- •Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка
- •Економіка енергетики
- •1. Економіка, як сфера суспільних відносин
- •2. Предмет, задачі дисципліни «Економіка енергетики»
- •3. Економіка ринкова
- •Формування економічної системи україни
- •1.1. Основні характеристики енергетичного господарства економіки країни
- •Історичний екскурс в енергетику
- •Енергетичне господарство країни, його склад
- •1.1.3 Основні задачі та функції галузевої енергетики
- •1.1.4 Технологічні особливості промислової енергетики
- •1.1.5 Склад власного енергетичного господарства підприємства
- •1.1.6 Паливно-енергетичні ресурси, їх види
- •1.1.7. Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України. Перспективи розвитку енергетичного господарства України
- •1.2 Роль і місце переробних галузей апк в умовах ринкової економіки
- •1.2.1. Народногосподарське значення агропромислового комплексу України, та його структура.
- •1.2.2 Роль агропромислового комплексу в народному господарстві.
- •1.2.3. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк.
- •1.2.4 Проблеми і перспективи розвитку апк.
- •1.2.6 Поняття, мета і напрями діяльності підприємств.
- •1.2.7 Правові основи функціонування підприємств.
- •1.2.8 Класифікація підприємств.
- •1.2.9. Загальна і виробнича структура підприємств.
- •1.2.10 Використання холоду в народному господарстві
- •1.2.11 Види холодильників, їх призначення і характеристика
- •1.2.12 Міжгалузеві зв’язки холодильної промисловості
- •1.3 Управління енергетичним підприємством
- •1.3.1 Поняття та необхідність управління
- •1.3.2Сучасні принципи управління
- •1.3.3 Методи управління
- •1.3.4Функції управління
- •1.3.5 Типи організаційних структур управління
- •1.3.6 Організація управління підприємством
- •1.4. Реструктуризація, санація, банкрутство і ліквідація підприємства
- •1.4.1Економічна безпека підприємства
- •1.4.2 Реструктуризація і санація підприємств
- •1.4.3 Банкрутство та ліквідація підприємств
- •1.5 Організація основного виробництва на енергетичних підприємствах
- •1.5.1 Виробничий процес та його складові частини .
- •1.5.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •1.5.4 Cпособи передачі предметів праці по робочих місцях.
- •1.5.5 Організаційні типи виробництва.
- •1.5.6 Методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
- •1.5.7 Організаційно-технічна підготовка виробництва.
- •2. Економічні потреби, їх сутність і класифікація
- •2.1 Основні фонди. Виробнича потужність. Нематеріальні активи
- •2.1.1 Основні виробничі фонди, їх класифікація, структура
- •2.1.2 Облік і методи оцінки основних фондів
- •2.1.3 Знос основних фондів і його види.
- •2.1.4 Амортизація основних фондів
- •2.1.5 Відтворення основних фондів
- •2.1.6 Показники використання основних фондів
- •2.1.7 Лізинг основних виробничих фондів, його суть та види.
- •2.1.8 Виробнича потужність підприємства, методи її визначення
- •2.1.9 Нематеріальні активи.
- •2.2. Обігові кошти
- •2.2.1 Поняття, склад і структура обігових коштів.
- •2.2.2 Джерела формування обігових коштів.
- •2.2.3 Нормування обігових коштів
- •Показники оборотності обігових коштів
- •Значення та шляхи поліпшення використання обігових коштів в сучасних умовах.
- •2.3. Інвестиційна діяльність енергетичного підприємства
- •2.3.1 Інвестиції, їх види і характеристика
- •2.3.2 Поняття виробничих інвестицій (капіталовкладень).
- •2.3.3 Структура капітальних вкладень.
- •2.3.4 Планування капітальних вкладень, джерела їх фінансування
- •2.3.5 Поняття капітального будівництва. Напрямки капітального будівництва
- •2.3.6 Способи здійснення будівельно-монтажних робіт.
- •2.3.7 Планування капітального будівництва.
- •2.3.8 Показники економічної ефективності капіталовкладень
- •2.4. Науково-технічний прогрес
- •2.4.1Науково-технічний прогрес, його форми
- •2.4.2 Науково-технічна революція, її особливості на сучасному етапі.
- •2.4.3 Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- •2.4.4 Показники рівня науково-технічного прогресу
- •2.4.5 Економічна ефективність заходів по впровадженню нтп
- •2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства
- •2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
- •2.5.2 Організація ремонтного господарства
- •2.5.3 Організація енергетичного господарства
- •2.5.4 Організація транспортного господарства
- •2.5.5 Організація тарного господарства
- •2.5.6 Організація складського господарства
- •2.6 Персонал і продуктивність праці
- •2.6.1 Трудові ресурси
- •2.6.2 Ринок праці. Безробіття та його причини.
- •2.6.3 Кадри підприємства, їх склад і структура
- •2.6.4 Планування чисельності персоналу.
- •2.6.5 Підготовка кадрів в Україні
- •2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці
- •2.6.8 Фактори зростання продуктивності праці.
- •2.7. Організація праці
- •2.7.1 Поняття і значення організації праці
- •2.7.2 Зміст організації праці.
- •2.8. Нормування праці
- •2.8.1 Суть і значення нормування праці
- •2.8.2 Норми затрат праці
- •2.8.3 Класифікація затрат робочого часу
- •2.8.4 Норма часу і норма виробітку
- •2.8.5 Методи нормування праці
- •2.8.6 Методи вивчення витрат робочого часу
- •2.8.7 Порядок перегляду норм праці
- •2.9. Організація оплати праці
- •2.9.1 Поняття і види заробітної плати
- •2.9.2 Тарифна система оплати праці
- •2.9.3 Форми і системи оплати праці
- •2.9.4 Доплати й надбавки до заробітної плати. Організація преміювання персоналу.
- •3 Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки
- •3.1 Планування виробничо-господарської діяльності в енергетичній галузі
- •3.1.1 Суть, методи і принципи планування
- •3.1.2 Види планів, їх взаємозв’язок
- •3.1.3 Бізнес-планування
- •3.1.4 Виробнича програма підприємства, компресорного цеху
- •3.1.5 Показники обсягу виробництва.
- •3.1.6 Енергетичний баланс народного господарства країни
- •3.2 Собівартість енергетичної продукції
- •3.2.1 Поняття і значення собівартості продукції.
- •3.2.2 Види собівартості продукції.
- •3.2.3 Показники собівартості продукції.
- •3.2.4 Групування витрат, що формують собівартість продукції.
- •3.2.5 Класифікація витрат за економічними елементами.
- •3.2.6 Класифікація витрат за статтями калькуляції.
- •3.2.7 Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
- •3.3 Ціни і ціноутворення в умовах ринку
- •3.3.1 Поняття та функції цін
- •3.3.2 Види цін
- •3.3.3 Завдання ціноутворення в енергетичній галузі
- •3.4 Якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •3.4.1 Поняття якості продукції, необхідність її поліпшення
- •3.4.2 Конкурентоспроможність продукції
- •3.4.3 Показники та методи оцінки якості продукції
- •3.4.4 Стандартизація та сертифікація продукції
- •3.5. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності енергетичного підприємства
- •3.5.1 Суть і завдання фінансової діяльності підприємства
- •3.5.2 Прибуток підприємства, його види
- •3.5.3 Розподіл прибутку на підприємствах
- •3.5.4 Рентабельність підприємства та продукції
- •3.5.5 Поняття про ефект і ефективність
- •Глосарій
- •Література
2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці
Продуктивність праці розраховується прямим або оберненим методами, залежно від чого маємо два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це кількість виробленої продукції (обсягу робіт чи послуг), що припадає на одного середньооблікового працівника за певний період. Він визначається методом прямого розрахунку:
В = О / Т, або В = О / Ч (2.6.6)
де В – виробіток;
О – обсяг виробленої продукції (виконаної продукції, чи наданих послуг);
Т – затрати робочого часу;
Ч – середньооблікова чисельність працюючих.
Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):
Тр = Т / О (2.6.7)
де Тр – трудомісткість на одиницю продукції (робіт чи послуг).
В енергетиці визначати продуктивність праці таким чином нехарактерно, так як обсяг виробництва залежить в більшій мірі від графіка навантаження, а не від роботи енергетиків.
Для енергопідприємств продуктивність праці визначається по коефіцієнту обслуговування:
Кобс = Woб / Ч або Кобс = Nу / Ч (2.6.8)
де Woб – кількість одиниць обслуговуваного обладнання, шт.;
Nу – середня встановлена потужність обладнання.
Методи вимірювання продуктивності праці залежать від специфіки виробництва та способу визначення обсягів виробничої продукції. На харчових та переробних підприємствах застосовують: натуральний, умовно-натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.
Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо). Цей метод має широке застосування всередині підприємства, які виробляють однорідну продукцію невеликого асортименту: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях. Цей метод вимірювання продуктивності праці найбільш точно і безпосередньо характеризує ефективність конкретної праці. Натуральний метод відрізняються простотою і наглядністю розрахунків, але ним неможна користуватися при розрахунках ПП на тих ділянках, де виготовляється різна продукція, наприклад, сметана і сир.
Обсяг виробництва продукції на одного робітника в умовно-натуральних одиницях теж має обмежений характер, так як не завжди є умови для його впровадження в основному виробництві. До недоліків його впровадження також належить те, що не враховуються роботи промислового характеру і послуги допоміжних цехів ( відпуск іншим підприємствам пару, електроенергії, холоду, послуги своєму капітальному будівництву і т. д.), незважаючи на те, що на їх виконання необхідні затрати праці. Прикладом застосування умовно-натурального методу є молочна промисловість, де обсяг виробленої молочної продукції відображають в перерахунку на молоко базисної жирності за допомогою коефіцієнтів, що визначають розхід молока на одиницю кожного виду продукції.
Найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна, реалізована). Перевага даного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції із витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв’язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування і обліку.
Вартісний метод вимірювання продуктивності праці має і певні недоліки. Вони полягають у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив мають зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію.
Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованими і на певний період незмінними нормами цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці. Разом із тим, трудові показники вимагають досконалої нормативної бази, а в умовах динамічного зовнішнього середовища цього досягти складно. Цим методом неможна користуватися для розрахунків ПП робітників, що знаходяться на погодинній оплаті праці, для яких не застосовуються норми часу.
Подальше вдосконалення показників і методів вимірювання продуктивності праці сприяє підвищенню наукового рівня їх планування і економічного стимулювання, об’єктивному відображенню ефективності суспільного виробництва, виявленню резервів більш повного використання трудових процесів і прискоренню темпів росту продуктивності праці.