичну (анімальную) і вегетативну (автономну). Соматична система іннервує тіло, а вегетативна – регулює діяльність внутрішніх органів і проводить адаптаційно-трофічні імпульси до клітин і тканин. У ланцетника у внутрішніх органах вже маються сплетення з дрібними вузлами; відсутні вузли навколохребцеві і на головному кінці тіла.У хрящових, кісткових риб та круглоротих (міноги) є розвинені вегетативні нерви і сплетення. Добре диференційовані блукаючий нерв і симпатичний стовбур. У стінках внутрішніх органів знаходяться вегетативні сплетення. Починаючи з амфібій, екстраорганние сплетення з перед-хребетними і головними вузлами виражені більш чітко. Ці філогенетичні дані свідчать про те, що з ускладненням будови організму спостерігається функціональна і відповідна структурна перебудова вегетативного відділу нервової системи, ускладнюються вищі механізми її регуляції.

22.Визначення і класифікація провідних шляхів головоного та спинного мозку.

1. Спинномозкові нерви відходять від спинного мозку метамерно, відповідно до поділу скелета на відділи. Вони поділяються на шийні, грудні, поперекові, крижові й хвостові. Черепномозкові нерви відходять від довгастого (з VI до ХІІ пар) і середнього (ІІІ і IV пари) мозку. Водночас І і ІІ пари череп-номозкових нервів посідають особливе місце, виконуючи функції нервових провідників органів чуття (нюху і зору).

2. Кожний спинномозковий нерв змішаний і має два корені — дорсальний і вентральний. На дорсальному корені лежить спинномозковий вузол — ganglion spinale (див. рис. 13.23). При виході з хребетного каналу обидва корені об'єднуються в загальний нервовий стовбур — спинномозковий нерв — n. spinalis, у складі якого є чутливі, рухові й симпатичні нервові волокна.Черепномозкові нерви відходять переважно одним коренем, який відповідає дорсальному або вентральному кореню спинномозкового нерва.

3. Усі рухові (еферентні) нервові волокна виходять з вентральних рогів сірої мозкової речовини спинного мозку та з відповідних рухових ядер довгастого й середнього мозку (ІІІ, IV, VI, ХІ і ХІІ пари). На спинному мозку вони утворюють вентральні рухові корені.

4. Усі чутливі (аферентні) нервові волокна складаються з аксонів клітин спинномозкових вузлів та відповідних вузлів черепномозкових нервів (V, VII, VIII, ІХ і Х пари). Отже, всі тіла рецепторних (чутливих) нейронів розміщені зовні спинного і головного мозку.

5. Кожний спинномозковий нерв, виходячи з хребетного каналу, віддає білу сполучну гілку (довузлове нервове волокно) — ramus communicans albus — симпатичному стовбуру, в оболонки спинного мозку, і отримує сіру сполучну гілку (завузлове нервове волокно) — ramus communicans griseus — від симпатичного стовбура. Важливою закономірністю розгалуження спинномозкових нервів є те, що, виходячи з хребетного каналу, вони поділяються на дорсальні й вентральні гілки, які відповідно іннервують дорсальні й вен-тральні м'язові групи, що лежать вздовж хребетного стовпа. Кожна з таких гілок, в свою чергу, поділяється на медіальну й латеральну гілки для м'язів і шкіри, що також зумовлюється розподілом м'язових тяжів на латеральний і медіальний шари. Сукупність гілок кожного сегментного нерва разом із відповідною ділянкою спинного мозку утворюють нервовий сегмент — не-вротом.

23.Морфологія органів чуття.

Органи чуття залежно від будови їх елементів, що сприймають подразнення, та розвитку поділяють на три типи: первинночутливі (нейросенсорні), вторинночутливі (сенсороепітеліальні) і органи, що не мають чіткої органної будови.

До первинночутливих органів належать органи зору і нюху. їх сприймальні елементи представлені нервовими клітинам, які розвиваються з нервової пластинки.

Вторинночутливі органи (присінково-завитковий орган і орган смаку) характеризуються тим, що їх сприймальні елементи представлені спеціалізованими епітеліальними клітинами, які розвиваються з потовщень ектодерми — плакод. Сприйняте епітеліальними клітинами подразнення через нервові закінчення передається нервовим клітинам. До третього типу органів чуття належить орган дотику. Він не має чіткої органної будови і представлений чутливими нервовими закінченнями.

Інтерорецептори сприймають подразнення, що виникають у тканинах і органах. Ці подразнення виникають постійно. При нормальній життєдіяльності організму збудження від більшості інтерорецепторів не відтворюються у вигляді відчуттів*. Аналіз цих збуджень забезпечує нормальний обмін речовин, регуляцію кровопостачання органів та координацію функцій апаратів і систем органів. Тобто він забезпечує загальний фон діяльності нервової системи, який І. М. Сєченов у 1886 р. назвав «валовим чуттям». У людини цей стан викликає відчуття благополуччя, недуги, голоду, спраги тощо.