1.1.7. Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України. Перспективи розвитку енергетичного господарства України

Економіка енергетики оперує системою економіко-енергетичних показників, які належать до різних рівнів управління: макроекономічного, галузевого (регіонального), мікроекономічного.

До основних макроекономічних показників енергетичного розвитку належать такі:

1. загальне споживання ПЕР (паливно-енергетичних ресурсів), млн.. т у.п;

2. споживання енергії на душу населення, кілограмів нафтового еквівалента на людину ((КНЕ/чол.) - (1)/кількість насе­лення);

3. імпорт енергоресурсів, нетто, % від загального енергоспоживання (кількість імпортованих енергоресурсів - кількість експортованих енергоресурсів)/кількість спожитих енергоресурсів 100 %);

4. установлена потужність електростанцій, млн. кВт • год., у тому числі теплових, атомних, гідростанцій;

5. частка електроенергії, що виробляється за допомогою вугілля, % (електроенергія, вироблена за допомогою вугілля / загальний обсяг виробництва електроенергії);

6. частка електроенергії, що виробляється за допомогою нафти, % (електроенергія, вироблена за допомогою нафти / загальний обсяг виробництва електроенергії);

7. частка споживання поновлюваних ПЕР, % (кількість спожитих поновлюваних ПЕР / загальна кількість спожитих ПЕР);

8. енергоємність ВВП, КНЕ/ дол. СІЛА (т у.п./дол.) (кількість спожитих ПЕР / величину ВВП);

9. повна енергоємність промислової продукції, КНЕ/дол. (повні енергетичні витрати на виробництво промислової продукції / вартість промислової продукції);

10. повна енергоємність сільськогосподарської продукції, КНЕ/дол. США (повні енергетичні витрати на виробництво сільськогосподарської продукції / вартість сільськогосподарської продукції);

11. ВВП на душу населення, дол. /чол. (величина ВВП / кількість населення)

Європа послідовно йде шляхом зниження енергоємності своєї економіки. На даний момент середній європеєць споживає щорічно 140 ГДж - майже в 2 рази менше, ніж середній американець. З огляду на подальше загострення екологічних проблем Європейське товариство взяло курс на скорочення використання твердого палива і ядерної енергії. Екстраполяція існуючих тенденцій дозволяє зробити висновок, що до третього десятиліття XXI століття приблизно половина електроенергії вироблятиметься за рахунок використання природного газу.

Що стосується України, то з урахуванням зазначених показників наша країна, за оцінками фахівців, відстає від розвинених країн у своєму економічному розвитку на 27 років. За абсолютними обсягами споживання ПЕР Україна може порівнюватися з такими країнами, як Великобританія і Франція. Навіть в умовах стагнації економіки в Україні щорічно споживалося близько 210 млн. т т.п. первинних ПЕР і 172 млрд. кВт • год. електроенергії. Однак, споживаючи на душу населення ПЕР у розмірі 4600 КНЕ, Україна одержує на душу населення всього 2500 дол. ВВП. Ці показники для Франції, яка може бути порівняна з Україною за територією і кількістю населення, становлять від­повідно 3845 КНЕ і 21 113 дол. Енергоємність ВВП України становить 1740 КНЕ/1000 дол., що в 10 разів перевищує рівень Франції - 182 КНЕ/1000 дол. і свідчить про надзвичайно низький рівень ефективності використання ПЕР в Україні.

Сьогодні енергоємність ВВП України, незважаючи на поступове її зменшення останнім часом, в 2-15 разів перевищує аналогічні показники розвинених країн.

Серед факторів, що обумовили високий рівень енергоємності ВВП України порівняно з розвиненими країнами, можна виділити дві групи причин.

Перша група об'єднує причини, які визначили вихідний високий рівень енергоємності ВВП України. До основних причин належать наявність в Україні енергоємного паливно-енергетичного комплексу, створеного за часів Радянського Союзу і розрахованого на дешеве паливо, а також насиченість території України енергоємними виробництвами.

Паливно-енергетичний комплекс перейшов Україні «в спадщину» від Радянського Союзу. Підприємства цього комплексу створювалися в розрахунку на дешеве паливо з багатих союзних запасів, у зв'язку з чим принципи раціонального використання первинних і вторинних енергоресурсів у промисловому виробництві не мали пріоритетного значення при проектуванні та будівництві енергетичних об'єктів. Така політика призвела до того, що енергоємність виробництва одиниці енергії на українських електростанціях перевищила аналогічні показники розвинених країн, однак, завдяки дешевому паливу, яке використовувалося для виробництва енергії, це суттєво не впливало на собівартість енергії. На той час частка енергетичних витрат у загальних витратах на виробництво кінцевої продукції сягала 5-8%. Таке положення не стимулювало вживання заходів щодо економії ПЕР та їх раціонального використання, тим більше, що витрати на здійснення таких заходів найчастіше перевищували одержуваний результат.

Українська економіка сформувалася як невід'ємна частина економіки Радянського Союзу, виходячи із загальних потреб і наявного ресурсного потенціалу (покладів вугілля і залізних руд, розміщення на шляху Схід - Захід тощо). Отже, найбільшого розвитку в країні досягли енергоємні галузі промисловості: гірничо-металургійна, нафтопереробна, хімічна. Висока енергоємність виробництва кінцевої продукції разом з підвищеною енергоємністю виробництва одиниці енергії призвели у 80-х роках XX ст. до перевищення рівня енергоємності ВВП України щодо середньоєвропейських показників.

Друга група причин враховує фактори, що призвели до зростання енергоємності ВВП України протягом 90-х років XX ст. Вплив причин цієї групи був обумовлений переходом країни до ринкових відносин та економічною кризою, що охопила Україну після розпаду Радянського Союзу. До другої категорії причин належать збереження в 90-х роках орієнтації на енергоємну структуру національного виробництва; високий рівень морального і фізичного спрацювання основних виробничих фондів; низька якість ПЕР, що використовувалися у країні; монопольне положення виробників палива та енергії; спад виробництва, що веде до неповного завантаження виробничих потужностей, тощо.

За даними Державного комітету статистики України, протя­гом 90-х років в економіці України різко зросла питома вага енергоємних галузей, які вироблять проміжну продукцію, і зменшилася частка галузей, що випускають кінцеву продукцію.

Так, якщо в 1990 році питома вага енергоємних галузей становила 57% про­мислового виробництва, то у 2000 р. - майже 80%. Причому частка найенергоємнішого виробництва (електроенергетики та металурги) зросла з 3,2 і 11,0 % до 12,4 і 28,3% відповідно. З 1997 року в структурі економіки з'явилася позитивна динаміка: при подальшому скороченні частки промисловості в структурі ВВП почала зростати питома вага легкої промисловості та інших галузей, виробництво яких є менш енергоємним. Як результат - загальна енергоємність ВВП почала дещо зменшуватися. Проте кардинального поліп­шення галузевої структури промисловості, що дозволило провідним країнам світу досягти майже 40-відсоткового скорочення енергоємності, в Україні не спостерігалося.

Таким чином, протягом 1990-2003 років була збережена орієнтація на енергоємну структуру національного виробництва, що й обумовило зростання енергоємності ВВП країни.

Важливою причиною зростання енергоємності є спрацювання зносу основних виробничих фондів підприємств паливно-енергетичного комплексу та енергоємних галузей. Спрацюван­ня основних фондів у галузях промисловості України до середи­ни 1990 років у середньому перевищило 65% (із тенденцією до подальшого погіршення ситуації), причому темпи вибуття основних фондів у 6—8 разів повільніші, ніж у розвинених країнах.

Глибина переробки нафти на українських НПЗ на 15-20% нижча за показники європейських НПЗ. Відсутність високоманеврових генеруючих потужностей у складі енергосистеми України обумовлює труднощі підтримання постійної частоти струму. Відхилення частоти від вимог стандартів призводить до зниження продуктивності та економічності роботи обладнання. Через те що тривалий час фактична частота в Україні становить 49,3 Гц, річні збитки, за підрахунками експертів Міністерства палива та енергетики, оцінюються в 1,5-2 млрд. дол.

Таким чином, використання морально і фізично зношеного устаткування обумовило збільшення питомих витрат палива на виробництво кінцевої продукції. Висока капіталоємність енергетичного виробництва та існуючий дефіцит фінансових коштів свідчать, що ситуація не змінилася на краще навіть дотепер.

Природний дефіцит власних ПЕР та необхідність закупівлі споживаних Україною ПЕР за світовими цінами після розпаду Радянського Союзу обумовили стрімке зростання енергоємності ВВП країни у вартісному вираженні. Сьогодні Україна змушена імпортувати до 60-65% необхідних енергетичних ресурсів, витрачаючи щорічно 17 млрд. грн. (понад 25% ВВП). Енергетичні витрати у собівартості кінцевої продукції українських виробни­ків сягають 35-70%, практично виключаючи можливість нагромадження коштів для відновлення основних фондів підприємств, і забезпечують подальше зростання енергоємності ВВП.

Використання вітчизняними підприємствами українського вугілля, яке характеризується високою вартістю видобутку і низькою якістю, як альтернативи закупівлі ПЕР за кордоном стало ще однією причиною зростання енергоємності ВВП країни. Перехід України до ринкових відносин забезпечив економічну незалежність енергетичним підприємствам-монополістам. Однак у процесі трансформації економіки не було створено ефективного антимонопольного законодавства, яке регулює діяльність цих утворень. Отже, недоліки державного регулювання діяльності монополій в енергетичному секторі призвели до того, що на даний час ця категорія суб'єктів господарювання має можливість (і її використовує!) перекласти всі витрати, пов'язані з нераціональним використанням ПЕР, на споживача, обумовлюючи необґрунтоване підвищення енергоємності кінцевої продукції.

Неповне завантаження виробничих потужностей українських підприємств, викликане економічною кризою 90-х років XX ст., спричинило додаткове зростання питомих витрат, у тому числі й енергетичних, на виробництво продукції. Зокрема, на машинобудівних підприємствах України неповне завантаження потужностей обумовило підвищення паливно-енергетичної складової до 40% у собівартості продукції, забезпечивши подальше збільшення енергоємності ВВП країни.

Сьогодні перед енергетикою України постає завдання структурної перебудови в напрямку інтенсифікації енергетичного виробництва, підвищення рівня його енергоефективності. Здійснення такої перебудови неможливе без знання економічної бази енергетики.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сучасні тенденції розвитку світової енергетики.

2. У чому полягають труднощі сучасного використання альтернатив­них джерел енергії?

3.Основні задачі та функції галузевої енергетики.

4. Склад власного енергетичного господарства підприємства.

5.Охарактеризуйте особливості енергетичної галузі.

6.Розкрийте фактори, що впливають на рівень споживання ПЕР.

7.Охарактеризуйте основні макроекономічні показники енергетич­ного розвитку.

8.Охарактеризуйте основні макроекономічні показники енергетич­ного розвитку України.

9.Розкрийте причини високої енергоємності ВВП України.

ЛІТЕРАТУРА

Мельник Л.Г. та ін., стор. 10…21.