2.7. Організація праці

Питання до теоретичної підготовки.

2.7.1 Поняття і значення організації праці.

2.7.2 Зміст організації праці.

.

2.7.1 Поняття і значення організації праці

Організація праці – це комплекс заходів, що забезпечують найефективніші поєднання людей із засобами виробництва в єдиному виробничому процесі на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду.

Організація праці є важливою частиною організації виробництва. Навіть при тих же технічних засобах без додаткових капітальних вкладень, тим же (або меншим) складом робітників, але при систематичному вдосконаленні організації їх праці можна збільшити обсяги випускаємої продукції і підвищити ефективність виробництва.

Організація праці забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних ресурсів, непереривне підвищення продуктивності праці, сприяє збереженню здоров’я працівників.

Організація праці відіграє особливо велику роль в розробці і в впровадженні заходів по економії робочого часу, необхідного на виконання виробничих операцій (основних і допоміжних), а також в підвищенні рівня ефективного використання фонду робочого часу.

2.7.2 Зміст організації праці.

Основні напрямки організації праці:

1) Розподіл та кооперування праці. Під розподілом і кооперуванням праці розуміють форми організації трудових колективів, тобто найдоцільніше розчленування виробничого процесу, добір працівників відповідних професій та встановлення певних зв’язків між ними, організація орендних відносин, індивідуальних та колективних форм господарювання.

Розподіл праці представляє собою розмежування діяльності людей в процесі сумісної роботи. Мета розподілу праці в тому, щоб забезпечити такий розподіл праці між виконавцями, який сприяє спеціалізації працівників, надбанню ними необхідних знань і навичок, встановленню їх відповідальності за довірену справу і утворенню чіткої взаємодії між працівниками в процесі колективної праці.

Розрізняють функціональний, професійний і кваліфікаційний розподіл праці.

Функціональний розподіл праці – це розмежування діяльності працівників по змісту та цільовому призначенню робіт у відповідності з виконуваними ними функцій на виробництві (робітники, спеціалісти, службовці, керівники).

Професійний розподіл праці виявляється в розподілу праці кожної функціональної групи працівників по виду робіт і спеціальності. Наприклад, основними робітниками є приймальники молока, сиророби, маслороби і т. д., робітниками допоміжних цехів – слюсарі, електрики, машиністи компресорних цехів і т.д., спеціалістами – технологи, економісти, енергетики і т. д. При цьому може бути предметний розподіл праці (по виконанню відносно закінчених робіт) і поопераційний (по виконанню визначених операцій). Останній є ефективним при великих обсягах робіт.

При професійному розподілу праці забезпечується придбання спеціальних знань і навиків, підвищується відповідальність за якість робіт, скорочуються терміни підготовки кадрів.

Кваліфікаційний розподіл праці – це розподіл праці по кожній професії в залежності від складності, точності і відповідальності. Наприклад, всі роботи і робітники на переробних і харчових підприємствах розподіляються по шести кваліфікаційним розрядам.

Розподіл праці на підприємствах знаходить своє відображення в розстановці робітників по цехам, а в середині цеху – по ділянкам, лініям і робочим місцям, спеціалістів, службовців, керівників по відділам (групам, бюро) заводоуправління, апарату управління цехом.

Правильний розподіл праці і закріплення виконавців за робочими місцями обумовлює дотримування наступних вимог: коло функцій і обов’язків кожного працівника точно регламентується; кожний працівник несе відповідальність за стан робочого місця, що за ним закріплено; повинен бути належним облік виконаної роботи, отриманих матеріальних цінностей для виготовлення продукції і обслуговування робочого місця.

Кооперування праці. Розподіл праці визначає його кооперування. Під кооперуванням розуміють сумісну участь працівників в одному або декількох, але зв’язаних між собою процесах виробництва. Головна задача кооперування праці - забезпечення найбільшого узгодження в роботі окремих працівників або груп працівників з метою ефективного виконання виробничого завдання. Кооперування праці забезпечує непереривність виробничого процесу і скорочує його тривалість.

Розрізняють кооперування міжцехове (між цехами і службами підприємства), внутрішньоцехове (між ділянками, бригадами, ланками, групами робітників, окремими робітниками).

Однією із форм кооперування праці є бригадна організація праці. Бригадна організація праці має в порівнянні з індивідуальною ряд переваг: сприяє покращенню трудової дисципліни, скорочує тривалість виробничого циклу, забезпечує колективну відповідальність за якість продукції, спрощує облік результатів праці, знижує трудомісткість нормування і розрахунків заробітної плати, утворює умови для колективної взаємодопомоги в роботі.

2)Організація робочих місць. Раціональна організація робочого місця є необхідною умовою безперебійної і високопродуктивної праці. Під організацією робочого місця розуміють систему заходів по утворенню найбільш благоприємних умов для ліквідації втрат робочого часу, ефективного використання засобів виробництва при мінімальних фізичних навантаженнях і нервовій напрузі робітника. До них відноситься: раціональне планування, оснащення і обслуговування робочих місць.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення засобів і предметів праці і місцезнаходження робітника, зручність роботи і раціональне використання виробничої площі, ліквідація зайвих рухів і затрат робочого часу. З цією метою предмети праці, інструменти, тару і знаряддя праці розташовують так, щоб ними було зручно користуватися, вони повинні знаходитися на постійному місці в зоні оптимальної досягання рук робітника і оптимального поля бачення. Велике значення мають забезпечення зручної пози робітника при роботі, утворення безпечних умов праці і нормального освітлення робочого місця, а також розташування органів управління, машиною, пристроями, засобами контролю і зв’язку.

Оснащення робочого місця представляє собою забезпечення його технічними засобами, організаційною оснасткою і технічною документацією. Технічними засобами є технологічне обладнання, допоміжне обладнання (транспортери, підйомні засоби і т.д.), інструменти і пристрої, контрольні прилади і устрої. Вони повинні забезпечувати максимальне звільнення робітника від тяжкої фізичної праці і застосування раціональних прийомів праці, зручність робочої пози і легкість управління, безпечність роботи, благо приємні санітарно-гігієнічні умови праці, а також відповідати вимогам технічної естетики.

Організаційна оснастка робочого місця включає виробничі меблі (стільці, підставки і т.д.), засоби для зберігання інструментів, запасних частин, матеріалів (робочі столи, тумбочки, шафи), виробничу тару ( ящики, піддони, контейнери), засоби сигналізації і зв’язку, огороджувальні устрої.

До технічної документації відносять інструктивну, довідкову документацію, креслення і т.і.

Обслуговування робочого місця включає своєчасне доведення завдання і документації до бригад і робітників, забезпечення роботи обладнання в робочому стані, безперебійне забезпечення сировиною, матеріалами, тарою і енергією, вивіз готової продукції і видалення відходів виробництва, контроль за якістю сировини і готової продукції, підтримання на робочому місці порядку, чистоти, здорових і безпечних умов праці.

3)Вдосконалення прийомів і методів праці. Одну і ту ж роботу в однакових умовах можна виконувати по різному. Вивчення кращих прийомів і методів праці, їх аналіз, відбір найбільш раціональних і розповсюдження їх є важливою частиною робіт організації праці.

При вивченні трудового процесу досліджують його склад, порядок виконання прийомів, дій і рухів, кількість часу, що йде на їх виконання. В результаті виявляють зайві прийоми, дії і рухи, розроблюють шляхи їх усунення, визначають можливі заміни одного прийому іншим, більш продуктивним і сумісність декількох прийомів в часі. Вивчення прийомів і методів праці проводять за допомогою методів технічного нормування.

Форми розповсюдження передових прийомів і методів праці: виробничо-технічне навчання, виробничий інструктаж, навчання в формі наставництва, конкурси майстерності, використання технічної інформації та інше.

4)Покращення умов праці. Утворення працівникам благо приємних санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і естетичних умов праці – одна з найважливіших задач організації праці.

Санітарно-гігієнічними умовами праці є температура повітря і його вологість, наявність в ньому шкідливих сумішей і газів, виробничий шум, освітлення, вібрація, контакт з розчинами солей, луг, теплове випромінювання і т. д. Параметри санітарно-гігієнічних факторів встановлені санітарними нормами проектування промислових підприємств і іншими нормативними документами.

Психофізіологічні умови праці характеризуються важкістю праці і напругою уваги, ритмом роботи і монотонністю праці, робочим положенням при виконанні роботи. Основним напрямком усунення важких робіт, що вимагають великих фізичних зусиль, є механізація праці.

Естетичні умови праці (виробнича естетика) передбачає художнє оформлення виробничого обладнання, приміщень і оснастки робочих місць, покращення форми і якості робочого одягу, музичне супроводження, благоустрій і озеленення цехів і території, забезпеченість гардеробами, душовими, їдальнями, їх художнє оформлення.

5)Вдосконалення нормування праці. Норми праці, а також методи і технічні засоби, що застосовуються в практиці технічного нормування, широко використовують для самих різноманітних цілей в організації праці: вибору раціональних форм розподілу і кооперування праці, забезпечення правильної розстановки робітників, визначення їх чисельності, організації багатоверстатного обслуговування, комплектування бригад, вдосконалення організації і обслуговування робочих місць, розробки раціональних режимів праці і відпочинку та інше.

6)Раціоналізація режимів праці і відпочинку – це встановлений на підприємстві порядок чергування часу роботи і часу відпочинку на протязі робочого дня, тижня, місяця, року.

Режим праці і відпочинку на протязі робочого дня визначають встановлена тривалість робочого дня, час початку і закінчення роботи, час надання і тривалість обідньої перерви, періодичність і тривалість перерв на відпочинок.

Виходи робітників на роботу регулюються графіками. Графіки складаються для непереривного і перервного виробництва, в залежності від тривалості зміни і кількості робочих днів на тиждень.

Неперервна робота характерна для холодильників, компресорних котельних та інших цехів допоміжного виробництва.

7)Дисципліна праці передбачає добросовісне виконання працівниками трудових функцій, службових обов’язків, розпоряджень і наказів керівників, суворе дотримання інструкцій норм поведінки, розпорядку робочого дня і прояв при цьому можливо більшої ініціативи, старання, творчості. Дисципліна праці включає трудову, технологічну і виробничу дисципліну.

Трудова дисципліна передбачає дотримання працівниками встановленого розпорядку дня, обідньої перерви, перерви на відпочинок і т.д. Показником стану трудової дисципліни є ступінь корисного використання робочого часу.

Технологічна дисципліна передбачає точне дотримання режимів, послідовності і способів технологічних процесів. Порушення технологічних процесів приводять до браку в роботі, зниженню якості продукції, аваріям і поломкам обладнання.

Виробнича дисципліна передбачає чіткий розподіл виробничих завдань, своєчасне забезпечення виконавців всім необхідним для роботи, бережливе відношення до обладнання, економне використання сировини, матеріалів, енергії, інструментів, безумовне виконання розпоряджень і вказівок керівників, дотримання правил техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної охорони.

Організація праці і дисципліна праці взаємопов’язані. Висока організація праці полегшує впровадження організації праці. Недоліки в організації праці розхитують дисципліну.

Укріплення дисципліни праці необхідно досягати як посиленням заходів впливу на працівників, що порушують дисципліну так і вдосконаленням всієї системи організації виробництва і праці.

Коли методи переконання на порушників дисципліни не досягають мети, використовують примусові методи: притягування до адміністративної і матеріальної відповідальності на основі діючих норм права, а також застосування економічних санкцій.

Питання для самоконтролю

1.Поняття і значення вдосконалення організації праці.

2.Види розподілу праці.

3.Що таке кооперування праці?

4.Вимоги до організації робочого місця.

5.В чому полягає вдосконалення прийомів і методів праці?

6.Умови праці і фактори їх формування.

7.Що таке раціоналізація режимів праці і відпочинку?

8. Дисципліна праці, її складові.

ЛІТЕРАТУРА

Бойчик І.М. та ін., стор. 67

Батіг А.І. та ін., стор. 154…162.