Глосарій

Абсолютні показники ефективності - показники, що визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали.

Адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством.

Активні основні виробничі фонди - елементи основних виробничих фондів (робочі машини та обладнання, інструменти), що безпосередньо впливають на форму і властивості предметів праці, визначають продуктивність праці, обсяг випуску продукції.

Амортизація — поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію для накопичення коштів для повного їх відновлення (реновації).

Амортизація основних фондів – відшкодування зношування основних фондів, пов'язане з поступовим перенесенням їхньої вартості на новостворену продукцію або послуги.

База порівняння показників ефективності - нормативний або інший показник, своєрідний «шаблон», з яким порівнюють показники ефективності для ухвалення управлінського рішення. Як можлива «база» можуть використовуватися такі показники: 1) значення кращих із проаналізованих варіантів ухвалення рішень; 2) значення кращих вітчизняних та/або зарубіжних варіантів; 3) значення існуючого стану (зокрема зразка, що використовується в даний момент); 4) значення умовного «нормативу», тобто затвердженого в масштабах національної економіки, галузі, регіону або підприємства стандартного показника економічної ефективності. Саме подібний методичний підхід був широко розповсюджений в умовах командної економіки Радянського Союзу.

Вивільнення обігових коштів - відносне зменшення потреби в обігових коштах, обумовлене прискоренням їх оборотності, що забезпечує збереження або підвищення існуючого рівня реалізації продукції. Розрізняють абсолютне та відносне вивільнення обігових коштів.

Вигода - одержання певних переваг, додаткового доходу, прибутку.

Видаткова частина енергетичного балансу - частина, що визначає пропозиції розвитку різних типів енергетичних установок для задоволення певних енергоспоживчих процесів.

Виробнича потужність – максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність - показник, що характеризує здатність підприємства забезпечити максимально можливий випуск продукції за певний період (звичайно за рік, квартал, місяць) при повному використанні устаткування і виробничих площ на даному підприємстві.

Виробничі запаси - група оборотних фондів, що містить такі елементи: сировину й основні матеріали; куповані напівфабрикати; допоміжні матеріали; паливо; тару; запасні частини для ремонтів машин і устаткування; малоцінний і швидкозношуваний інструмент, оснащення, господарський інвентар.

Виробничі основні фонди - частина основних фондів, які функціонують у сфері матеріального виробництва (котли, турбіни, генератори і т.д.).

Виторг - грошові кошти, отримані (виручені) підприємством, фірмою, підприємцем від продажу товарів і послуг, виторг від реалізації.

Витрати - витрати в процесі господарської діяльності, що приводять до зменшення коштів підприємства або до збільшення його боргових зобов'язань. Звичайно це витрати, пов'язані з ресурсним забезпеченням виробництва, придбанням матеріалів, устаткування, оплатою пращ працівників, ремонтом устаткування, виплатою відсотків за кредитами, орендною платою, сплатою податків.

Витрати майбутніх періодів - частина оборотних фондів підприємства, що складається з понесених ним витрат на придбання необхідних для виробництва активів, які поки що не надійшли на підприємство.

Відновна вартість основних фондів - вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах.

Відрядна оплата праці - форма заробітної плати, основний розрахунковий принцип якої відповідає формулі: 3 а = Р • К, де Р - розцінка за одиницю виконаної роботи; К - кількість виконаної роботи. Відрядна форма оплати праці містить пряму відрядну, відрядно-прогресивну, відрядно-преміальну, акордну і непряму відрядну системи.

Відрядна форма оплати праці включає системи: пряму відрядну, відрядно-преміальну, непряму відрядну, акордну, колективну (бригадну) відрядну.

Вільні ціни - ціни, що формуються на ринку під впливом кон'юнктури незалежно від дій державних органів. Держава може домагатися зміни цих цін (їх рівня) тільки шляхом впливу на кон'юнктуру ринку.

Гіпотеза - судження, що характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези складають теорія та відкриті на її основі закономірності і причинно-наслідкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика об'єктів, що виражає загальні закономірності їх функціонування.

Гіпотетичні прогнози — прогнози, основу яких становить вивчення загальних тенденцій розвитку науки і техніки, у складанні яких важливу роль відіграють експертні оцінки фахівців, що отримують значною мірою за допомогою інтуїції, тобто чуття, здогаду, проникливого передбачення, однак ґрунтуються на знанні предмета.

Глобальні енергетичні прогнози - енергетичні прогнози, які охоплюють усі рівні прогнозування в електроенергетиці з урахуванням обопільного впливу цієї галузі і народного господарства.

Довгострокові енергетичні прогнози - енергетичні прогнози, що складаються переважно на термін більше 15 років.

Довгострокові фінансові інвестиції - частина витрат на придбання і будівництво основних засобів, які ще не перейшли в основні засоби, не можуть брати участь у процесі господарської діяльності, а тому не повинні піддаватися амортизації.

Додаткова заробітна плата - змінна частина заробітної плати, що залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород і компенсаційних виплат, передбачених трудовим законодавством.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Наприклад: доплата за роботу у нічний час, доплати бригадирам, оплата пільгових годин підліткам, оплата тарифних відпусток, оплата відпусток по навчанню, доплата за виконання державних і громадських обов'язків.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства.

Дохід - розповсюджене економічне поняття з надзвичайно широким спектром значень. У широкому сенсі означає будь-який приплив коштів або матеріальних цінностей, що мають грошову вартість. Дохід компанії можна характеризувати як збільшення її активів або зменшення зобов'язань, що приводить до збільшення суспільного капіталу. У валовий дохід підприємства прийнято включати виторг, грошові надходження від продажу товарів і послуг, виконання робіт, від продажу майнових цінностей; відсотки, одержувані за рахунок надання грошей у кредит, та інші грошові й матеріальні цінності. Чистий дохід трактують як різницю між загальним, валовим доходом і витратами матеріальних ресурсів.

Економіка енергетики - галузь економічної науки, яка вивчає галузь народного господарства, що охоплює енергетичні ресурси, вироблення, перетворення, передачу і використання різних видів енергії.

Економічна ефективність – показник, що характеризує результативність виробництва.

Економічна ефективність - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (витрат) досягнення цілей (результатів), а в ряді випадків і цілей (зокрема, одержання прибутку). У загальному вигляді принципова схема визначення показника ефективності може бути виражена формулою е = Е/В, де Е - показник економічної ефективності; Е - величина економічного ефекту; В - витрати ресурсів (коштів, засобів виробництва, предметів праці, трудових факторів, часу, ін.) на забезпечення зазначеного економічного ефекту.

Ефективність – співвідношення показників результатів і затрат.

Економічна потужність енергетичного устаткування - потужність, що відповідає режиму роботи устаткування, при якому втрати і питомі витрати енергоресурсу (первинної енергії) є мінімальними, а ККД досягає максимального значення.

Економічний ефект - виражений у вартісній (грошовій) формі результат яких-небудь дій. Хоча за самим визначенням результат і ефект є спорідненими поняттями (ефект - певна форма результату), потреби економічної практики змушують у ряді випадків розмежовувати зазначені терміни. При цьому під умовним поняттям «економічний результат» звичайно мають на увазі загальний («брутто») результат (зокрема, виторг, дохід), а під поняттям «економічний ефект» - чистий («нетто») результат (зокрема, прибуток). Принциповий взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою: Е = Р - В, де Е - величина умовного економічного ефекту; Р - величина умовного економічного результату; В - повні витрати на захід, що викликав ефект.

Енергетика - галузь народного господарства, яка охоплює складну сукупність процесів перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів від їх видобутку до приймальників енергії включно.

Енергетичне прогнозування - це процес розробки енергетичних прогнозів, який ґрунтується на наукових методах пізнання явищ в енергетиці і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів прогностики.

Енергетичний баланс - баланс, який охоплює всі види енергоресурсів та всі стадії їх перетворення: від видобутку до споживання. Енергетичний баланс у вузькому розумінні визначається як повна кількісна відповідність (рівність) між сумарною підведеною енергією, з одного боку, і сумарною корисною енергією, з іншого. У широкому розумінні єдиний енергетичний баланс - це повна кількісна відповідність (рівність) потоків усіх видів енергії та енергетичних ресурсів між стадіями їх видобутку, перероблення, перетворення, транспортування, розподілу, збереження та кінцевого використання народним господарством у цілому, а також на територіальному і виробничо-галузевому рівнях.

Енергетичний ринок - місце зустрічі продавця енергії та її покупця. У широкому розумінні енергетичний ринок охоплює сукупність осіб та організацій, які придбавають товари та послуги, енергію з метою виробництва та споживання останньої. У вузькому розумінні енергетичний ринок є сукупністю осіб та організацій, які придбавають енергію з метою її споживання.

Енергетичні прогнози на дуже віддалену перспективу - енергетичні прогнози, термін прогнозування яких перевищує 20-30 років.

Енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві та реалізується шляхом використання технічних, економічних і правових методів.

Ефект (від лат. виконання, дія) - результат, наслідок яких-небудь причин, дій. Ефект може мати матеріальний, соціальний, грошовий виміри. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої і спожитої продукції (тобто штуками, кубічними або квадратними метрами, тоннами і т.д.), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) і т.д. У тому випадку, коли зазначені результати одержують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Ефективність - показник, що характеризує співвідношення результату (ефекту) з витратами, які забезпечили його одержання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків виробництва. Вона відбиває не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) результату і витрат. Втім, це не виключає розгляду в системі показників ефективності одних і тих самих абсолютних значень вихідних параметрів.

Залишкова вартість основних фондів - існуюча вартість основних фондів, яка ще не перенесена на готову продукцію.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Засоби виробництва - це сукупність усіх елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вони поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.).

Звітна калькуляція - калькуляція, що складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат.

Змінні витрати - види витрат, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням.

Інвестиції – це довгострокові вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного прибутку. Інвестори – юридичні та фізичні особи, що здійснюють вкладення капіталу (інвестування).

Інвестиційна діяльність підприємства - вид діяльності підприємства, пов'язаний із процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій (у вигляді доходів від участі в спільних підприємствах або вкладення цінних паперів), а частково - у прибутку від реалізації майна.

Інтуїтивні методи прогнозування - методи прогнозування, які використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування. Інтуїтивні методи прогнозування містять індивідуальні та колективні експертні оцінки.

Кадри - основний (штатний) склад працівників підприємств, установ та організацій у різних галузях народного господарства.

Калькуляція собівартості продукції (від лат. рахунок, підрахунок) - поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних виробів. Калькуляція є основою для визначення середніх витрат виробництва і реалізації одиниці продукції. Виробнича калькуляція містить такі види витрат: 1) сировина і матеріали; 2) покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; 3) паливо й енергія на технологічні цілі; 4) зворотні відходи (вираховуються); 5) основна заробітна плата основних виробничих робітників; 6) додаткова заробітна плата основних виробничих робітників; 7) відрахування на соціальні заходи; 8) витрати на утримання та експлуатацію устаткування; 9) загальновиробничі (цехові) витрати; 10) втрати внаслідок технічно неминучого браку; 11) побіжна продукція (вираховується); 12) інші виробничі витрати.

Капітальні вкладення (виробничі інвестиції) – витрати на створення нових, а також на розширення, реконструкцію і технічне переоснащення діючих основних фондів.

Капітальне будівництво - усі роботи, пов'язані зі створенням основних фондів; особлива сфера матеріального виробництва, що поєднує будівельну індустрію, діяльність замовників, які створюють умови для інвестування, проектно-дослідні організації, наукові інститути. Ця сфера забезпечує впровадження основних фондів і виробничих потужностей, а також окремих об'єктів будівництва.

Капітальні вкладення (виробничі інвестиції) – витрати на створення нових, а також на розширення, реконструкцію і технічне переоснащення діючих основних фондів.

Категорії персоналу підприємства в залежності від характеру функцій, що виконуються: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні.

Кваліфікація – це рівень знань та трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю.

Кваліфікація - сукупність знань та умінь виконувати роботи відповідного рівня складності на окремих ділянках виробництва.

Класифікація статей калькуляції - групування статей калькуляції за рядом ознак. Зокрема, за складом витрат статті калькуляції поділяються на елементні (прості) і комплексні. Елементні складаються тільки з одного однорідного економічного елемента і не підлягають подальшому розчленуванню (сировина і матеріали, основна зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальне страхування і т.д.). Комплексні складаються з декількох економічно різнорідних елементів, але таких, що мають однакове виробниче призначення (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальвиробничі /цехові витрати і т.д.). За способом віднесення витрат на собівартість продукції при її калькулюванні вони групуються на прямі і непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом лише даного виду виробу і можуть бути розраховані безпосередньо (прямо), виходячи з обсягу виробленої продукції. Найбільш характерними статтями даного виду витрат є: основні матеріали, покупні комплектуючі вироби, основна зарплата основним виробничим робітникам. Непрямі витрати, як правило, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції (наприклад, загальновиробничі й адміністративні витрати). їх облік у собівартості продукції здійснюється побічно: вони беруться у відсотковому відношенні від прямих видів витрат, немов накладаючись на них. Не випадково непрямі витрати називаються також накладними, а прямі - основними. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні і постійні. Умовно змінні витрати - це ті види витрат, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. До змінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату..

Лізинг – довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, споруд виробничого призначення.

Маркетинг – сукупність ринкових методів, видів діяльності і відношень, що встановлюють зв'язок між виробниками і споживачами.

Менеджмент – управління виробництвом. Це система стратегій, принципів, методів, засобів, функцій і форм управління виробництвом з метою підвищення їх ефективності і збільшення прибутку.

Моральний знос – це передчасна втрата або зменшення вартості основних фондів, оскільки вона відбувається до нормативного строку служби засобів виробництва.

Менеджер – професійний керуючий, що має спеціальну підготовку і здійснює менеджмент, тобто керівництво підприємством.

Номінальна заробітна плата – це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю відповідно до її кількості і якості.

Норма амортизації – встановлений у законодавчому порядку річний відсоток заміщення вартості зношеної частини основних фондів.

Оренда – передача майна в строкове володіння і користування з його відшкодуванням і поверненням.

Основні фонди – засоби праці виробничого і невиробничого призначення (будівлі, споруди, машини, передавальні пристрої, інвентар і т.п.), які беруть участь у процесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, спеціалістів та службовців.

Персонал (кадри) підприємства – сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та або мають досвід практичної діяльності і забезпечують господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Професія – це особливий вид трудової діяльності, здійснення якої потребує певних теоретичних знань та практичних навичок.

Підприємництво – самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, наданню послуг і заняттю торгівельною діяльністю, з метою отримання прибутку.

Підприємство – це юридично самостійна організація з виробництва товарів, яка створена з метою одержання прибутку.

Прибуток – різниця між продажною ціною товару або послуги і витратами виробництва.

Погодинна форма оплати праці включає системи: пряму погодинну, погодинно-преміальну, колективну (бригадну) погодинну.

Продуктивність праці – показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиниць часу.

Рентабельність продукції – дохідність, прибутковість продукції у %.

Розцінка – заробітна плата за виготовлення одиниці продукції у відповідності з тарифним розрядом.

Реальна заробітна плата – це сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату.

Спеціальність – це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості та потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.

Штатний розпис – це внутрішній нормативний документ підприємства в якому зазначається перелік посад, що є на даному підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їх місячних посадових окладів.

Собівартість продукції – сукупність витрат, виражена в грошевій формі, що на виробництво і збут продукції.

Стаття калькуляцій – певний вид витрат, що утворюють собівартість.

Тарифна система – система регулювання оплати праці залежно від складності виконуваних робіт, інтенсивності та умов праці.

Тарифна ставка – розмір оплати праці працівників за одиницю робочого часу (годину, день, місяць) при певному тарифному розряді.

Форми заробітної плати: відрядна і погодинна.

Фізичний знос – матеріальний знос машин, інструментів, будинків і споруд за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.

Фондовіддача – виробництво продукції на 1 грн. основних виробничих фондів.

Фондомісткість – вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1 грн. продукції.

Фондоозброєність – вартість основних виробничих фондів, що припадає на одного працівника (робітника)

Висновки

Процес розбудови в Україні відкритої, конкурентної економіки ринкового типу, інтегрованої у світову господарську систему, набув незворотного характеру, що дозволяє наблизити переробну та харчову промисловість до рівня економічно розвинутих країн. Велика відповідальність лежить на працівниках галузі, особливо економістах, які повинні здійснювати реформування існуючого економічного механізму в напрямі ринкових відносин. При цьому самим економістам у ході реформ слід переозброюватися, тому, що в ринковій економіці існує свій апарат, відмінний від апарату періоду адміністративно-командної системи управління. Потрібно оволодіти й користуватися теорією попиту і пропозиції, граничної корисності, концепцією ціни виробництва, законами конкуренції, маркетингу, інфляції, біржової торгівлі, поєднання вільного ринку та елементів державного регулювання і т.д.

Енергетичне господарство підприємства є його складовою частиною і одночасно завершальною ланкою ТЕК, яка відноситься до споживачів. Це та частина енергетики, яка ставить виробничо-господарські цілі і в промисловості, і в енергетиці. Її функція – забезпечення випуску продукції в запланованому обсязі, визначеної якості, в результаті безперебійного постачання споживачів енергією при мінімальних матеріальних, енергетичних, трудових і фінансових затратах.

Для енергетичного підприємства пріоритетного значення набувають показники ефективності використання основних фондів та обігових коштів, рівня собівартості енергетичної продукції, продуктивності праці, цінової політики, обсяги отримуваного прибутку та рентабельність виробництва. Зазначені економічні показники енергетичного підприємства взаємопов'язані й разом утворюють єдину систему оцінки економічної ефективності функціонування господарського суб'єкта. Зокрема, показники використання основних фондів та обігових коштів, продуктивності праці впливають на величину собівартості енергетичної продукції, яка, у свою чергу, визначає рівень ціни одиниці продукції. Формування кінцевих економічних результатів діяльності підприємства - прибутку та рентабельності - прямо залежить від ціни одиниці продукції, її собівартості та обсягу реалізації. Сукупність економічних показників діяльності окремих енергопідприємств визначає макроекономічні показники розвитку енергетичної галузі.

Глибоке проникнення енергетики в усі сфери матеріального і нематеріального виробництва визначає її вирішальну роль у підвищенні ефективності функціонування народного господарства. Діяльність енергетичних систем, які охоплюють виробництво, транспортування та кінцеве використання паливно-енергетичних ресурсів, значно впливає на соціально-економічний добробут суспільства, політичну безпеку держави, визначає коло найбільш важливих екологічних проблем. Комплексний вплив енерговиробництва та енергоспоживання на суспільно-економічну діяльність призводить до того, що в кінцевому підсумку рівень розвитку суспільства значною мірою визначається ступенем ефективності використання ним енергоресурсів в енергетичних системах.

Важливу роль у функціонуванні енергетичного комплексу відіграє держава. Високий ступінь природного монополізму, притаманний енергетиці, обумовлює основні завдання державного регулювання в цій сфері: підтримання конкуренції серед енерговиробників, створення правових засад функціонування енергетичних ринків, забезпечення охорони навколишнього природного середовища, тарифне регулювання, стимулювання енергозбереження як у виробників, так і в споживачів енергії тощо.

Розвиток економіки країни неможливий без здійснення ефективного управління енергетичним комплексом, досягнення ним високих економічних показників. У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення основних економічних закономірностей і тенденцій розвитку енергетичної галузі, механізмів оптимального управління процесами видобутку та використання енергії, що є метою вивчення дисцип­ліни «Економіка енергетики».