2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства

Питання до теоретичної підготовки

2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва

2.5.2 Організація ремонтного господарства

2.5.3 Організація енергетичного господарства

2.5.4 Організація транспортного господарства

2.5.5 Організація тарного господарства

2.5.6 Організація складського господарства

2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва

Успішне господарювання в ринкових умовах неможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва так і інфраструктури підприємства.

Інфраструктура виробництва - це комплекс цехів, господарств і служб підприємств, які забезпечують умови для функціонування підприємства в цілому.

Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктуру.

До виробничої інфраструктури належать підрозділи, які не беруть безпосередньо участь у створенні продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. До виробничої інфраструктури належать:

- допоміжні та обслуговуючі цехи, дільниці і господарства;

- комунікаційні мережі;

- засоби збирання та обробки інформації;

- природоохоронні споруди.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.

До соціальної інфраструктури належать:

- заклади громадського харчування;

- установи охорони здоров'я;

- спортивні споруди;

- дитячі дошкільні заклади;

- заклади освіти;

- заклади культури та відпочинку;

- життєво-комунальні господарства.

Активно функціонуюча соціальна інфраструктура впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства

До системи технічного обслуговування виробництва належить ремонтне, енергетичне, транспортне, тарне та складське господарство. Необхідними умовами організації основного виробництва є: постійне підтримування в робочому стані машин та обладнання, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами, енергією, виконання транспортних, складських операцій.

.

Рис. 14. Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства

2.5.2 Організація ремонтного господарства

Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнанням, автоматизованими системами, поточними лініями. Для надійної роботи обладнання вимагається систематичне технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.

Завданнями ремонтного господарства на підприємстві є щоденний догляд за обладнанням, його технічне обслуговування, своєчасне попередження і усунення пошкоджень, проведення ремонту для відновлення технічних і експлуатаційних якостей обладнання.

Раціональна організація ремонту обладнання, своєчасність і висока якість його проведення, визначають безперервність виробництва продукції, високу ефективність роботи заводу в цілому. Технічна зіпсованість навіть однієї одиниці обладнання може бути причиною простою всієї потокової лінії.

Ремонт – це процес відновлення початкової діє спроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. В найбільшій мірі завданню раціональної експлуатації і проведення ремонту обладнання відповідає система планово-запобіжного ремонту.

Всі організаційні і технічні заходи, які входять в систему планово-запобіжного ремонту, поділяються на дві групи: міжремонтне обслуговування і ремонтні роботи.

Міжремонтне обслуговування включає щоденний догляд за обладнанням і періодичний огляд. Сутність щоденного догляду і нагляду за обладнанням полягає у промиванні, чищенні і змащуванні машини, перевірці вимірювальних приладів, а також у зовнішньому огляді обладнання. Ці роботи проводять виробничі робітники, які зайняті на даному обладнанні і чергово-ремонтна група. Періодичні огляди включають перевірку технічного стану обладнання, усунення дрібних пошкоджень, налагодження і регулювання.

Ремонтні роботи включають поточний, середній і капітальний ремонт. Ремонтні роботи всіх видів виконуються спеціальним персоналом. Для їх проведення існують ремонтні цехи (майстерні) та ремонтна група.

У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються незначні деталі засобів праці.

Під час проведення середнього ремонту заміняють зношені, ушкоджені деталі, вузли.

У процесі капітального ремонту здійснюється повне розбирання, ремонт спрацьованих деталей та вузлів, заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробування під навантаженням.

При капітальному ремонті обладнання одночасно можливо здійснювати його модернізацію.

Модернізація проводиться з метою підвищення технічного рівня обладнання.

Модернізація – це сукупність організаційно-технічних заходів із покращення основних параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконалими, а також застосування спеціальних приладів та пристроїв.

Після капітального ремонту складають акт приймання обладнання, в якому відмічають якість ремонту і термін його виконання.

Організацію ремонтних робіт можна здійснювати по централізованій, децентралізованій і змішаній формах.

При централізованій формі ремонт всіх видів, модернізацію обладнання здійснює ремонтно-механічний цех підприємства.

При децентралізованій формі всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів.

При змішаній формі капітальний ремонт обладнання здійснює загальнозаводський ремонтний цех, а поточний і середній ремонти і міжремонтне обслуговування - ремонтні майстерні основних цехів.

Основою раціональної організації планово-запобіжного ремонту обладнання є нормативи, встановлені положеннями про систему планово-попереджувального ремонту, ремонтний цикл і його структура, міжремонтний і міжоглядовий періоди, ремонту на складність обладнання.

Ремонтний цикл - час між двома капітальними ремонтами або між початком вводу в експлуатацію нового обладнання до першого його капітального ремонту.

Структура ремонтного циклу визначає кількість і послідовність виконання ремонтів і оглядів за один ремонтний цикл. Структуру ремонтного циклу можна уявити в такому вигляді:

К-О-О-О-П-О-О-О-С-ОО-О-Т-О-ОО-К,

де К, П, С - ремонти капітальний, поточний, середній;

О - огляди.

Тривалість ремонтного циклу (в місяцях) і його структура установлена в харчовій промисловості за видами обладнання.

Міжремонтний період - час між двома суміжними ремонтами (між капітальним і потоковим, між двома потоковими та ін. ).

Міжоглядовий період - час між двома оглядами або між оглядами і ремонтом.

Категорія ремонтної складності - показник, який визначає у скільки разів трудомісткість капітального ремонту обладнання одного виду більше трудомісткості ремонту еталонної одиниці.

Необхідні умови для організації планово-попереджуючого ремонту - ретельний облік запасних частин і правильне визначення потреби в них, систематичне і своєчасне поповнення парку запасних деталей і вузлів. В харчовій промисловості проведення найбільш важливих і трудомістких робіт передбачають у міжсезонний період.

Відділом головного механіка підприємства за участі планово-економічного відділу розробляється план роботи ремонтно-механічного цеху (РМЦ), який включає наступні розділи: виробничу програму, чисельність та заробітну плату, собівартість ремонтних робіт.

Виробнича програма складається в номенклатурному виразі та трудомісткості. Вона передбачає проведення міжремонтного обслуговування, періодичних планових ремонтів і модернізації.