Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Navchalny_posibnik.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
3.08 Mб
Скачать

2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці

Продуктивність праці розраховується прямим або оберненим методами, залежно від чого маємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це кількість виробленої продукції (обсягу робіт чи послуг), що припадає на одного середньооблікового працівника за певний період. Він визначається методом прямого розрахунку:

В = О / Т, або В = О / Ч (2.6.6)

де В – виробіток;

О – обсяг виробленої продукції (виконаної продукції, чи наданих послуг);

Т – затрати робочого часу;

Ч – середньооблікова чисельність працюючих.

Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):

Тр = Т / О (2.6.7)

де Тр – трудомісткість на одиницю продукції (робіт чи послуг).

В енергетиці визначати продуктивність праці таким чином нехарактерно, так як обсяг виробництва залежить в більшій мірі від графіка навантаження, а не від роботи енергетиків.

Для енергопідприємств продуктивність праці визначається по коефіцієнту обслуговування:

Кобс = Woб / Ч або Кобс = Nу / Ч (2.6.8)

де Woб – кількість одиниць обслуговуваного обладнання, шт.;

Nу – середня встановлена потужність обладнання.

Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки виробництва та способу визначення обсягів виробничої продукції. На харчових та переробних підприємствах застосовують: натуральний, умовно-натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо). Цей метод має широке застосування всередині підприємства, які виробляють однорідну продукцію невеликого асортименту: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях. Цей метод вимірювання продуктивності праці найбільш точно і безпосередньо характеризує ефективність конкретної праці. Натуральний метод відрізняються простотою і наглядністю розрахунків, але ним неможна користуватися при розрахунках ПП на тих ділянках, де виготовляється різна продукція, наприклад, сметана і сир.

Обсяг виробництва продукції на одного робітника в умовно-натуральних одиницях теж має обмежений характер, так як не завжди є умови для його впровадження в основному виробництві. До недоліків його впровадження також належить те, що не враховуються роботи промислового характеру і послуги допоміжних цехів ( відпуск іншим підприємствам пару, електроенергії, холоду, послуги своєму капітальному будівництву і т. д.), незважаючи на те, що на їх виконання необхідні затрати праці. Прикладом застосування умовно-натурального методу є молочна промисловість, де обсяг виробленої молочної продукції відображають в перерахунку на молоко базисної жирності за допомогою коефіцієнтів, що визначають розхід молока на одиницю кожного виду продукції.

Найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна, реалізована). Перевага даного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції із витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв’язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування і обліку.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці має і певні недоліки. Вони полягають у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив мають зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію.

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованими і на певний період незмінними нормами цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці. Разом із тим, трудові показники вимагають досконалої нормативної бази, а в умовах динамічного зовнішнього середовища цього досягти складно. Цим методом неможна користуватися для розрахунків ПП робітників, що знаходяться на погодинній оплаті праці, для яких не застосовуються норми часу.

Подальше вдосконалення показників і методів вимірювання продуктивності праці сприяє підвищенню наукового рівня їх планування і економічного стимулювання, об’єктивному відображенню ефективності суспільного виробництва, виявленню резервів більш повного використання трудових процесів і прискоренню темпів росту продуктивності праці.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]