
- •Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка
- •Економіка енергетики
- •1. Економіка, як сфера суспільних відносин
- •2. Предмет, задачі дисципліни «Економіка енергетики»
- •3. Економіка ринкова
- •Формування економічної системи україни
- •1.1. Основні характеристики енергетичного господарства економіки країни
- •Історичний екскурс в енергетику
- •Енергетичне господарство країни, його склад
- •1.1.3 Основні задачі та функції галузевої енергетики
- •1.1.4 Технологічні особливості промислової енергетики
- •1.1.5 Склад власного енергетичного господарства підприємства
- •1.1.6 Паливно-енергетичні ресурси, їх види
- •1.1.7. Основні показники енергетичного розвитку розвинених країн і України. Перспективи розвитку енергетичного господарства України
- •1.2 Роль і місце переробних галузей апк в умовах ринкової економіки
- •1.2.1. Народногосподарське значення агропромислового комплексу України, та його структура.
- •1.2.2 Роль агропромислового комплексу в народному господарстві.
- •1.2.3. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк.
- •1.2.4 Проблеми і перспективи розвитку апк.
- •1.2.6 Поняття, мета і напрями діяльності підприємств.
- •1.2.7 Правові основи функціонування підприємств.
- •1.2.8 Класифікація підприємств.
- •1.2.9. Загальна і виробнича структура підприємств.
- •1.2.10 Використання холоду в народному господарстві
- •1.2.11 Види холодильників, їх призначення і характеристика
- •1.2.12 Міжгалузеві зв’язки холодильної промисловості
- •1.3 Управління енергетичним підприємством
- •1.3.1 Поняття та необхідність управління
- •1.3.2Сучасні принципи управління
- •1.3.3 Методи управління
- •1.3.4Функції управління
- •1.3.5 Типи організаційних структур управління
- •1.3.6 Організація управління підприємством
- •1.4. Реструктуризація, санація, банкрутство і ліквідація підприємства
- •1.4.1Економічна безпека підприємства
- •1.4.2 Реструктуризація і санація підприємств
- •1.4.3 Банкрутство та ліквідація підприємств
- •1.5 Організація основного виробництва на енергетичних підприємствах
- •1.5.1 Виробничий процес та його складові частини .
- •1.5.2 Принципи раціональної організації виробничого процесу
- •1.5.4 Cпособи передачі предметів праці по робочих місцях.
- •1.5.5 Організаційні типи виробництва.
- •1.5.6 Методи організації виробництва: не потоковий і потоковий.
- •1.5.7 Організаційно-технічна підготовка виробництва.
- •2. Економічні потреби, їх сутність і класифікація
- •2.1 Основні фонди. Виробнича потужність. Нематеріальні активи
- •2.1.1 Основні виробничі фонди, їх класифікація, структура
- •2.1.2 Облік і методи оцінки основних фондів
- •2.1.3 Знос основних фондів і його види.
- •2.1.4 Амортизація основних фондів
- •2.1.5 Відтворення основних фондів
- •2.1.6 Показники використання основних фондів
- •2.1.7 Лізинг основних виробничих фондів, його суть та види.
- •2.1.8 Виробнича потужність підприємства, методи її визначення
- •2.1.9 Нематеріальні активи.
- •2.2. Обігові кошти
- •2.2.1 Поняття, склад і структура обігових коштів.
- •2.2.2 Джерела формування обігових коштів.
- •2.2.3 Нормування обігових коштів
- •Показники оборотності обігових коштів
- •Значення та шляхи поліпшення використання обігових коштів в сучасних умовах.
- •2.3. Інвестиційна діяльність енергетичного підприємства
- •2.3.1 Інвестиції, їх види і характеристика
- •2.3.2 Поняття виробничих інвестицій (капіталовкладень).
- •2.3.3 Структура капітальних вкладень.
- •2.3.4 Планування капітальних вкладень, джерела їх фінансування
- •2.3.5 Поняття капітального будівництва. Напрямки капітального будівництва
- •2.3.6 Способи здійснення будівельно-монтажних робіт.
- •2.3.7 Планування капітального будівництва.
- •2.3.8 Показники економічної ефективності капіталовкладень
- •2.4. Науково-технічний прогрес
- •2.4.1Науково-технічний прогрес, його форми
- •2.4.2 Науково-технічна революція, її особливості на сучасному етапі.
- •2.4.3 Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- •2.4.4 Показники рівня науково-технічного прогресу
- •2.4.5 Економічна ефективність заходів по впровадженню нтп
- •2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства
- •2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
- •2.5.2 Організація ремонтного господарства
- •2.5.3 Організація енергетичного господарства
- •2.5.4 Організація транспортного господарства
- •2.5.5 Організація тарного господарства
- •2.5.6 Організація складського господарства
- •2.6 Персонал і продуктивність праці
- •2.6.1 Трудові ресурси
- •2.6.2 Ринок праці. Безробіття та його причини.
- •2.6.3 Кадри підприємства, їх склад і структура
- •2.6.4 Планування чисельності персоналу.
- •2.6.5 Підготовка кадрів в Україні
- •2.6.7 Показники та методи вимірювання продуктивності праці
- •2.6.8 Фактори зростання продуктивності праці.
- •2.7. Організація праці
- •2.7.1 Поняття і значення організації праці
- •2.7.2 Зміст організації праці.
- •2.8. Нормування праці
- •2.8.1 Суть і значення нормування праці
- •2.8.2 Норми затрат праці
- •2.8.3 Класифікація затрат робочого часу
- •2.8.4 Норма часу і норма виробітку
- •2.8.5 Методи нормування праці
- •2.8.6 Методи вивчення витрат робочого часу
- •2.8.7 Порядок перегляду норм праці
- •2.9. Організація оплати праці
- •2.9.1 Поняття і види заробітної плати
- •2.9.2 Тарифна система оплати праці
- •2.9.3 Форми і системи оплати праці
- •2.9.4 Доплати й надбавки до заробітної плати. Організація преміювання персоналу.
- •3 Особливості переходу від директивно-планової до ринкової економіки
- •3.1 Планування виробничо-господарської діяльності в енергетичній галузі
- •3.1.1 Суть, методи і принципи планування
- •3.1.2 Види планів, їх взаємозв’язок
- •3.1.3 Бізнес-планування
- •3.1.4 Виробнича програма підприємства, компресорного цеху
- •3.1.5 Показники обсягу виробництва.
- •3.1.6 Енергетичний баланс народного господарства країни
- •3.2 Собівартість енергетичної продукції
- •3.2.1 Поняття і значення собівартості продукції.
- •3.2.2 Види собівартості продукції.
- •3.2.3 Показники собівартості продукції.
- •3.2.4 Групування витрат, що формують собівартість продукції.
- •3.2.5 Класифікація витрат за економічними елементами.
- •3.2.6 Класифікація витрат за статтями калькуляції.
- •3.2.7 Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
- •3.3 Ціни і ціноутворення в умовах ринку
- •3.3.1 Поняття та функції цін
- •3.3.2 Види цін
- •3.3.3 Завдання ціноутворення в енергетичній галузі
- •3.4 Якість продукції та економічна ефективність її підвищення
- •3.4.1 Поняття якості продукції, необхідність її поліпшення
- •3.4.2 Конкурентоспроможність продукції
- •3.4.3 Показники та методи оцінки якості продукції
- •3.4.4 Стандартизація та сертифікація продукції
- •3.5. Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності енергетичного підприємства
- •3.5.1 Суть і завдання фінансової діяльності підприємства
- •3.5.2 Прибуток підприємства, його види
- •3.5.3 Розподіл прибутку на підприємствах
- •3.5.4 Рентабельність підприємства та продукції
- •3.5.5 Поняття про ефект і ефективність
- •Глосарій
- •Література
2.5 Матеріально-технічне обслуговування енергетичного підприємства
Питання до теоретичної підготовки
2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
2.5.2 Організація ремонтного господарства
2.5.3 Організація енергетичного господарства
2.5.4 Організація транспортного господарства
2.5.5 Організація тарного господарства
2.5.6 Організація складського господарства
2.5.1 Поняття, види та значення інфраструктури виробництва
Успішне господарювання в ринкових умовах неможливо без збалансованого розвитку як основного виробництва так і інфраструктури підприємства.
Інфраструктура виробництва - це комплекс цехів, господарств і служб підприємств, які забезпечують умови для функціонування підприємства в цілому.
Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктуру.
До виробничої інфраструктури належать підрозділи, які не беруть безпосередньо участь у створенні продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. До виробничої інфраструктури належать:
- допоміжні та обслуговуючі цехи, дільниці і господарства;
- комунікаційні мережі;
- засоби збирання та обробки інформації;
- природоохоронні споруди.
Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку підприємства. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.
До соціальної інфраструктури належать:
- заклади громадського харчування;
- установи охорони здоров'я;
- спортивні споруди;
- дитячі дошкільні заклади;
- заклади освіти;
- заклади культури та відпочинку;
- життєво-комунальні господарства.
Активно функціонуюча соціальна інфраструктура впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності підприємства
До системи технічного обслуговування виробництва належить ремонтне, енергетичне, транспортне, тарне та складське господарство. Необхідними умовами організації основного виробництва є: постійне підтримування в робочому стані машин та обладнання, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментами, енергією, виконання транспортних, складських операцій.
.
Рис. 14. Структурні елементи системи технічного обслуговування підприємства
2.5.2 Організація ремонтного господарства
Сучасне підприємство оснащене дорогим і різноманітним обладнанням, автоматизованими системами, поточними лініями. Для надійної роботи обладнання вимагається систематичне технічне обслуговування, виконання ремонтних робіт та заходів із технічної діагностики.
Завданнями ремонтного господарства на підприємстві є щоденний догляд за обладнанням, його технічне обслуговування, своєчасне попередження і усунення пошкоджень, проведення ремонту для відновлення технічних і експлуатаційних якостей обладнання.
Раціональна організація ремонту обладнання, своєчасність і висока якість його проведення, визначають безперервність виробництва продукції, високу ефективність роботи заводу в цілому. Технічна зіпсованість навіть однієї одиниці обладнання може бути причиною простою всієї потокової лінії.
Ремонт – це процес відновлення початкової діє спроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. В найбільшій мірі завданню раціональної експлуатації і проведення ремонту обладнання відповідає система планово-запобіжного ремонту.
Всі організаційні і технічні заходи, які входять в систему планово-запобіжного ремонту, поділяються на дві групи: міжремонтне обслуговування і ремонтні роботи.
Міжремонтне обслуговування включає щоденний догляд за обладнанням і періодичний огляд. Сутність щоденного догляду і нагляду за обладнанням полягає у промиванні, чищенні і змащуванні машини, перевірці вимірювальних приладів, а також у зовнішньому огляді обладнання. Ці роботи проводять виробничі робітники, які зайняті на даному обладнанні і чергово-ремонтна група. Періодичні огляди включають перевірку технічного стану обладнання, усунення дрібних пошкоджень, налагодження і регулювання.
Ремонтні роботи включають поточний, середній і капітальний ремонт. Ремонтні роботи всіх видів виконуються спеціальним персоналом. Для їх проведення існують ремонтні цехи (майстерні) та ремонтна група.
У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються незначні деталі засобів праці.
Під час проведення середнього ремонту заміняють зношені, ушкоджені деталі, вузли.
У процесі капітального ремонту здійснюється повне розбирання, ремонт спрацьованих деталей та вузлів, заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробування під навантаженням.
При капітальному ремонті обладнання одночасно можливо здійснювати його модернізацію.
Модернізація проводиться з метою підвищення технічного рівня обладнання.
Модернізація – це сукупність організаційно-технічних заходів із покращення основних параметрів і характеристик агрегатів. Модернізація передбачає часткову заміну окремих деталей і вузлів більш досконалими, а також застосування спеціальних приладів та пристроїв.
Після капітального ремонту складають акт приймання обладнання, в якому відмічають якість ремонту і термін його виконання.
Організацію ремонтних робіт можна здійснювати по централізованій, децентралізованій і змішаній формах.
При централізованій формі ремонт всіх видів, модернізацію обладнання здійснює ремонтно-механічний цех підприємства.
При децентралізованій формі всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що підпорядковані начальникам цехів.
При змішаній формі капітальний ремонт обладнання здійснює загальнозаводський ремонтний цех, а поточний і середній ремонти і міжремонтне обслуговування - ремонтні майстерні основних цехів.
Основою раціональної організації планово-запобіжного ремонту обладнання є нормативи, встановлені положеннями про систему планово-попереджувального ремонту, ремонтний цикл і його структура, міжремонтний і міжоглядовий періоди, ремонту на складність обладнання.
Ремонтний цикл - час між двома капітальними ремонтами або між початком вводу в експлуатацію нового обладнання до першого його капітального ремонту.
Структура ремонтного циклу визначає кількість і послідовність виконання ремонтів і оглядів за один ремонтний цикл. Структуру ремонтного циклу можна уявити в такому вигляді:
К-О-О-О-П-О-О-О-С-ОО-О-Т-О-ОО-К,
де К, П, С - ремонти капітальний, поточний, середній;
О - огляди.
Тривалість ремонтного циклу (в місяцях) і його структура установлена в харчовій промисловості за видами обладнання.
Міжремонтний період - час між двома суміжними ремонтами (між капітальним і потоковим, між двома потоковими та ін. ).
Міжоглядовий період - час між двома оглядами або між оглядами і ремонтом.
Категорія ремонтної складності - показник, який визначає у скільки разів трудомісткість капітального ремонту обладнання одного виду більше трудомісткості ремонту еталонної одиниці.
Необхідні умови для організації планово-попереджуючого ремонту - ретельний облік запасних частин і правильне визначення потреби в них, систематичне і своєчасне поповнення парку запасних деталей і вузлів. В харчовій промисловості проведення найбільш важливих і трудомістких робіт передбачають у міжсезонний період.
Відділом головного механіка підприємства за участі планово-економічного відділу розробляється план роботи ремонтно-механічного цеху (РМЦ), який включає наступні розділи: виробничу програму, чисельність та заробітну плату, собівартість ремонтних робіт.
Виробнича програма складається в номенклатурному виразі та трудомісткості. Вона передбачає проведення міжремонтного обслуговування, періодичних планових ремонтів і модернізації.