2.9. Організація оплати праці

Питання до теоретичної підготовки.

2.9.1 Поняття і види заробітної плати

2.9.2 Тарифна система оплати праці

2.9.3 Форми і системи оплати праці

2.9.4 Доплати й надбавки до заробітної плати. Організація преміювання

персоналу

2.9.1 Поняття і види заробітної плати

Заробітна плата – це грошовий вираз вартості ціни робочої сили, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівникові за виконану роботу.

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна заробітні плати. Перша з них означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю. Друга – засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової оплати праці, які знаходяться, приблизно, у співвідношенні: 70% – основна, 30% – додаткова.

Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. Її розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

Величина додаткової заробітної плати визначається кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.

Основні функції заробітної плати:

- відтворювальна (заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідно кваліфікації);

Стимулююча (оплата праці спонукає працівників до ефективних дій на робочих місцях).

2.9.2 Тарифна система оплати праці

Основою організації заробітної плати є тарифна система, яка містить:

• тарифну сітку;

• тарифні ставки;

• тарифно-кваліфікаційні довідники;

• систему посадових окладів.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників – в залежності від їх кваліфікації по розрядам тарифної сітки. Вона служить основою формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка є сукупністю кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче

якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Кожний розряд тарифної сітки має свій коефіцієнт, який показує, в скільки разів оплата праці робітника даного розряду вище оплати праці робітника першого розряду.

Існує єдина тарифна сітка з тарифними ставками оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними (наскрізними) професіями, а також галузеві тарифні сітки.

Тарифний коефіцієнт – це співвідношення любого тарифного розряду до першого.

Тарифна ставка представляє собою виражений в грошовій формі абсолютний розмір оплати праці робітника за одиницю часу. Тарифні ставки бувають годинні, денні і місячні (оклади). Тарифна ставка – основна вихідна величина, що визначає рівень оплати праці. Ставки (оклади) не можуть бути менші розрахованих по мінімальному розміру оплати праці.

Тарифно–кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації. Відповідно Закону про оплату праці вони розроблюються Міністерством праці України.

В довідниках вказані детальні характеристики основних видів робіт з визначенням вимог до кваліфікації виконавця. Необхідна кваліфікація при виконанні тієї чи іншої роботи визначається розрядом. Більш високий розряд відповідає роботі більшої складності. Статут підприємства або колективний договір визначають порядок тарифікації робітників.

На сьогодні існують Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник для наскрізних робіт і професій та галузеві довідники.

Система посадових окладів – це перелік посад і відповідних їм посадових окладів, що визначаються не в фіксованому розмірі, а у вигляді верхньої і нижньої межі посадового окладу по кожній посаді.

Посадовий оклад характеризує оплату за місяць роботи.

Система посадових окладів розроблюється кожним підприємством самостійно. В ній вказують тарифний оклад керівників, службовців, фахівців в межах посадової вилки. Затверджує схему посадових окладів директор підприємства.

Безтарифна модель оплати праці. Економічні свободи, що їх отримали підприємства з початком перехідного до ринкової економіки періоду, сприяли зростанню активності в пошуках найраціональнішої організації праці і її оплати. Разом з тим такі причини, як інфляція, проблема збуту, порушення господарських зв'язків, нестабільність податкового законодавства та інші ускладнюють роботу підприємств настільки, що не завжди вони мають можливість виплачувати всім своїм працівникам гарантовану тарифною системою заробітну плату.

Застосування безтарифної моделі оплати праці є унікальною розробкою керівництва конкретного підприємства.

Спільним для безтарифної оплати праці є таке:

а) працівникам гарантується лише мінімальний обов'язковий рівень заробітної плати, існування якого обумовлене законодавством про мінімальну заробітну плату;

б) спочатку визначається загальна сума заробленої колективом заробітної плати, потім з неї вираховується сума гарантованої мінімальної плати всіх працівників підприємства, а залишок розподіляється між членами колективу за певними встановленими заздалегідь правилами;

в) у рівні умови щодо можливості впливу на розмір своєї заробітної плати ставляться всі працівники підприємства, незалежно від категорії і посади;

г) найважливішою проблемою є розробка правил розподілу колективного заробітку саме таким чином, щоб максимально націлювати працівників на покращення саме тих показників роботи, які важливі для досягнення бажаного кінцевого результату.

Розробка безтарифних систем оплати праці є дуже клопітким і відповідальним завданням. Але за допомогою їх грамотного впровадження можна досягти значного підвищення трудової мотивації працюючих, що сприяє суттєвому зростанню продуктивності праці та ефективності роботи в голому.